31 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8929/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови,-
ОСОБА_2 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000067/2, прийняте Закарпатською митницею ДФС 26 березня 2019 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305000/2019/00028 від 26 березня 2019 року
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000067/2, прийняте Закарпатською митницею ДФС 26 березня 2019 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305000/2019/00028 від 26 березня 2019 року. Стягнуто із Закарпатської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 8046 грн 20 коп. судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Закарпатська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року, і винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що заявлену митну вартість товару було скориговано із застосуванням резервного методу на підставі цінової інформації (22650 євро), згенерованої АС АУР для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_1 та документально підтвердженої вартості транспортування у розмірі 150 євро (відповідно до наявної довідки про транспортні витрати б/н від 21.03.2019). Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом у валюті рахунку становить: 22650 євро +150 євро = 26800 євро.
Згідно ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має, зокрема, право:
упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до приписів ч. 1. та ч. 3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; у разі якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Підставами для обґрунтованого сумніву митниці у достовірності (дійсності) заявленої вартості були:
цінова інформація (числовий індикатор), згенерована АСАУР безпосередньо для даного транспортного засобу;подання декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості мінімального пакету документів - тільки рахунок-фактура та довідка про транспортні витрати;
неподання декларантом жодних інших документів, що могли б підтвердити відомості щодо ціни, яка була сплачена за товар, до прикладу - платіжного документу про сплату рахунку (суми згідно доводів позивача понад 20 000 евро)
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.361 МК України, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст.337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МК України подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато - логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року N 684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за № 1021/27466 затверджено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю (далі - Порядок).
Вказаний Порядок розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) під час митного контролю та митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій.
Цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення органами ДФС (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Згідно вказаного Порядку, Автоматизований контроль із застосуванням системи управління ризиками (СУР) здійснюється із використанням інформаційних технологій, у тому числі автоматизованою системою управління ризиками (АСАУР).
Профілі ризику (опис будь-якого набору ризиків, у тому числі визначених комбінацій індикаторів ризику, що є результатом збору, аналізу та систематизації інформації;) залежно від можливості автоматизації їх застосування можуть бути документальними (неавтоматизований контроль із застосуванням СУР) або електронними (автоматизований або комбінований контроль із застосуванням СУР).
Електронні профілі ризику розробляються центральним підрозділом з питань координації застосування СУР. Електронний профіль ризику застосовується у всіх митницях (митних постах) ДФС, якщо інше не визначено самим профілем ризику.
Рішення про схвалення та введення в дію електронних профілів ризику, змін до них, припинення дії електронних профілів ризику приймається Експертною комісією із застосування системи управління ризиками, яка утворюється ДФС (далі - Експертна комісія).
Електронні профілі ризику доводяться до митниць ДФС у вигляді поновлень АСМО або іншого ПІК ДФС. Електронні регіональні профілі ризику доводяться до митниць ДФС також у вигляді примірника паспорта профілю ризику.
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю.
При застосуванні АСМО або іншого ПІК ДФС для митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР формується за допомогою інформаційних технологій, за результатами автоматизованого контролю із застосуванням СУР, а також доповнюється/коригується митницею (митним постом) ДФС за результатами проведення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР шляхом оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, у тому числі за результатами аналізу поданих для митного контролю документів (їх копій), відомостей, результатів застосування технічних засобів митного контролю, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.
В даній справі, витребовування додаткових документів, було викликано спрацюванням системи АСАУР. Вказане спрацювання під час митного оформлення не залежить від особистої волі інспектора та має під собою вагоме підґрунтя (як фактичне так і нормативне).
Таким чином, в даній справі витребовування додаткових документів та вжиття додаткових заходів щодо контролю задекларованої митної вартості, було обумовлено спрацювання автоматизованої системи, обов'язкове використання якої передбачено чинним законодавством з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 64 цього Кодексу (тобто з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ)).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно; у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи
Декларантом ані платіжні документи про сплату рахунку, ані експортна декларація із зазначенням вартості, а також у зв'язку з наявністю у митниці сумніву у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару (оскільки її рівень був значно нижчим за числовий індикатор, згенерований АСАУР безпосередньо для даного транспортного засобу, нижчим від вартості аналогічних оформлень в ЄАІС ДФС), при прийнятті рішення про коригування митної вартості метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовувався з обґрунтованих причин.
Таким чином, на підставі наведених норм Митного кодексу України, у зв'язку із непідтвердженням використаних декларантом відомостей та неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана.
На підставі поданих до митного оформлення документів митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв'язку із неможливістю застосування попередніх методів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року (ГААТ). Згідно статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Посилання позивача на митну вартість яка значно відрізнялась від цінової інформації, яка міститься в базі даних ДФС вказує на ознаки відсутності визначеної Генеральною угодою з тарифів і торгівлі умови повної конкуренції, що вказує на необхідність додаткового обґрунтування заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 59 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів», при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Відповідно до статті 60 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів», під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Неможливість застосування методів 2а та 2б (за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів) безпосередньо пов'язана з специфікою власне самого товару та його стану - бувшого у використанні транспортного засобу, для якого фізичні характеристики та комплектація є визначальними для вартості.
Так, поняття ідентичного товару по відношенню до вживаного транспортного транспортного засобу може стосуватись транспортних засобів ідентичної моделі, комплектації та технічного стану. При цьому, труднощі наявні саме в документальному підтвердженні ідентичності комплектації та технічного стану однакових моделей вживаних автомобілів, оскільки ці характеристики носять суто індивідуальний характер і є унікальними для кожного автомобіля.
Застосування методу 2б (за ціною договору щодо аналогічних товарів) по відношенню до таких товарів як легкові автомобілі принципово не прийнятне, оскільки передбачає не співставлення однакових моделей з однаковою комплектацією, а порівняння з комерційно взаємозамінними товарами.
Статтею 57 МК України також передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з цим, право на проведення консультації з органом доходів і зборів відповідно до частини 5 ст.55 МК України, яке було запропоновано йому у складі повідомлення про запит документів декларант не використав, що також усуває безпідставні зауваження позивача до митниці в частині незастосування методів 2а (положення ст.59 МК України) та 26 (положення ст.60 МК України).
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 19 березня 2019 року придбала через сертифікованого дистриб'ютора BMW Wernecke GmbH (Німеччина) бувший у використанні легковий автомобіль марки «BMW», модель « 535d x DRIVE GRAN TURISMO», номер шасі НОМЕР_1 , рік виготовлення 2014. Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) №17006633 від 19.03.2019, вартість товару становить 20588,24 євро.
З метою здійснення митного оформлення автомобіля ОСОБА_1 через митного брокера ОСОБА_3 подала до Закарпатської митниці ДФС електронну митну декларацію UA305160/2019/017156 від 26.03.2019, відповідно до якої митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 20588,24 євро, що в гривневому еквіваленті становило 631519,79 грн. Разом з митною декларацією було подано рахунок-фактуру №17006633 від 19.03.2019, реєстраційні документи на транспортний засіб, довідку про транспортні витрати від 21.03.2019 та митну декларацію країни відправлення від 19.03.2019 №MRN 19DE370102716761E2. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару посадовою особою Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 надіслано запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленими спеціальними експортними організаціями; інші документи за бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість товару.
На зазначений запит декларантом надіслано повідомлення про неможливість подання таких. Розглянувши подані декларантом документи, Закарпатською митницею ДФС відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, про що складено картку відмови №UA305000/2019/00028 від 26 березня 2019 року.
Також Закарпатською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000067/2 від 26 березня 2019 року із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару, згідно з яким скоригована митна вартість автомобіля визначена в розмірі 26800,00 євро. Прийняте рішення мотивоване тим, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, а також за результатами відпрацювання форми митного контролю за ризиком, згенерованим автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР), заявлена декларантом за першим методом митна вартість не може бути визнана у зв'язку з її невідповідністю ціновій інформації, наявній у митному органі (згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 26650,00 євро), а також у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно врахував положення ч. 1 ст. 257 МК України, згідно якої декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в розумінні МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 58 МК України, відповідно до яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).
Згідно ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Стаття 53 МК України регламентує перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, зазначеною статтею встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Положення ч. 5 ст. 53 МК України забороняють вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З огляду на зазначене суд вірно зазначив, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а саме, наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №814/1888/16.
Судом першої інстанції з'ясовано, що відповідач необхідність витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості аргументує наявністю обґрунтованих сумнівів щодо такої, пов'язаних з невідповідністю ціновій інформації, наявній у митному органі, а саме, АСАУР для транспортного засобу з VIN-кодом WBA5N01070D824413 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 26650,00 EUR, проте суд вірно вважав, що спрацювання АСАУР не є належною та достатньою підставою в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України для витребування від декларанта додаткових документів.
Частина 7 ст. 54 МК України передбачає, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Судом також встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення легкового автомобіля разом з митною декларацією було надано рахунок-фактуру №17006633 від 19.03.2019, реєстраційні документи на транспортний засіб, довідку про транспортні витрати від 21.03.2019 та митну декларацію країни відправлення від 19.03.2019 р. №MRN 19DE370102716761E2. З поданих документів можна встановити, що ціна товару - легкового автомобіля, заявленого ОСОБА_1 в поданій 26 березня 2019 року митній декларації, становила 20588,24 євро.
Як вірно враховано судом першої інстанції, що згідно ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
ОСОБА_1 26 березня 2019 року згідно митної декларації визначено митну вартість легкового автомобіля за першим методом - за ціною договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 264 та ч. 1 ст. 54 МК України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів, а також контроль правильності визначення митної вартості установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації, що полягає, в тому числі, у перевірці числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Норми ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України передбачають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3 та 6 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 55 МК України, орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Як вірно зазначено судом першої інстианції, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в такій відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою останнім в постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року по справі № 260/542/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді Т. І. Шинкар
В. В. Святецький