Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №803/1410/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Ковальчука В.Д. від 08.07.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ліщинського А.М., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І. від 16.03.2015 у справі №803/1410/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "ВГП" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,
У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "ВГП" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач-1, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач - 2, орган ДКСУ), в якому просило стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року та січень - квітень, червень -вересень 2012 року в розмірі 6 742 827,00 гривень.
Обґрунтовуючи позов, Товариство посилалось на невиконання відповідачами своїх обов'язків, встановлених вимогами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що порушило право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ, яке підлягає стягненню як заборгованість бюджету.
Позивач, у зв'язку з наявністю розбіжностей з податковим органом щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 4500,00гривень, звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог на вказану суму та просив стягнути 6 738 327,00 гривень бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року та січень - квітень, червень -вересень 2012 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015, позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ВГП" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2012 в розмірі 6 738 327,00 гривень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем протиправно не подано після узгодження сум податку, заявлених Товариством до бюджетного відшкодування у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад 2011 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2012, відповідного висновку до органу ДКСУ, й така бездіяльність порушує право платника на його отримання.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати й прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на неправомірність висновків судів попередніх інстанцій про порушення ним вимог податкового законодавства щодо неподання до органу Державного казначейства висновку про відшкодування позивачу 6 738 327,00 гривень, оскільки судами не взято до уваги ту обставину, що довідками та актами перевірок суму бюджетного відшкодування підтверджено частково, а відтак, з урахуванням положень Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 03.02.2011 № 68/23 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 199/18937, та наказу ДПС України від 24.05.2011 №306 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість), надіслання висновку до Державного казначейства України може бути здійснено за погодженням Державної фіскальної служби України.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті Кодексу визначено, що контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Судами встановлено, що за результатами господарської діяльності позивач подав до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування за жовтень, листопад 2011 року та січень - квітень, червень -вересень 2012 року, в яких відобразив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 6 767 827,00 гривень.
Відповідачем проведено позапланові виїзні документальні перевірки правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані періоди, результатати яких оформлено актами та довідками, що підтверджують розмір заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 6 742 827,00 гривень та не підтверджено суму 24 469,90 гривень, про що зазначено в акті перевірки від 18.07.2012 №2276/15-3/01880724.
Разом з тим під час розгляду справи встановлено, що завищена сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 24 469,90 гривень позивачем до заявлених сум позовних вимог не включена; крім того, на підставі поданої заяви позивач зменшив розмір позовних вимог на 4500,00 гривень, визначивши їх у сумі 6 738 327,00 гривень.
Кошти бюджетного відшкодування з ПДВ у встановлені пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України строки на рахунок у банку платника податків не перераховані.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2012 в розмірі 6 738 327,00 гривень узгоджуються із наведеними законодавчими нормами.
Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченнях на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надали правову оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга не містить.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 у справі № 803/1410/13-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду