31 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7923/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтей Р.В., Носа С.П.,
за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,
представників позивача Смолин Я.В., Копитчак Є.І.,
представника відповідача Іванського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Гавдик З.В., дата складення повного тексту рішення суду 24.06.2019 року) у справі № 1340/6264/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Теплосвіт Україна" до Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, суд-
Позивач - Приватне підприємство "Теплосвіт Україна" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 23 листопада 2018 р. за № 0019741412;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 23 листопада 2018 р. за № 0019761412.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не згідний із спірними рішеннями відповідача, вважає їх протиправними, такими, що винесені без достатніх для цього правових підстав. Вказуючи, що операції є такими, що здійснювались фактично, на підтвердження чого додав до матеріалів справи письмові докази стосовно здійснюваних операцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року адміністративний позов Приватного підприємства "Теплосвіт Україна" задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0019741412 від 23.11.2018 року та №0019761412 від 23.11.2018 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Приватного підприємства "Теплосвіт Україна" (81132 м. Львівська область, Пустомитівський район, с. Нагоряни, вул. Стуса, буд. 17 Б) 12632,77 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд при прийнятті рішення не врахував, що ТзОВ «Імперіал Прогрес» не могло здійснювати господарської операції з поставки ТМЦ для позивача у зв'язку з відсутністю факту джерела законного введення в обіг такого товару та/або його виробництва, в тому числі і імпорту як самим постачальником так і по ланцюгу постачання іншими контрагентами. Також відповідач вказує на відсутність факту реального одержання (переміщення товару) від ТзОВ «Імперіал Прогрес» до позивача. Проведеним аналізом по ланцюгу постачання встановлено факти підміни товарів, що вказує на залучення названого постачальника до схеми штучного формування податкового кредиту іншими платниками. Відповідач вважає, що наведені ТМЦ придбані позивачем не у вказаного постачальника, а від інших невстановлених осіб. Надані до перевірки документи не надають змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за відвантаження, доставку та отримання ТМЦ, а відтак не є первинними документами.
Також відповідач вказує, що до перевірки позивачем надано ряд інших документів, відповідно до яких позивач взяв на себе зобов'язання щодо поставки ТМЦ для ТзОВ «Імперіал Прогрес» (нова назва «Регламент Груп»), ТзОВ «Євроагротрейд», ТзОВ «Укртехтрейд», ТзОВ «Ініціал ЛТД», ТзОВ «Пром Гравіс», ТзОВ «Конект Груп». Надані до перевірки первинні документи не містять відомостей щодо ідентифікації осіб, які взяли участь у фактичному виконанні названих господарських операцій, не розкривають змісту та обставин щодо фактичної поставки. За даними бази даних ГУ ДФС України названі контрагенти не володіють: необхідними трудовими ресурсами, як найманими за основним місцем роботи, так і за цивільно-правовими угодами; основними фондами (складськими, офісними та іншими приміщеннями, транспортними засобами; крім того у них відсутнє придбання послуг з оренди, чи відповідального зберігання.
Окрім того, відповідач зазначає, що з ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/67253/17-к слідує, що ТзОВ «Імперіал Прогрес» входить до складу конвертаційного центру. Стосовно ТзОВ «Ініціал ЛТД» зазначає на наявність обставини щодо кримінального провадження за ч.1 ст. 205 КК України. Також зазначає на обставини щодо наявності кримінального провадження стосовно ТзОВ «Конект Груп» на предмет використання реквізитів вказаного підприємства з ознаками фіктивності.
Відтак, відповідач зазначає, що у перелічених підприємств- покупців відсутні трудові ресурси, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби (як власні так і орендовані), що не давало змогу даним суб'єктам здійснювати господарську діяльність з придбання у позивача ТМЦ.
Водночас, відповідач вказує, що в ході перевірки встановлено відсутність залишків ТМЦ, які нібито були предметом поставки переліченим покупцям. На вказаній підставі відповідач дійшов висновку, що вказані ТМЦ є такими, що реалізовані позивачем для інших невстановлених осіб.
Стосовно коштів, які були перераховані для позивача ТОВ "Євроагротрейд", ТОВ "Укртехтрейд", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс", ТОВ "Конект Груп" за період з 01.07.2016 по 30.06.2018 на загальну на суму 3 044 547 грн., то відповідач вважає їх такими, що не пов'язані з реальними операціями з постачання товарів.
Окрім вказаного, відповідач заперечує реальність господарської операції позивача з ТзОВ «Вікторі Авто» щодо придбання у 2016році позивачем вантажного автомобіля з підстав того, що названий контрагент не подав до податкового органу звітності з ПДВ.
В ході розгляду апеляційної скарги позивач не погодився з її доводами та вказує, що операції зі всіма переліченими контрагентами мали реальний характер, в підтвердження чого ним надано суду першої інстанції первинні документи, які підтверджують факт проведення господарської операції. Вказує, що саме видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт проведення господарської операції з поставки товару, а відтак відсутність ТТН не може спростовувати факту поставки товару. Позивач зазначає, що податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
Позивач спростовує висновки контролюючого органу про відсутність під час здійснення перевірки, підтвердження факту реальності операції з одержання (купівлі) позивачем у ТОВ "Імперіал Прогрес" відповідного обсягу ТМЦ (жорсткий диск WD (Western Digital) 2TB 3.5 SATA 3.0 Red Pro (WD2002FFSX), а також транспортного засобу у ТОВ "Вікторія Авто", що призвело до висновку про завищення суми від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 р. на загальну суму 19147 гривень.
З урахуванням поданого клопотання та положень ст. 52 КАС України, судом апеляційної інстанції ухвалено протокольне рішення про заміну відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником Головним управління ДПС у Львівській області.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справ, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства позивача за результатами якої складено акт від 25.10.2018 року № 2570/13-01-14-12/38874288.
На підставі висновків обумовленого акту перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято 23.11.2018 року податкові повідомлення-рішення:
- № 0019761412, яким ПП "Теплосвіт Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 19147 грн;
- №0019741412, яким ТОВ ПП "Теплосвіт Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 823013 грн., з якої 548691 грн.- основний платіж та 274346 грн.- штрафні (фінансові) санкції.
Зокрема в ході перевірки встановлено, що позивачем порушено:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2018 року на загальну суму 19147 грн., суть якого полягає в безпідставному формуванню позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ "Імперіал Прогрес" та ТОВ "Вікторія Авто", які відповідач не вважає реальними;
- п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 548691 грн. Зміст вказаного порушення полягає у тому, що відповідач вважає, що господарські операції позивача, як постачальника ТМЦ з ТОВ "Євроагротрейд", ТОВ "Укртехтрейд", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс", ТОВ "Конект Груп" за період з 01.07.2016 по 30.06.2018 на загальну на суму 3044547 грн такими, що не належать до реальних з огляду на відсутність у покупців трудових, матеріальних, технічних, адміністративних, виробничих ресурсів, транспортних засобів, основних фондів, як власних так і орендованих. Відповідач вказує на відсутність у наданих до перевірки обов'язкових реквізитів, що позбавляє їх статусу первинного документу для урахування в бухгалтерському та податковому обліку позивача. З огляду на фактичну відсутність у позивача ТМЦ (про які йшлося у документах з названими контрагентами) на момент перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що вказані ТМЦ є такими, що вибули із володіння позивача та є реалізовані для інших невстановлених осіб.
Стосовно коштів, які були перераховані для позивача ТОВ "Євроагротрейд", ТОВ "Укртехтрейд ЛТД", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс", ТОВ "Конект Груп" за період з 01.07.2016 по 30.06.2018 на загальну на суму 3 044 547 грн., то відповідач вважає їх такими, що не пов'язані з реальними операціями з постачання товарів.
Позивач не погодився з такими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до адміністративного суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними у справі доказами не підтверджується правомірність доводів відповідача з приводу того, що операції з постачання позивачем для ТОВ "Євроагротрейд", ТОВ "Укртехтрейд", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс", ТОВ "Конект Груп"ТОВ "БТК "Євробуд" та операції з постачання ТОВ "Імперіал Прогрес" та ТОВ "Вікторія Авто" для позивача ТМЦ не мали реального характеру, оскільки наданими суду первинними документами підтверджуються обставини щодо фактичного отримання позивачем названих ТМЦ та здійснення розрахунків з постачальниками за поставку названих ТМЦ.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пп. 133.1.1. п.133.1 ст. 133 ПК України (в редакції на дату спірних правовідносин), платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Відповідно до п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пункт 135.1. ст. 135 ПК України передбачає, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, відповідно до абзацу дев'ятого цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, містити всі обов'язкові реквізити та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять обов'язкові реквізити та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).
Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок віднесення витрат до складу собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду необхідна наявність і інших первинних документів, які повинні містити обов'язкові реквізити та які б свідчили про реальність такої господарської операції.
4.1.Досліджуючи доводи апеляційної скарги стосовно підставності формування сум податкового кредиту по операціям позивача з ТОВ "Імперіал Прогрес" та ТОВ "Вікторія Авто" та правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №001976141223.11.2018 року, яким ПП "Теплосвіт Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 19147 грн, то колегією суддів встановлено таке.
4.1.1. На підтвердження обставин щодо підставного формування податкового кредиту по операції з ТОВ "Вікторія Авто" позивачем надано:
- договір купівлі-продажу транспортного засобу за № 1212-1/2016 від 12 грудня 2016 року, предметом якого є придбання позивачем транспортного засобу - вантажного автомобіля FIAT DOBLO, 2013 року випуску, серійний номер ZFA 26300009221046 (а.с. 150 т.1);
- видаткову накладну від 12 грудня 2016 року за № РН-0000320 (а.с. 152 т.1);
- акт приймання-передачі транспортного засобу до Договору за №1212-1/2016 від 12 грудня 2016 року (а.с. 154 т.1);
- акт огляду реалізованого транспортного засобу від 29.12.2016року (а.с. 155 т.1);
- податкову накладну від 09.12.2016 за №186 на суму 18400 грн.(а.с. 156 т.1);
- квитанцію про реєстрацію податкової накладної від 09.12.2016 за №186 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 157 т.1);
- свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля FIAT DOBLO, 2013 року випуску, серійний номер ZFA 26300009221046 в органах МРЕВ (а.с. 165 т.2);
- банківську виписку від 09.12.2016року про переказ коштів у розмірі 110400грн в т.ч. ПДВ у розмірі 18400грн;
- ВМД №204030000/2016/012638, зовнішньоекономічний договір №06/16 від 15.11.2016 року, довідку про ідентифікацію колісного транспортного засобу №02124/в від 08.12.2016 року відповідно до яких вантажний автомобіль FIAT DOBLO, 2013 року випуску придбаний ТОВ "Вікторія Авто" та ввезений на митну територію України в установленому порядку.
Дослідивши первинні документи за вказаною операцією, судом встановлено, що документи містять всі обов'язкові реквізити, містять ідентифікаційні дані керівників юридичних осіб які їх підписали. Вказані документи розкривають зміст господарської операції та підтверджують обставини щодо фактичної передачі (поставки) позивачу транспортного засобу, а відтак є первинними документами в розумінні вимог названого Закону № 996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Вказані документи розкривають обставини не тільки щодо фактичної поставки названого транспортного засобу для позивача але й обставини щодо джерела походження такого транспортного засобу у продавця - ТОВ "Вікторія Авто". За наведених обставин, названі документи є правовою підставою для врахування їх в податковому обліку позивача та формування податкового кредиту.
Окрім того, судом враховано, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, розміщеному на вебсайті https://usr.minjust.gov.ua. основним видом діяльності ТОВ "Вікторія Авто" є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
Стосовно ж твердження відповідача неможливості підтвердження походження названого транспортного засобу отриманого позивачем від ТОВ "Вікторі Авто", оскільки постачальником не подано до ДПІ в Оболонському p-ні ГУ ДФС у м. Києва податкової декларації з ПДВ за відповідні періоди, остання звітність по ПДВ- листопад 2016, то колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
4.1.2 На підтвердження обставин щодо підставного формування податкового кредиту по операції з ТОВ "Імперіал Прогрес" позивачем надано:
- видаткову накладну за №845 від 12 травня 2017 року на поставку для позивача жорсткого диска WD (Western Digital) 2TB 3.5 SATA 3.0 Red Pro (WD2002FFSX) (а.с. 160 т.1);
- податкову накладну від 12.05.2017 р. за № 51202 на суму 746,67 грн (а.с.158 т.1);
- квитанцію про реєстрацію податкової накладної від 09.12.2016 за №186 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 159 т.1);
- банківську виписку за 12.05.2017 року та лист №120517-1 від 12.05.2017 року (а.с. 173-174 т.4).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованому станом на 12.05.2017 року керівником ТОВ "Імперіал Прогрес" була ОСОБА_1 .
Дослідивши первинні документи за вказаною операцією та заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено, що документи містять всі обов'язкові реквізити, містять ідентифікаційні дані осіб відповідальних за їх підписання зі сторони продавця. Зі сторони покупця вказані документи підписані керівником позивача, що підтверджено в ході розгляду справи. Вказані документи розкривають зміст господарської операції та підтверджують обставини щодо фактичної передачі (поставки) позивачу транспортного засобу, а відтак є первинними документами в розумінні вимог названого Закону № 996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. За наведених обставин, названі документи є правовою підставою для врахування їх в податковому обліку позивача та формування податкового кредиту.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, розміщеному на вебсайті https://usr.minjust.gov.ua. основним видом діяльності ТОВ "Імперіал Прогрес" (нова назва ТзОВ «Регламент Груп») є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням;
неспеціалізована оптова торгівля (основний); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; видання іншого програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації.
Стосовно ж доводів відповідача щодо неможливості здійснення даної господарської операції з ідентифікованим товаром у зв'язку із відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва таким контрагентом по ланцюгу суб'єктів господарювання, з якими позивач працював за даними обліку органів ДФС України, то колегія суддів зазначає, що за даними обліку ДФС України прослідковується лише ланцюг постачання платників ПДВ, щодо яких подається відповідна звітність з розшифровкою сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі кожного контрагента. У випадку ж придбання ТМЦ у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які не відносяться до платників ПДВ такі за даними податкової звітності, якою володіє орган ДФС не прослідковується. Відтак, висновок контролюючого органу щодо відсутності факту джерела законного введення в обіг ТМЦ, які були предметом поставки позивачу без документальної перевірки названого контрагента постачальника товару є передчасним, а відтак відхиляється судом.
При цьому, колегією суддів враховано, що приведені вище норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності (в тому випадку і по ланцюгу постачання) не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Водночас, колегією суддів встановлено, що об'єктом придбання за операцією з названим контрагентом є жорсткий диск, який має незначні розміри та вагу, а відтак додаткового підтвердження обставин щодо його переміщення за товарно-транспортними накладними не потребує.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази дають змогу ідентифікувати відповідальних осіб за здійснення господарської операції і складання первинного документа та підтверджують обставини щодо фактичного руху активів (придбання та переміщення товару) від названих контрагентів ТОВ "Імперіал Прогрес" та ТОВ "Вікторія Авто" до позивача.
4.2. Досліджуючи доводи апеляційної скарги стосовно правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0019741412, яким ТОВ ПП "Теплосвіт Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 823013 грн., з якої 548691 грн.- основний платіж та 274346 грн.- штрафні (фінансові) санкції за операціями позивача з ТОВ "Євроагротрейд", ТОВ "Укртехтрейд", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс", ТОВ "Конект Груп", то колегією суддів встановлено таке.
Як слідує із змісту приведеного вище законодавства відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника податків. Господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована лише на відображення її змісту у первинних документах.
4.2.1. Колегією суддів встановлено, що при перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ "Євроагротрейд» позивачем надано контролюючому органу та в подальшому суду:
- договір від 02.10.2017 р. за № 021017-2, укладений між ПП "Теплосвіт Україна" та ТОВ "Євроагротрейд" на поставку позивачем ТМЦ (а.с.93 т.2) ;
- видаткові накладні на поставку ТМЦ позивачем ТОВ "Євроагротрейд" за період 2017-2018рр. (а.с.95-115 т.2);
- банківські виписки про надходження коштів на рахунок позивача від ТОВ "Євротрейд" (а.с. 124-136 т.2).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованому станом на 02.10.2017року керівником ТОВ "Євроагротрейд" був ОСОБА_2
Дослідивши видаткові накладні на поставку ТМЦ названому контрагенту, колегією суддів встановлено, що вказані документи не містять обов'язкових відомостей щодо ідентифікації особи відповідальної за здійснення операцій від імені ТОВ "Євроагротрейд" (підписані невідомими особами), відтак такі видаткові накладні складені в порушення вимог ст. 9 Закону № 996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та є такими, що не підлягають врахуванню в бухгалтерському та податковому обліку позивача, як первинні документи, що підтверджують поставку покупцем ТМЦ саме названому покупцю.
Відповідно до умов названого договору поставка товару здійснюється на умовах EXW правил Інкотермс 2000 року, місцем поставки є склад магазин постачальника. За умовами поставки EXW правил Інкотермс 2000 року на постачальника товарів не покладаються зобов'язання з перевезення ТМЦ.
Відповідно до наданого розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток визначеного оскаржуваним рішенням (а.с. 58 т.4) за операцією позивача з ТОВ "Євроагротрейд» та пояснень представника відповідача сума отриманих грошових коштів відповідачем від названого контрагента є такою, що збільшила об'єкт оподаткування по факту отримання таких коштів.
Проте, у зв'язку з відсутністю на час проведення перевірки ТМЦ, що мали бути об'єктом поставки для вказаного покупця та у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не містили всіх обов'язкових реквізитів для визнання таких документів первинними, якими підтверджувалась поставка ТМЦ уповноваженій особі ТОВ "Євроагротрейд", а також відсутності інших документів, які підтверджують факт отримання, переміщення та поставки ТМЦ саме вказаному покупцю або його уповноваженій особі, відповідач дійшов висновку, що вказані цінності є відчуженими невстановленим особам у зв'язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішення визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 892грн - основний платіж та 77446 - штрафна санкція (а.с. 58 т.4).
4.2.2. Колегією суддів встановлено, що при перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ "Укртехтрейд ЛТД" позивачем надано контролюючому органу та в подальшому суду:
- договір за № 100816-2 від 10.08.2016 р., що укладений між ПП "Теплосвіт Україна" та ТОВ "УКРТЕХТРЕЙД ЛТД" (а.с. 169 т.4);
- видаткові накладні на позивачем поставку ТМЦ для ТОВ "УКРТЕХТРЕЙД ЛТД" за період 2016-2017рр (а.с.172-250 т.1, а.с. 1-7 т.2);
- накладні на повернення товару ТОВ "УКРТЕХТРЕЙД ЛТД" позивачу за №7 від " 07" березня 2017 р., та №19 від " 07" березня 2017 р. (а.с. 8,9 т.2);
- виписки з банківського рахунку ПП "Теплосвіт Україна" про надходження коштів на рахунок позивача від ТОВ "УКРТЕХТРЕЙД ЛТД" (а.с.171 т.1, а.с. 10-25 т.2).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань сформованому станом на 10.08.2016року керівником "Укртехтрейд ЛТД" був ОСОБА_3
Дослідивши видаткові накладні на поставку ТМЦ названому контрагенту, колегією суддів встановлено, що вказані документи містять всі обов'язкові реквізити та відомості щодо ідентифікації особи відповідальної за здійснення операцій від імені позивача та ТОВ "УКРТЕХТРЕЙД ЛТД" .
Відповідно до умов названого договору № 100816-2 від 10.08.2016 р поставка товару здійснюється на умовах EXW правил Інкотермс 2000 року, місцем поставки є склад магазин постачальника. За умовами поставки EXW правил Інкотермс 2000 року на постачальника товарів не покладаються зобов'язання з перевезення ТМЦ.
4.2.3. Колегією суддів встановлено, що при перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ "Імперіал Прогрес" позивачем надано контролюючому органу та в подальшому суду:
- договір за № 010416-3 від 01.04.2016 р., укладений між Приватним підприємством "Теплосвіт Україна" та ТОВ "Імперіал Прогрес" (а.с. 26 -27 т.2);
- видаткові накладні на поставку товару позивачем для ТОВ "Імперіал Прогрес" та довіреності на отримання цінностей від позивача (а.с. 28- 64 т.2);
- банківські виписки про надходження коштів на рахунок позивача від ТОВ "Імперіал Прогрес" (а.с. 65-92 т.2).
Дослідивши видаткові накладні на поставку ТМЦ названому контрагенту та довіреності на їх отримання, колегією суддів встановлено, що вказані документи містять всі обов'язкові реквізити та відомості щодо ідентифікації особи відповідальної за здійснення операцій від імені позивача та ТОВ "Імперіал Прогрес".
Відповідно до умов названого договору поставка товару здійснюється на умовах EXW правил Інкотермс 2000 року, місцем поставки є склад магазин постачальника. За умовами поставки EXW правил Інкотермс 2000 року на постачальника товарів не покладаються зобов'язання з перевезення ТМЦ.
4.2.4. Колегією суддів встановлено, що при перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ "Ініціал ЛТД" позивачем надано контролюючому органу та в подальшому суду:
- договір поставки №271017-1 від 27.10.2017року (а.с. 161 т.1);
- видаткові накладні за № 2300 від " 30" жовтня 2017 р. та за № 2399від " 02" листопада 2017року (а.с. 162-163 т.1);
- виписки, з банківського рахунку ПП "Теплосвіт Україна" за № НОМЕР_1 видана Львівською філією АТ "Ощадбанк" за 30.10.2017 р. про надходження коштів на рахунок позивача в розмірі на суму 18257 грн від ТОВ "Ініціал ЛТД" (а.с. 164 т.1);
- виписки, з банківського рахунку ПП "Теплосвіт Україна" за № НОМЕР_1 видана Львівською філією АТ "Ощадбанк" за 02.11.2017 р. про надходження коштів на рахунок позивача в розмірі на суму 151547,74грн від ТОВ "Ініціал ЛТД" (а.с. 165 т.1).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованому станом на 27.10.2017року, керівником ТОВ "Ініціал ЛТД" був ОСОБА_4
Дослідивши видаткові накладні на поставку ТМЦ названому контрагенту, колегією суддів встановлено, що вказані документи містять всі обов'язкові реквізити та відомості щодо ідентифікації особи відповідальної за здійснення операцій від імені позивача та ТОВ "Ініціал ЛТД" (директор) .
Відповідно до умов названого договору поставка товару здійснюється на умовах EXW правил Інкотермс 2000 року , місцем поставки є склад магазин постачальника. За умовами поставки EXW правил Інкотермс 2000 року на постачальника товарів не покладаються зобов'язання з перевезення ТМЦ.
4.2.5. Колегією суддів встановлено, що при перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ "Пром Гравіс", позивачем надано контролюючому органу та в подальшому суду:
- договір поставки №280916-2 від 28.09.2016року на поставку ТМЦ позивачем для ТОВ "Пром Гравіс" (а.с. 50-51 т.3);
- видаткову накладну за № 198 від " 04" жовтня 2016 р. (а.с. 170 т.1);
- виписку, з банківського рахунку ПП "Теплосвіт Україна" за № НОМЕР_1 видана Львівською філією АТ "Ощадбанк" за 29.09.2016 р. про надходження коштів на рахунок позивача в розмірі 960864грн від ТОВ "Пром Гравіс» (а.с. 171 т.1);
- акт звіряння розрахунків за період 2016року (а.с. 52 т.3).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованому станом на 28.09.2016року, керівником ТОВ "Пром Гравіс" була ОСОБА_5
Дослідивши видаткову накладну на поставку ТМЦ названому контрагенту, колегією суддів встановлено, що вказаний документ містить всі обов'язкові реквізити та відомості щодо ідентифікації особи відповідальної за здійснення операцій від імені позивача та ТОВ "Пром Гравіс" (директор).
Відповідно до умов названого договору поставка товару здійснюється на умовах EXW правил Інкотермс 2000 року, місцем поставки є склад магазин постачальника. За умовами поставки EXW правил Інкотермс 2000 року на постачальника товарів не покладаються зобов'язання з перевезення ТМЦ.
4.2.6. Колегією суддів встановлено, що при перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ "Конект Груп" позивачем надано контролюючому органу та в подальшому суду:
- договір за № 090916-1, укладений між ПП "Теплосвіт Україна" та ТОВ "Конект Груп" (а.с. 166 т.1);
- видаткову накладну за №57 від 13 вересня 2016 р. (а.с. 167 т.1);
- виписку, з банківського рахунку позивача за № НОМЕР_1 , видана Львівською філією АТ "Ощадбанк" за 13.09.2016 р. про надходження коштів на рахунок позивача у розмірі 183999,84 від ТОВ "Конект Груп" (а.с. 168 т.1);
- акт звіряння розрахунків за період 2016року (а.с. 52 т.3).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованому станом на 13.09.2016 року, керівником ТОВ "Конект Груп" був ОСОБА_6
Дослідивши видаткову накладні на поставку ТМЦ названому контрагенту, колегією суддів встановлено, що вказаний документ не містить всіх обов'язкових реквізитів, а зокрема відомостей щодо ідентифікації особи відповідальної за здійснення операцій від імені ТОВ "Конект Груп" (підписано невідомою особою), відтак така видаткова накладна складена в порушення вимог ст. 9 Закону № 996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та є такими, що не підлягають врахуванню в бухгалтерському та податковому обліку позивача, як первинні документи що підтверджують поставку ТМЦ саме названому покупцю.
Відповідно до умов названого договору поставка товару здійснюється на умовах EXW правил Інкотермс 2000 року, місцем поставки є склад магазин постачальника. За умовами поставки EXW правил Інкотермс 2000 року на постачальника товарів не покладаються зобов'язання з перевезення ТМЦ.
Відповідно до наданого розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток визначеного оскаржуваним рішенням за операцією позивача з ТОВ "Конект Груп" (а.с. 58 т.4) та пояснень представника відповідача сума отриманих грошових коштів відповідачем від названого контрагента є такою, що збільшила об'єкт оподаткування по факту отримання таких коштів.
Проте, у зв'язку з відсутністю на час проведення перевірки ТМЦ, що мали бути об'єктом поставки для вказаного покупця та у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не містили всіх обов'язкових реквізитів для визнання таких документів первинними якими підтверджувалась поставка ТМЦ уповноваженій особі ТОВ "Конект Груп", а також відсутності інших документів, які підтверджують факт отримання, переміщення та поставки ТМЦ саме вказаному покупцю або його уповноваженій особі, відповідач дійшов висновку, що вказані цінності є відчуженими невстановленим особам у зв'язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішення визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33 120грн - основний платіж та 16560 - штрафна санкція (а.с. 58 т.4).
Підсумовуючи викладене та враховуючи перелічені первинні документи та встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що надані до перевірки та суду документи по операціям позивача з ТОВ "Укртехтрейд", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс", розкривають суть господарської операції, містять відомості щодо відповідальних осіб за їх проведення, підтверджують обставини щодо фактичної передачі ТМЦ на території підприємства позивача (на якого обов'язку щодо транспортування названих товарів до місця перебування постачальників, або за іншими адресами умовами перелічених договорів не передбачено). Оскільки на позивача не покладалися обов'язки по транспортуванню ТМЦ до місця перебування позивачів, то у вказаного постачальника товарів відсутні обов'язки щодо наявності ТТН на перевезення ТМЦ. Відтак, відсутність у позивача ТТН на переміщення товару не спростовує обставин щодо фактичної передачі на власних площах ТМЦ для названих контрагентів -покупців.
За наведених обставин, зібраними у справі доказами не підтверджуються висновки відповідача щодо необхідності збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з реалізацією позивачем ТМЦ невстановленим особам, позаяк такі висновки спростовуються приведеними первинними документами на реалізацію ТМЦ, складеними у встановленому порядку уповноваженими особами покупців ТОВ "Укртехтрейд", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс.
Окрім того з додатково наданих суду доказів вбачається, що позивач володів необхідними виробничими, торгівельними, складськими площами та трудовими ресурсами для провадження названого виду діяльності у зазначеному періоді.
Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем до перевірки та суду первинні документи є правовою підставою для формування даних бухгалтерського та податкового обліку позивача з реалізації ТМЦ саме таким покупцям, як ТОВ "Укртехтрейд", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс».
Стосовно ж доводів апеляційні скарги щодо наявності кримінальних проваджень у яких конфігурантами є названі вище контрагенти позивача (покупці ТМЦ), то колегія суддів прийшла висновку, що такі провадження не стосуються фактів проведення господарських операцій з поставки позивачем ТМЦ для таких покупців, як ТОВ "Укртехтрейд"; ТОВ "Імперіал Прогрес"; ТОВ "Ініціал ЛТД"; ТОВ "Пром Гравіс" за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року.
При цьому, як слідує із змісту доводів відповідача із зареєстрованих кримінальних проваджень, фігурантами яких є перелічені контрагенти, слідує про протиправний характер діяльності названих контрагентів по іншим господарським операціям, за якими такі контрагенти надають для інших платників податкові переваги, як зменшення об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту.
Натомість, за наслідками вказаних операцій позивач не скористався жодними податковими перевагами, як то зменшення витрат чи формування податкового кредиту, а навпаки з проведенням названих операцій по відчуженню ТМЦ переліченим покупцям (ТОВ "Укртехтрейд"; ТОВ "Імперіал Прогрес"; ТОВ "Ініціал ЛТД"; ТОВ "Пром Гравіс") у позивача виникло податкове навантаження у вигляді збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та збільшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
В ході розгляду справи відповідачем не заперечувались обставини, стосовно того, що позивач володіє достатніми трудовими, матеріально - технічними ресурсами, основними фондами, які давали йому змогу проводити названий вид діяльності по відчуженню ТМЦ для перелічених контрагентів - покупців.
Водночас, колегія суддів зазначає, що кримінальні провадження, на які посилається відповідач, не можуть виступати свідченням фактів вчинення правопорушень позивачем з поставки товарів для перелічених контрагентів - покупців. Відповідач посилається лише на матеріали кримінального провадження в окремих справах та на ухвали суду першої інстанції щодо вирішення відповідних процесуальних питань, які виникають в ході досудового слідства. Відтак, зазначені документи не можуть підтверджувати обставини, на які посилається відповідач по справі (нереальності/фіктивності господарських операцій) позивача по постачанню ТМЦ для перелічених покупців.
Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (зі змінами і доповненнями), факти виявлених порушень законодавства з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Водночас, викладені відповідачем висновки в акті перевірки та доводи апеляційної скарги щодо відсутності у названих контрагентів позивача трудових, адміністративно-господарських та інших майнових ресурсів, транспортних засобів, основних фондів, як власних так і орендованих не підтверджуються жодними посиланнями на певні первинні документи та докази. Не надано та не наведено таких документів та доказів позивачам в ході розгляду справи, як суді першої так і апеляційної інстанцій.
Отож, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність інформації відповідача щодо відсутності у названих контрагентів позивача трудових, адміністративно-господарських та інших майнових ресурсів, транспортних засобів, основних фондів, як власних так і орендованих.
За наведених обставин, акт перевірки складено в супереч положень обумовленого порядку, оскільки названий акт в частині висвітленого порушення не містить жодного посилання на первинні та інші конкретні документи, що підтверджують названі висновки відповідача.
За відсутності відповідних доказів які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання названої операції або про її не виконання переліченими контрагентами, позивач не може бути позбавлений можливості відображення таких операцій за якими у нього виникли податкові зобов'язання, як з ПДВ так і з податку на прибуток в своєму податковому обліку.
Винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за операціями з поставки позивачем ТМЦ для ТОВ "Укртехтрейд"; ТОВ "Імперіал Прогрес"; ТОВ "Ініціал ЛТД"; ТОВ "Пром Гравіс" призвело до повторного оподаткування відповідачем одного і того ж об'єкта оподаткування - ТМЦ (що були предметом господарських правовідносин позивача та перелічених контрагентів).
Крім того, матеріали справи не містять жодних вказівок на безпосередню участь позивача у ймовірних зловживаннях пов'язаних з поставкою товару названим контрагентам та його оподаткуванням. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, які могли б свідчити про опосередковану чи пряму обізнаність позивача стосовно ймовірного порушення вимог податкового законодавства його контрагентами яким він поставляв товари.
Неналежна діяльність контрагентів не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність позивача із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку позивача.
При цьому, колегією суддів враховано, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Отож, за відсутності відповідних доказів які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання названої операції або про її не виконання названими контрагентами, позивач не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в своєму податковому обліку та як наслідок зазначене не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав неналежного ведення або формування платником податків даних свого податкового обліку або наявності зловживань по ланцюгу постачання.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.
У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Можливі порушення по ланцюгу постачання податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на валові витрати та на податковий кредит.
Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, які могли б свідчити про опосередковану чи пряму обізнаність позивача стосовно ймовірного порушення вимог податкового законодавства названими контрагентами. Неналежне виконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність позивача із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Водночас, колегією суддів враховано, що наявний у позивача доступ до відкритих відомостей стосовно господарської діяльності названих контрагентів не давав йому змогу передбачити обставини стосовно ймовірних порушень названих постачальників таких, як неподання звітності за певний період, або відсутності у контролюючого органу за даними звітності платника податків відомостей щодо походження товару по ланцюгу постачання, наявності або відсутності у контрагентів позивача основних фондів, транспортних засобів як власних так і таких які залучені на підставі інших цивільно-правових договорів (таких, як : оренда, відповідальне зберігання, транспортне перевезення).
Окрім того, колегією суддів враховано, що Державою не забезпечено ведення певних реєстрів, або розкриття відомостей суб'єктами господарювання, за наявності яких добросовісний платник міг завчасно перевірити та передбачити перелічені обставини стосовно не доброчесності його постачальників в тому рахунку і по ланцюгу поставок та ряд інших факторів на які покликається відповідач.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №820/3279/13-а, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами не підтверджуються доводи апеляційної скарги стосовно того, що вказані господарські операція позивача з ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Вікторія Авто", ТОВ "Укртехтрейд"; ТОВ "Імперіал Прогрес"; ТОВ "Ініціал ЛТД"; ТОВ "Пром Гравіс", не мали реального характеру, а як наслідок є безпідставним винесення податкового повідомлення-рішення № 0019761412 від 23.11.2018 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 19147 грн. та податкового повідомлення - рішення №0019741412 від 23 листопада 2018 р в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за операціями позивача з ТОВ "Укртехтрейд ЛТД", ТОВ "Імперіал Прогрес", ТОВ "Ініціал ЛТД", ТОВ "Пром Гравіс".
Стосовно ж документів за операціями позивача з ТОВ "Євроагротрейд» та ТОВ "Конект Груп", то враховуючи приведені положення законодавства та обставини справи стосовно відсутності обов'язкових реквізитів у наданих до перевірки та суду документах, які дають змогу ідентифікувати особу відповідальну за здійснення господарської операції, колегія суддів приходить до висновку, що такі документи не є первинними документами (в розумінні положень ст. 9 Закону №996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), які підтверджують факт здійснення господарської операції позивача саме з такими суб'єктами.
Відтак, як ході проведення перевірки, так і вході судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними первинними документами, обставин щодо фактичної реалізації ТМЦ саме для ТОВ "Євроагротрейд» та ТОВ "Конект Груп".
Водночас, колегією суддів враховано, що встановивши відсутність ТМЦ та відсутність належних первинних документів, що підтверджують їх реалізацію названим контрагентам, відповідач з покликанням на п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України включив вартість таких ТМЦ до складу доходу позивача, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток.
Розглядаючи питання щодо порядку віднесення відсутніх ТМЦ до складу доходу позивача, колегією суддів враховано, що відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" N 290 від 29.11.99року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153 (далі по тексту постанови іменовано -ПСБО-15). Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до п.7 ПСБО-15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами
належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
Пунктом 21 ПСБО-15 встановлено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Відповідно до п.2 Міжнародного стандарту фінансової звітності №13 «Оцінка справедливої вартості» (ділі по тексту іменовано -МСФЗ) справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання. Для деяких активів та зобов'язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов'язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов'язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов'язання).
Згідно п.9, 24 названого МСФЗ визначає справедливу вартість як ціну, яка була б отримана за продаж актива, або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. 24. Справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж актива або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання.
Підпунктом 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.
Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов'язковість проведення якого передбачено законом.
Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф'ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф'ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.
Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу;
Згідно з п.п.14.1.218 п. 14.1 ст.14 ПК України ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.
Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219. ст.14 ПК України).
Підсумовуючи викладене, відсутні активи позивача включаються до складу доходу в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню, яка в свою чергу визначається як ринкова ціна.
Натомість, акт перевірки не містить відомостей з приводу того, яким чином та за якою методикою контролюючий орган визначив вартість ТМЦ, яку він відніс до складу доходу позивача та на збільшення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Акт перевірки не містить покликань на жодні докази, які підтверджують дотримання відповідачем положень порядку визначення вартості ТМЦ за рахунок яких могло бути збільшено дохід позивача.
Відтак, зібраними у справі доказами не підтверджуються обставини, що відповідачем включено до складу доходу позивача вартість відсутніх активів (ТМЦ) за їх справедливою (ринковою) вартістю.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2019 року.