ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.10.2019Справа № 910/10930/19
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом"
(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 9-Б; ідентифікаційний код: 38139151)
про стягнення 4 598,78 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" (далі - відповідач) про стягнення 4 598,78 грн, з яких 4 298,70 грн пені та 300,08 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач невчасно здійснював оплату за переданий позивачем природний газ за Договором постачання природного газу № 1404/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та 3% річних в загальному розмірі 4 598,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
У встановлений судом строк до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує на те, що відповідно до Акту звірки за спожиті енергоносії, теплову енергію, комунальні послуги по наданих населенню субсидіях згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.05.05 № 20 та від 21.10.95 № 848 (зі змінами) між ТОВ «ЖБК «Управдом» та розпорядником коштів місцевого бюджету Подільського району м. Києва за січень-травень 2016, станом на 01.06.2016 перед відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 86 033,95 грн, що і спричинило прострочення оплати перед позивачем за переданий ним природний газ. Крім того, відповідач вказав на те, що за умовами Додаткової угоди № 5 від 15.08.2016 до Договору постачання природного газу № 1404/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, нова редакція п. 8.2 укладеного між сторонами договору не передбачає нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.05.2005.
Позивач у встановлений судом строк своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. в період з 28.10.2019 по 30.10.2019 у відпустці, суд здійснює розгляд справи в перший робочий день після виходу з відпустки - 31.10.2019.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (організаційно-правову форму якого було змінено на акціонерне товариство) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" (споживач) укладено договір № 1404/16-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 440.0 тис. куб. м.
Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до Договору п. 2.1 Договору доповнено абзацом у наступній редакції: «постачальник передає споживачу з 01.04.2016 по 30.04.2016 газ обсягом до 150.0 тис. куб. м.».
Додатковою угодою № 4 від 30.04.2016 до Договору п. 2.1 Договору доповнено абзацом у наступній редакції: «постачальник передає споживачу з 01.05.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 125.0 тис. куб. м.».
Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 постачальник передає споживачу газ на газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ "Укртрансгаз" або у точці балансового розмежування (для об'єктів, які безпосередньо приєднані до магістральних трубопроводів ПАТ "Укртрансгаз"). Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі.
Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до Договору п. 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «постачальник передає споживачу газ у загальному потоці газу:
- у разі передачі власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газовидобувних підприємств та від підземних сховищ газу (ПСГ) у газотранспортну систему;
- у разі передачі імпортованого газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.».
За умовами п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 3.5 Договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику, зокрема, підписані та скріплені печатками споживача примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою, або надає у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до Договору п. 3.5 Договору замінено п. 3.5 у наступній редакції: «Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику, зокрема, підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.» та доповнено його п. 3.6 у наступній редакції: «Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою.».
Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до Договору абзац другий п. 6.1 Договору викладено у наступній редакції: «Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.».
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і дії в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 Договору).
Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до Договору сторони погодили дію Договору в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016, а Додатковою угодою № 4 від 30.04.2016 до Договору - з 01.01.2016 до 30.09.2016 (включно).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 119 905,88 грн, на підтвердження чого позивачем надано відповідні акти приймання-передачі природного газу за період січень-вересень 2016 року.
Оскільки відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий позивачем природний газ, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 4 298,70 грн пені та 300,08 грн 3 % річних.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Твердження позивача щодо передачі відповідачу природного газу на загальну суму 1 119 905,88 грн частково доведені належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 067 920,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- від 31.01.2016 на суму 357 043,34 грн;
- від 29.02.2016 на суму 209 119,58 грн;
- від 31.03.2016 на суму 191 053,72 грн;
- від 30.04.2016 на суму 64 413,85 грн;
- від 31.05.2016 на суму 95 675,15 грн;
- від 30.06.2016 на суму 46 025,83 грн;
- від 31.07.2016 на суму 50 562,59 грн;
- від 31.08.2016 на суму 54 025,94 грн.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження передачі позивачем природного газу відповідачу на суму понад 1 067 920,00 грн.
Суд визнає неналежним та недопустимим доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2016 на суму 5 591 671,93 грн, підписаний між позивачем та ПрАТ «Теплогенерація», у зв'язку з виконанням Договору № 4255/16-БО-З/ПТ від 15.12.2015.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженнями позивача, відповідач здійснював оплату за переданий ним газ з порушенням передбаченого п. 6.1 Договору строку, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заперечення відповідача стосовно того, що прострочення оплати вартості переданого позивачем газу виникло у зв'язку з наявністю заборгованості перед відповідачем розпорядника коштів місцевого бюджету Подільського району м. Києва за січень-травень 2016 в розмірі 86 033,95 грн, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зазначене кореспондується з нормами статті 617 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, в силу названих положень чинного законодавства України, наведені відповідачем обставини не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором та/або законом відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язань за Договором.
Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 298,70 грн пені та 300,08 грн 3 % річних, з огляду на порушення відповідачем передбаченого Договором строку розрахунків за переданий позивачем природний газ.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.2 Договору в разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивач нарахував пеню за зобов'язаннями (виконаними відповідачем з порушенням передбаченого Договором строку) з січня по березень 2016 за загальний період з 16.02.2016 по 15.05.2016.
За розрахунком позивача, який перевірено судом та визнано арифметично правильним, сума пені складає 4 298,70 грн.
Заперечення відповідача стосовно того, що згідно з укладеною між сторонами Додатковою угодою № 5 від 15.08.2016 до Договору нова редакція п. 8.2 Договору не передбачає нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.05 № 20, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки згідно з п. 14 вказаної додаткової угоди, вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 серпня 2016, відтак положення Додаткової угоди № 5 від 15.08.2016 до Договору не стосуються позовного періоду в цій справі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді, зокрема, 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці нарахування здійснюються незалежно від вини боржника.
За розрахунком позивача, який перевірено судом та визнано арифметично правильним, сума 3 % річних складає 300,08 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 4 298,70 грн пені та 300,08 грн 3 % річних.
Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 9-Б; ідентифікаційний код: 38139151) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720) 4 298 (чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 70 коп. пені, 300 (триста) грн 08 коп. 3 % річних та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 31.10.2019.
Суддя Нечай О.В.