30 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/10619/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Кітраль Х. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року, ухвалене головуючим суддею Татаріновою О. А. у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,
07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, в якому просила скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 69/20600/19 від 19 квітня 2019 року, якою на неї накладено адміністративне стягнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем пропущено шестимісячний строк притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки такий слід обчислювати з дня здійснення митного оформлення товару, а саме, з 13 вересня 2017 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує обставинами, викладеними в позовній заяві. Зазначає, що факт спливу строку давності накладення адміністративного стягнення за вчинення нею 13 вересня 2017 року адміністративного правопорушення встановлений постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у справі № 344/1544/19.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 вересня 2017 року через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста "Краківець" Львівської митниці ДФС громадянкою України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України придбаний в Нідерландах легковий автомобіль марки "Ореl" модель "Astra", номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2013, з поданням Івано - Франківській митниці ДФС, як підстави для переміщення на митну територію України та митного оформлення товару, митної декларації, зареєстрованої 15 вересня 2017 року за № UA206010/2017/416610 та договору купівлі продажу від 08 вересня 2017 року, згідно з якими митний орган пропустив транспортний засіб на митну територію України.
22 жовтня 2018 року Івано - Франківською митницею ДФС від ДФС України отримана відповідь митних органів Королівства Нідерландів від 24 липня 2018 року на запит стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення автомобіля марки "Ореl" модель "Astra", номер кузова НОМЕР_2 , рік виготовлення - 2013.
Відповідно до листа митних органів Королівства Нідерландів та наданих копій документів, а саме фактури від 08 вересня 2017 року, декларації митних органів Королівства Нідерландів від 08 вересня 2017 року № 17NLJ7C3SLAPRWWD55, вартість автомобіля марки "Ореl" модель "Astra" номер кузова НОМЕР_2 становить 5500 євро.
Згідно із службовою запискою спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Івано - Франківської митниці ДФС від 29 березня 2019 року №181/09-70-19-24 різниця митних платежів між сплаченими за митною декларацією та тими, які необхідно було сплатити, складає 8954,95 грн.
08 квітня 2019 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування, взаємодії з митними органами іноземних держав та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Івано - Франківської ДФС Шпинтою Т. І. складено протокол про порушення митних правил № 69/20600/2019, в якому зазначено, що громадянка України ОСОБА_1 шляхом заявлення в митній декларації від 15 вересня 2017 року № UA206010/2017/416610 неправдивих відомостей щодо вартості товару та надання з цією метою документу - договору купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року, який містить неправдиві відомості щодо вартості товару, вчинила дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, які підлягали сплаті за митне оформлення автомобіля марки "Ореl", модель "Astra", рік виготовлення - 2013, номер кузова НОМЕР_2 .
На підставі вказаного протоколу 19 квітня 2019 року заступником начальника - начальником УПМП та МВ Івано - Франківської митниці ДФС Сучаком С. В. винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України і накладено стягнення у вигляді 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 26864,85 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач є винною у вчиненні порушення митних правил, оскільки строк притягнення її до адміністративної відповідальності не закінчився.
Апеляційний суд лише частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.
Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно із статтею 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України (частина перша статті 51 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 для митного оформлення транспортного засобу було подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ від 15 вересня 2017 року № UA206010/2017/416610 та договір купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року, згідно з яким вартість транспортного засобу становила 4600 євро.
Такі документи, яка вбачається, не містять будь-яких розбіжностей, ознак підробки та у них наявні всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Доказів наявності у ОСОБА_1 інших документів, ніж ті, які подані до митного органу, відповідачем не надано і такі відсутні в матеріалах справи про порушення митних правил.
При цьому, відповідачем не доведено, що одержані від митних органів Королівства Нідерландів документи мають переважне доказове значення порівняно з документами, поданими позивачем для митного оформлення згаданого вище транспортного засобу, відтак, не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів.
Апеляційний суд зазначає також, що копії документів, що надійшли від митних органів Королівства Нідерландів, не свідчать про умисел позивача надати недостовірні відомості про ціну автомобіля та експортну вартість, а лише про те, що покупцем була запропонована за автомобіль ціна 5500 євро. Натомість, документом, який підтверджував митну вартість автомобіля, був наданий позивачем договір купівлі-продажу, згідно з яким подана митна декларація за I методом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо закінчення строку для притягнення її до відповідальності з огляду на наступне.
Частиною першою статті 522 Митного кодексу України визначено, що справи про порушення митних правил, передбачені, зокрема, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 467 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Частиною першою статті 467 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності) якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
З огляду на викладені норми, адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України, може бути накладено органом доходів і зборів не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення
Згідно зі статтею 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Як підтверджується матеріалами справи, 22 жовтня 2018 року Івано - Франківською митницею ДФС листом ДФС України від 12 жовтня 2018 року № 31891/7/99-99-20-02-01-17 отримана відповідь митних органів Королівства Нідерландів від 24 липня 2018 року на запит стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення автомобіля марки "Ореl" модель "Astra", номер кузова НОМЕР_2 , рік виготовлення - 2013.
З урахуванням наведеного, про порушення позивачем митних правил Івано - Франківській митниці ДФС стало відомо після отримання листа митних органів Королівства Нідерландів від 24 липня 2018 року та доданих до нього документів, які надійшли на адресу Івано - Франківської митниці ДФС листом ДФС України від 12 жовтня 2018 року № 31891/7/99-99-20-02-01-17, а саме 22 жовтня 2018 року.
Таким чином, з огляду на зміст статті 467 Митного кодексу України, відлік перебігу строку для притягнення позивача до відповідальності слід пов'язувати із датою отримання Івано - Франківською митницею ДФС листа митних органів Королівства Нідерландів від 24 липня 2018 року, а не з датою вчинення адміністративного правопорушення, тому висновок суду першої інстанції про те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності не збіг, є обгрунтованим
Згідно з частиною третьою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові про порушення митних правил фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року у справі № 344/7867/19 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову Івано-Франківської митниці ДФС від 19 квітня 2019 року № 69/20600/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2019 року.