Справа № 712/14279/19
Провадження № 1кс/712/8240/19
30 жовтня 2019 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 12019251010004874 від 04.09.2019 старшим слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла, Черкаської області, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні дітей не має, працюючого завідуючим складом в ТОВ «Індрайв», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не є інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Старший слідчий відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , посилаючись на те, що 03 вересня 2019 року близько 21 години 15 хвилин ОСОБА_7 , керуючи автомобілем ГАЗ 24-10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по бульвару Шевченка в м. Черкаси зі сторони вулиці Небесної Сотні в напрямку до вулиці Богдана Хмельницького, біля перехрестя з вул. Митницька та неподалік будинку № 274/13 грубо порушив вимоги:
- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 18.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Під час руху він, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, будучи заздалегідь об'єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по бульвару Шевченка біля перехрестя з вулицею Митницька та поблизу будинку № 274/13 в місті Черкаси, та позначений дорожньою розміткою 1.14.2 і дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли на вказаному пішохідному переходові перебували пішоходи, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не надавши дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перетинали проїзну частину бульвару Шевченка по вказаному вище пішохідному переходові зліва направо відносно напрямку його руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , відповідно до довідки КНП «Третя Черкаська міська лікарня Швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради, отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, рваної рани потиличної ділянки, струсу головного мозку, множинних переломів кісток тазу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , відповідно до довідки КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради, отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, важкої закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеню, внутрішньошлуночкового крововиливу бокового шлуночка зліва з поширенням паравентрихулярно вправо, коми другого ступеню (ШКГ 5б), множинних саден голови, забійної гематоми м'яких тканин потиличної ділянки, переломів III, IV,V,VII,VIII ребер справа, перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщеннями по ширині і довжині, множинних саден, забоїв м'яких тканин кінцівок тулуба. Травми: забій головного мозку тяжкого ступеню, ушкодження, що спричинили кому, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р., належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.
Таким чином, спричинення тілесних ушкоджень пішоходу ОСОБА_8 та тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 знаходиться у причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля ГАЗ 24-10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вимог п.п. 2.3.б), 18.1 Правил дорожнього руху України.
Своїми діями ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження пішоходу ОСОБА_8 , тяжкі тілесні ушкодження пішоходу ОСОБА_9
04.09.2019 о 2 год. 15 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження), що карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
04.09.2019 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: оглядом місця події, допитом свідка ОСОБА_10 , допитом свідка ОСОБА_11 , допитом свідка ОСОБА_12 , допитом свідка ОСОБА_13 , протоколом слідчого експерименту, висновком судової автотехнічної експертизи, експертизою технічного стану транспортного засобу, допитом свідка ОСОБА_14 , допитом потерпілого ОСОБА_15 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція злочину якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі.
У ході досудового розслідування зазначеного провадження ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2019 відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії по 02.11.2019.
Разом з тим, постановою керівника Черкаської місцевої прокуратури від 28.10.2019 строк досудового розслідування кримінального провадження №12019251010004874 продовжено до трьох місяців, тобто до 02.12.2019.
В зв'язку з продовженням строку досудового розслідування зазначеного провадження виникла необхідність у продовженні строку дій запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_7 , з метою забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Окрім того, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих, так як ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на даний час продовжують своє лікування, та ОСОБА_9 на даний час не допитаний. Та незаконно впливати на свідка, так як свідок ОСОБА_12 особисто знайомий з підозрюваним ОСОБА_7 та проживають в одному населеному пункті.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання повністю підтримали та просили його задовольнити.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які докази стосовно того, що особа може ухилятися від слідства, та може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження. Зазначили, що підозрюваний має постійне місце проживання та місце роботи, за місцем проживання характеризується позитивно. Просили змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з визначенням часу, оскільки підозрюваний матиме можливість працювати та допомагати потерпілим коштами на лікування.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисників.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження вважає наступне.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.
Згідно з ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, згідно з ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.
Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.
В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.
В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що підозрюваному ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам незаконного впливу на потерпілих та свідка у цьому ж кримінальному провадженні, але доказів не надано.
Крім того, за місцем реєстрації в с. Плескачівка Смілянського району ОСОБА_7 характеризується позитивно, за місцем роботи в ТОВ «ІН ДРАЙВ» користується авторитетом серед колег по роботі.
З наданого захисниками договору оренди нерухомого майна від 30.11.2018 вбачається, що підозрюваний орендує квартиру АДРЕСА_3 , тобто має місце проживання.
В судовому засіданні підозрюваний пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому та по мірі можливості допомагає потерпілим. Так, відповідно до розписки від 07.10.2019, ОСОБА_8 отримав від батьків ОСОБА_7 грошову компенсацію за шкоду спричинену внаслідок ДТП в розмірі 12050 грн. Згідно Акту приймання-передачі від 18.09.2019, батько ОСОБА_7 - ОСОБА_16 передав батькові ОСОБА_9 - ОСОБА_17 грошові кошти в сумі 10000 грн. в рахунок часткового відшкодування поточних витрат на лікування неповнолітнього ОСОБА_9 , який зазнав значних ушкоджень внаслідок ДТП.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
Слідчим та прокурором не доведено, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Судом встановлено, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, а саме наявність постійного місця проживання та місця роботи, крім того надає матеріальну допомогу потерпілим. Аналізуючи наведене, суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_7 не потребує подальшої ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, з визначеним часу.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183-184, 193 - 194, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання відмовити.
Змінити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у визначений час доби з 21:00 год. до 06:00 год. у межах строку досудового розслідування, тобто до 02 грудня 2019 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду в період з «21» год. «00» хв. по «06» год. «00» хв. щоденно до закінчення терміну дії ухвали;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 .
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для організації її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 31 жовтня 2019 року о 12:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1