ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2019Справа № 910/11573/19
Господарський суд міста Києва у складі:
судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.
за участю представників сторін: від позивача, не з'явилися, , від відповідача, не з'явилися, , ;
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»
до проАкціонерного товариства «Українська залізниця» стягнення грошових коштів,
23.08.2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.08.2019 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 18 958,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору поставки №СВРЗ-03-22-18-35/ю від 25.07.2018 року , зокрема не своєчасно розрахувався з позивачем за поставлену продукцію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи № 910/11573/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 25.09.2019 року.
13.09.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву №ЮВ-107-ЗП від 11.09.2019 року.
24.09.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла Відповідь на відзив б/н від 23.09.2019 року та Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу б/н від 23.09.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 року повідомлено сторін про оголошену в судовому засіданні перерву на 16.10.2019 року.
08.10.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшли Заперечення № ЮВ-107-Зп/1 від 04.10.2019 року, у яких просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (Постачальник/Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Покупець/Відповідач) був укладений Договір поставки №СВРЗ-03-22-18-35/ю від 25.07.2018 року. (надалі-Договір, Договір поставки).
Пунктом 1.1. Договору поставки встановлено, що ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується поставити ПОКУПЦЮ товари, зазначені в Специфікації №1 (Додаток №1) до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору, а ПОКУПЕЦЬ - прийняти і оплатити такі товари згідно умов Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору, ПОКУПЕЦЬ здійснює оплату поставленого протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання Товару вважається день підписання Сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються у безготівковій формі.
У пункті 7.1.1. Договору сторонами погоджено, що ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Відповідно до пункту 7.4.1. Договору сторонами узгоджено, що Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
На виконання умов Договору поставки та взятих на себе зобов'язань, ТОВ «Сота Україна» поставило філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Товар, зазначений у специфікаціях до договору.
Відповідач частково розрахувався з Позивачем за поставлений товар, але з порушенням строків оплати визначених умовами Договору поставки та за Відповідачем обліковувалася заборгованість.
Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості Відповідача за товари поставлені та стягнення штрафних санкцій за прострочення платежу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 року у справі 910/5178/19 позов Позивача було задоволено, стягнуто із Відповідача станом на 17.04.2019 року: пені 67 966,74 грн., інфляційних витрат - 60 495,46 грн., 3% річних 11 339,40 грн., основного боргу 270 147,26 грн.
Відповідач 08.08.2019 року розрахувався з Позивачем за поставлений товар без сплати штрафних санкцій, всього в сумі 270 147,26 грн.
Відповідно до ст. 599 ЦКУ зобов'язання припиняється виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Частина 1 ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається зі змісту ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.
Так, ст. 216 ГК України, передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 551 ЦК України встановлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У частині третій ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 216 ГК України також встановлює, господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.
Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Як встановлено частиною 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.)
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до п.8.2. Договору поставки, ПОКУПЕЦЬ за Даним Договором несе наступну відповідальність у разі порушення строків оплати ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначений шестимісячний строк за видатковою накладною № 1063 від 26.12.2018. закінчився 12.06.2019.
Відповідач, у відзиві, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, оплату за поставлений товар Відповідач здійснював несвоєчасно.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В обґрунтування вказаного клопотання,» АТ «Укрзалізниця» просить суд врахувати, що строк прострочення оплати товару незначний, Відповідачем частково заборгованість погашено, а також позивач не поніс реальних збитків від прострочення відповідачем платежів.
Однак жодних доказів на підтвердження цього Відповідачем надано не було.
Суд ще раз звертає увагу, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Відповідача на користь Позивача 7 233,27 грн. пені, 2 509,04 грн. 3% річних, та 1 891,03 грн. інфляційних втрат, відповідно до самостійно здійсненого розрахунку штрафних санкцій судом.
24.09.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу б/н від 23.09.2019 року.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав платіжне доручення № НД27287 від 23.10.2019 року на суму 3 000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником позивача дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №54 від 09.09.2019 року у відповідності до умов договору про надання юридичних послуг №11-02/19-ЮО від 11.02.2019 року
адвокатським об'єднанням «ПРАВО ГРУПП» надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» наступні послуги правничої допомоги в межах справи №910/11573/19:
Вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та оперецій між ТОВ «Сота Україна» та АТ «Українська залізниця» на підставі Договору поставки №СВРЗ-03-22-18-35/ю від 25.07.2018 року;
Формування правової позиції у справі;
Підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва;
Проведення розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат.
Вартість зазначених послуг, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №54 від 09.09.2019 року становить 3 000 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 23.09.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги №54 від 09.09.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № НД2728 від 23.09.2019 року на суму 3 000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про часткове стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1 840,87 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд 29, код ЄДРПОУ 41323412грошові кошти, а саме пені - 7 233,27 грн. ( сім тисяч двісті тридцять три грн. 27 коп.), 3% річних - 2 509,04 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'ять грн. 04 коп.) інфляційних втрат - 1 891,03 грн. (тисяча вісімсот дев'яносто одна грн. 03 коп.), витрати на правову правничу допомогу - 1 840, 07 грн. ( тисяча вісімсот сорок грн. 87 коп.) та судовий збір у розмірі та судовий збір у розмірі 1 178,78 грн. ( тисяча сто сімдесят вісім грн. 78 коп.)
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28 жовтня 2019р.
Суддя М.В. Данилова