ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2019Справа № 910/11369/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29; ідентифікаційний код 41323412)
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801)
про стягнення 27 554, 98 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 772 876, 17 грн. внаслідок неналежного виконання ним умов договору поставки № 190300020/225/1 від 01.03.2019 в частині здійснення оплати за товар та яка складається із основного боргу - 728 017, 20 грн., інфляційних втрат - 13 920,57 грн., 3 % річних - 13 963, 97 грн. та пені - 16 974, 43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
24.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву, дійшов висновку про те, що підстави зазначені відповідачем у відзиві є поважними, а відтак строк підлягає поновленню у порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд, враховуючи викладені вище обставини та дослідивши відзив на позовну заяву від 20.09.2019 за вих. № 1001ВИХ-19-4327 на відповідність вимогам ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що в порушення приписів п. 2 ч. 6 ст. ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доданого до відзиву документів, що підтверджують його надіслання (надання) і доданих до нього доказів позивачу, а відтак такий відзив у порядку ст. 170 Господарського процесуального кодексу України залишається судом без розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься без його врахування.
Також, факт відсутності доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу підтверджується, наявним в матеріалах справи актом Господарського суду міста Києві від 24.09.2019.
25.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач повідомляє суд, що станом на 23.09.2019 відповідачем сплачено основний борг у розмірі 728 017, 20 грн.
Відтак, позивачем було здійснено перерахунок сум пені та 3 % річних з урахуванням часткових оплат відповідача, здійснених у період з 20.08.2019 по 17.09.2019, а тому позивач поданою заявою просить суд зменшити розмір позовних вимог та відповідно стягнути з відповідача 17 090, 10 грн пені, 10 464, 88 грн 3 % річних.
Крім того, позивач, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог просить суд повернути йому 9 672, 14 грн надміру сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Суд, перевіривши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на відповідність вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що остання відповідає її вимогам, а відтак береться судом до розгляду, подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.
26.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000, 00 грн понесених ним витрат.
03.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення відповідача на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач просить суд відмовити позивачу у стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
01.03.2019 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 1903000020/225/1 від 01.03.2019, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується у визначений договором строк передати у власність покупця будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (прокат арматурний) (товари) зазначені у специфікації, яка наведена у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Згідно додатку № 1 до договору про № 1903000020/225/1 від 01.03.2019 - специфікацією встановлено, що постачальник зобов'язується у визначений договором строк передати у власність покупця прокат арматурний (технічні вимоги і якісні характеристик товарів згідно з додатком 2 до тендерної документації) на загальну суму 2 423 238, 00 грн (разом з ПДВ).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна сума договору становить 2 423 238, 00 грн, в тому числі ПДВ - 403 873, 00 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем а зазначений у розділі 14 договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах визначених договором.
Покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 договору (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 5.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.
Відповідно до п. 5.7. приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів.
Датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі документів зазначених у п.п. 5.8.1. - 5.8.6 договору.
Пунктом 5.13. договору встановлено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.
Згідно з п. 7.2. договору у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині поставки товарів по 30.09.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1. договору).
Позивач в обґрунтування свої позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору про закупівлю № 1903000020/225/1 від 01.03.2019 було здійснено поставку товарів відповідачу на загальну суму 2 417 280, 60 грн згідно з наступними видатковими накладними: № 25 від 05.03.2019 на суму 396 263,40 грн, № 40 від 13.03.2019 на суму 403 386,00 грн, № 51 від 13.03.2019 на суму 396 534,00 грн, № 52 від 14.03.2019 на суму 396 900, 00 грн, № 53 від 14.03.2019 на суму 396 180, 00 грн, № 76 від 03.04.2019 на суму 342 481, 20 грн, № 101 від 24.04.2019 на суму 85 536, 00 грн.
Позивач вказує, що станом на момент складання позовної заяви у відповідача існувала заборгованість в розмірі 728 017, 20 грн. у зв'язку з неповною оплатою за поставлений йому товар.
Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про закупівлю № 1903000020/225/1 від 01.03.2019 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 2 417 280, 00 грн згідно видаткових накладних: № 25 від 05.03.2019 на суму 396 263,40 грн; № 40 від 13.03.2019 на суму 403 386,00 грн, № 51 від 13.03.2019 на суму 396 534,00 грн, № 52 від 14.03.2019 на суму 396 900, 00 грн, № 53 від 14.03.2019 на суму 396 180, 00 грн, № 76 від 03.04.2019 на суму 342 481, 20 грн, № 101 від 24.04.2019 на суму 85 536, 00 грн.
Суд вказує, що товар згідно вказаних вище видаткових накладних належним чином було поставлено позивачем і відповідно прийнято відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю (відповідно до зазначеного переліку видаткових накладних): акт № 0603 від 06.03.2019; акт № 1403 від 14.03.2019; акт № 1503 від 15.03.2019; акт № 1503/1 від 15.03.2019; акт № 0404/1 від 04.04.2019 та акт № 2504 від 25.04.2019.
Зазначені вище акти, підписані представником відповідача та відповідно до п. 5.13. договору підтверджують факт приймання відповідачем товарів без зауважень щодо якості або кількості останніх.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав покладений на нього обов'язок в частині передачі у власність покупця товару згідно з умовами договору про закупівлю № 1903000020/225/1 від 01.03.2019, а відтак у відповідача виник обов'язок оплатити кошти за отриманий ним товар.
Виходячи із положень договору, а саме пунктів 4.2., 5.13. та відповідно дат поставки товарів згідно актів приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, які наявні в матеріалах справи, то відповідно у відповідача виник обов'язок сплатити за поставлений йому товар у такий строк: за видатковою накладною № 25 від 05.03.2019 з 11.04.2019 по 20.04.2019 (включно), за видатковою накладною № 40 від 13.03.2019 з 19.04.2019 по 28.04.2019 (включно), за видатковою накладною № 51 від 13.03.2019 з 19.04.2019 по 28.04.2019 (включно), за видатковою накладною № 52 від 14.03.2019 з 20.04.2019 по 29.04.2019 (включно), за видатковою накладною № 53 від 14.03.2019 з 20.04.2019 по 29.04.2019 (включно), за видатковою накладною № 76 від 03.04.2019 з 10.05.2019 по 19.05.2019 (включно), за видатковою накладною № 101 від 24.04.2019 з 31.05.2019 по 09.06.2019 (включно).
Разом з тим, згідно копій банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору про закупівлю товарів було частково здійснено оплату: 25.04.2019 за видатковою накладною № 25 від 05.03.2019 на суму 396 263, 40 грн, 23.05.2019 за видатковою накладною № 53 від 14.03.2019 на суму 396 180, 00 грн та за видатковою накладною № 40 від 13.03.2019 на суму 200 000, 00 грн, 05.08.2019 за видатковою накладною № 40 від 13.03.2019 на суму 203 386,00 грн, 13.08.2019 за видатковою накладною № 51 від 13.03.2019 на суму 96 534, 00 грн, 14.08.2019 за видатковою накладною № 51 від 13.03.2019 на суму 100 000, 00 грн, 15.08.2019 за видатковою накладною № 51 від 13.03.2019 на суму 100 000, 00 грн, 16.08.2019 за видатковою накладною № 51 від 13.03.2019 на суму 100 000, 00 грн, 19.08.2019 за видатковою накладною № 52 від 14.03.2019 на суму 96 900,00 грн.
Відтак, враховуючи загальну суму поставлених позивачем товарів - 2 417 280, 60 грн та суму коштів, яку було сплачено відповідачем на виконання умов договору - 1 392 363, 40 грн, судом встановлено, що на дату звернення позивача до суду з позовною заявою за відповідачем рахувалася заборгованість в розмірі 728 017, 20 грн (за видатковою накладною № 52 від 14.03.2019 на суму в розмірі 300 000,00 грн, за видатковою накладною № 76 від 03.04.2019 на суму в розмірі 342 481, 20 грн та за видатковою накладною № 101 від 24.04.2019 на суму в розмірі 85 536, 00 грн).
Разом з тим, як вбачається із заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яку відповідно прийнято судом до розгляду, відповідач самостійно здійснив погашення існуючої заборгованості з основного боргу наступним чином: 20.08.2019 на суму 100 000, 00 грн за видатковою накладною № 52 від 14.03.2019, 22.08.2019 на суму 200 000, 00 грн за видатковою накладною № 52 від 14.03.2019, 30.08.2019 на суму 100 000, 00 грн за видатковою накладною № 76 від 03.04.2019, 09.09.2019 на суму 100 000, 00 грн за видатковою накладною № 76 від 03.04.2019, 11.09.2019 на суму 142 481, 20 грн за видатковою накладною № 76 від 03.04.2019, 17.09.2019 на суму 85 536, 00 грн за видатковою накладною № 101 від 24.04.2019.
Вказані вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, які були додані позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, враховуючи викладені вище обставини, докази, які були надані позивачем до суду та те, що відзив відповідача було залишено судом без розгляду, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови договору про закупівлю № 1903000020/225/1 від 01.03.2019 у зв'язку з тим, що оплата за отриманий відповідачем товар здійснювалася з порушенням вимог 4.2. договору.
З огляду на те, що судом було встановлено факт порушення господарського зобов'язання за договором про закупівлю № 1903000020/225/1 від 01.03.2019 з боку відповідача суд розглядає вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 17 090, 10 грн та 10 464, 88 грн 3 % річних.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд вважає за доцільне зазначити, що означені позивачем у позовній заяві кінцеві дати розрахунку відповідача є невірними оскільки останні були відраховані від дати видаткової накладної, а повинні бути відраховані від акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, як це і передбачено п. 4.2. договору.
Також суд вказуючи, що враховуючи пункти 4.2. та 5.13. договору, позивачем за деякими періодами невірно зазначено дату початку здійснення нарахування пені та 3 % річних на існуючу суму заборгованості, оскільки датою початку нарахування пені та 3 % річних за неналежне виконання відповідачем договірного зобов'язання повинна бути наступна календарна дата після останнього (кінцевого) дня коли відповідач повинен був здійснити оплату.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, враховуючи дати здійснення ним оплати та те, що суд при вирішенні справи не може виходити за межі позовних вимог (в редакції заяви про зменшення позовних вимог), то за розрахункам суду стягненню з відповідача підлягають кошти в розмірі 16 724,01 грн - пені та 3 % річних - 10 464, 88 грн. за наступними періодами:
- за видатковою накладною № 52 від 14.03.2019 на суму 396 263,40 за період з 21.04.2019 по 24.04.2019 - пеня в розмірі 158, 51 грн, 3 % річних в розмірі 130, 28 грн;
- за видатковою накладною № 40 від 13.03.2019 на суму 403 386, 00 грн з 29.04.2019 по 22.05.2019 - пені в розмірі 968,13 грн, 3 % річних в розмірі 795,72 грн та на суму 203 386, 00 грн з 24.05.2019 по 04.08.2019 - пені в розмірі 1 484, 72 грн, 3 % річних в розмірі 1 220, 32 грн;
- за видатковою накладною № 51 від 13.03.2019 на суму 396 534, 00 грн з 29.04.2019 по 12.08.2019 - пені в розмірі 4 203, 26 грн, 3% річних в розмірі 3 454, 73 грн;
- за видатковою накладною № 52 від 14.03.2019 на суму 396 900, 00 грн з 30.04.2019 по 18.08.2019 - пені в розмірі 4 405, 59 грн, 3 % річних в розмірі 3 621, 03 грн;
- за видатковою накладною № 53 від 14.03.2019 з 30.04.2019 по 22.05.2019 на суму 396 180,00 грн - пені в розмірі 911,21 грн, 3 % річних в розмірі 748, 94 грн;
- за видатковою накладною № 76 від 03.04.2019 з 19.05.2019 по 29.08.2019 на суму 342 481, 20 грн - пені в розмірі 3 527, 55 грн, 3 % річних в розмірі 2 899, 36 грн. та на суму 242 481, 20 грн з 31.08.2019 по 08.09.2019 - пені в розмірі 218, 23 грн, 3 % річних в розмірі 17, 94 грн;
- за видатковою накладною № 101 від 24.04.2019 на суму 85 536, 00 грн за період з 10.06.2019 по 16.09.2019 - пені в розмір 855, 36 грн, 3 % річних в розмірі 696,01 грн.
Відтак, з огляду на здійсненні розрахунки суду, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі, а вимога щодо стягнення пені в розмірі 17 090,10 грн - підлягає частковому задоволенні, а саме, в частині 16 724,01 грн.
Разом з тим, суд вказує, що в матеріалах справи міститься заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000, 00 грн, понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Так, матеріали справи містять: копію договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 № 11-02/19-ЮО, додаткову угоду № 27/08/19-1 до Договору про надання правової допомоги № 11-02/19-ЮО від 11.02.2019, акт-приймання - передачі наданих послуг № 57 по договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 № 11-02/19-ЮО від 23.09.2019 (який в свою чергу підписаний уповноваженими представниками сторін), копія платіжного доручення від 25.09.2019 про сплату позивачем на рахунок адвокатського об'єднання "Право Групп" коштів в розмірі 5 000, 00 грн за отримані адвокатські послуги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2845 від 12.03.2008 та копія ордеру серії КС № 413422 від 01.05.2019.
Крім того, суд вказує, що заперечення відповідача щодо витрат заявлених позивачем на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки конкретні дії, на відсутність яких посилається відповідача та які відповідно вчинялися адвокатом позивача, містяться у акті приймання-передачі наданих послуг № 57 по договору надання юридичних послуг № 11-02/19-ЮО від 11.02.2019, а відтак такі доводи відповідача не беруться судом до уваги.
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таким витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 0000, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, суд вважає за доцільне повернути позивачу судовий збір в розмірі 9 672, 14 грн. в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог та наявність відповідного клопотання позивача.
Керуючись статями 46, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" , Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29; ідентифікаційний код 41323412) пеню в розмірі 16 724 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 01 коп., 3 % річних в розмірі 10 464 (десять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 88 коп., судовий збір в розмірі 1 895 (одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять) грн 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29; ідентифікаційний код 41323412) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 9 672 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 14 коп, сплачений за звернення до суду з позовною заявою згідно платіжного доручення № НД2625 від 20.08.2019 на суму 11593, 14 грн.
6. Оригінал платіжного доручення платіжного доручення № НД2625 від 20.08.2019 на суму 11593, 14 грн залишити в матеріалах справи № 910/11369/19.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 28.10.2019
Суддя Д.О. Баранов