Справа № 758/11484/17
Категорія 26
(ЗАОЧНЕ)
12 червня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу,-
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно розписки від 25.09.2014 р. відповідач взяла в борг грошові кошти у позивача у розмірі 7000 євро строком на 1 (один) місяць. Натомість, на час подачі позову до суду, відповідач борг не повернула, більш того, уникає спілкування, на претензії не відповідає. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вона позов підтримала та просила суд його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, при цьому, надала оригінал розписки.
Відзив на позовну заяву та будь-які заяви, клопотання відповідача стосовно позовних вимог до суду не надходили. Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялася судом належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, така кореспонденція була і врученою (а.с. 44, 50) і поверталась з поміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 38-39) та враховуючи, що відповідачем не зазначено доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, викладене дає підстави вважати, що остання мала можливість реалізувати свої процесуальні права, однак знехтував ними, а тому, суд приходить до висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за правилами Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05.10.2017 р. провадження у справі відкрито.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 р. визначено головуючого суддю Гребенюка В.В.
Ухвалою від 14.08.2018 р. справу прийнято до судового розгляду та справу призначено до підготовчого судового засідання.
Судом встановлено наступне.
25.09.2014 року відповідач взяла в борг грошові кошти у позивача в розмірі 7000 євро строком на 1 місяць, що підтверджується розпискою (а.с. 45-46).
Як вбачається з розрахунку, наведеного позивачем, останній просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 213 010 гривень, що еквівалентно боргу відповідача в євро станом на 29.08.2017 р.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Як вбачається з положень ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За змістом ст.ст. 524, 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту цієї норми матеріального права вбачається, що зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності сукупності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
18.09.2013 року у справі №6-63 цс 13 Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 08.06.2016 року (справа № 6-1103цс16), письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання по поверненню суми боргу не виконала, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми боргу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору.
На підставі викладеного вище, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1212, 1213, 1215 ЦК України та керуючись ст.ст. З, 15, 212-219 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кошти в розмірі 213 010 (двісті тринадцять тисяч десять) гривень;
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2130 (дві тисячі сто тридцять) гривень судового збору;
Повне найменування:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 );
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 );
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк