Справа № 712/13451/19
Провадження № 2о/712/198/19
28 жовтня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Романенко В.А.,
при секретарі Назаренко М.О.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, посилаючись на те, що з 03 вересня 2016 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Останнім часом, близько місяця, їх стосунки погіршилися настільки, що поведінка її чоловіка стала такою, яка свідчить про те, що останній вчиняє над нею та над їхньою дитиною сімейне насилля.
Виявилось, що вони мають діаметрально різні погляди на спілкування, проживання, виховання дитини, що в свою чергу призводить до того, що її чоловік знущається над нею, погрожує їй відібрати у неї дитину шляхом запроторивши її до психоневрологічного закладу. А останнім часом навіть погрожує фізичною розправою.
Він неодноразово викликав за місцем їхнього проживання з сином поліцію, яка по приїзду заспокоювала саме ОСОБА_2 , пояснювала йому, що останній чинить хибно по відношенню до сім'ї та сина, та не встановивши ознак правопорушення з її боку їхали геть.
Вона постійно зазнає психологічного тиску як ввіч на ввіч так і в телефонному режимі, він постійно її морально вбиває, вказуючи на те, що вона не побачить свого дворічного синочка.
Вимагає давати йому таку маленьку дитину на тривалий час, але вона відмовляє, адже після таких погроз їй просто страшно, що він не поверне їй сина.
Вона вже поставила до відома, скерувавши письмові заяви до органу опіки та піклування про критичну ситуацію, яка склалася в її сім'ї, скерувала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, адже він не утримує свого сина взагалі ніяким чином, вказуючи на своє право на побачення з дитиною, при цьому забувши про обов'язок його утримувати до 18 років належним чином.
Також вона звернулась до підрозділу «Поліна» по насиллю в сім'ї, і 07.10.2019 року на ОСОБА_2 було складено адмінпротокол за ст. 173-2 КпАП України та направлено матеріали до суду для прийняття відповідного рішення відносно нього.
Вона боїться віддавати дитину в садок, адже він може прийти до садочка та забрати дитину, боїться ходити до мами.
Дані обставини однозначно свідчать про необхідність накладення обмежувального припису.
Просить видати обмежувальний припис ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ід. код. НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на строк 6 місяців, з визначенням йому таких обов'язків: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 , та її сином ОСОБА_3 у місці їх проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у місці перебування: АДРЕСА_3 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 у місці їх проживання за адресою: АДРЕСА_2 , місці перебування: АДРЕСА_3 , в дитячому садочку № 18 «Вербиченька» по вул. Невського 25, що у м. Черкаси ; заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців.
Провадження у справі відкрито 16.10.2019 року та призначено заяву до судового розгляду.
В судовому засіданні заявниця та її представник просили задовольнити заяву в повному обсязі.
ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви з підстав викладених у запереченнях.
Заслухавши учасників справи, допитавши свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до таких висновків.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного суду від 21 листопада 2018 року (справа №756/2072/18) зважаючи на правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
03 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 701.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3 .
На сьогодні ОСОБА_1 , разом з сином ОСОБА_3 , мешкає окремо від чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з заявою про застосування обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалась на те, що її чоловік вчиняє над нею та їхньою дитиною сімейне насилля, у зв'язку з чим просила застосувати обмежувальний припис до ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявник відноситься до переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила СК України.
За правилами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 21 ЦПК України постраждала особа має право, в тому числі, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, негідне поводження має досягати певного мінімального рівня жорстокості, щоб підпадати під дію статті 3 Конвенції, дане положення закріплене у п. 162 Рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom) від 18 січня 1978 р. Оцінка мінімального рівня жорстокості є відносною; вона залежить від усіх обставин справи, таких, як тривалість поводження, його фізичний і психологічний вплив, а в деяких випадках стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
З'ясовуючи наявність підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , суд виходить з такого.
Заявник стверджувала, що ОСОБА_3 знущається над нею, погрожує відібрати дитину шляхом запроторивши її до психоневрологічного закладу, погрожує фізичною розправою морально її вбиває. Неодноразово викликав поліцію за місцем їхнього проживання з сином.
З відповіді Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.10.2019 року № 14142/46/04-2019, на адвокатський запит вбачається, що 04.10.2019 року, 05.10.2019 року, 07.10.2019 року, 08.10.2019 року ОСОБА_2 звертався до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області з повідомленнями про виникнення конфлікту з дружиною; щодо погрози ОСОБА_1 фізичною розправою стосовно нього; що ОСОБА_1 не впускає до квартири та не дає змоги бачитися з сином та не допускає до останнього; ОСОБА_1 не повертає його майно.
На даний час всі матеріали перевірки, за повідомленнями ОСОБА_3 , знаходяться на розгляді в секторі превенції ЧВП ГУНП в Черкаській області.
Також Черкаський ВП ГУ НП в Черкаській області повідомляє, що 08.10.2019 року до відділу поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_1 щодо неправомірних дій чоловіка ОСОБА_3 , який погрожував фізичною розправою. На даний час матеріали перевірки знаходяться на розгляді в секторі превенції ЧВП ГУНП в Черкаській області.
Заявниця посилається на те, що дільничним офіцером поліції ЧВП ГУНП в Черкаській області було складено адміністративний протокол від 07.10.2019 року на ОСОБА_2 за вчинення 04.10.2019 року відносно своєї дружини ОСОБА_1 психологічного насильства, а саме вчинення психологічного тиску, передбачені ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
Відповідно до постанови судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року адміністративну справу, яка надійшла з Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП повернуто в Черкаський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для дооформлення.
Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить висновків щодо наявності у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення - вчинення домашнього насильства, а тому не може бути належним доказом у цій справі. Серед іншого судом було зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості необхідні для вирішення справи.
Подання ОСОБА_1 позову про розірвання шлюбу, свідчить про відсутність у заявника наміру збереження сім'ї, чим спричинена й зміна місця проживання - на окреме від ОСОБА_3 , та не може свідчити про вчинення ним насильства у сім'ї.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Питання про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини вирішується я в іншому провадженні.
В судовому засіданні відповідач посилався на той факт, що ним були виявлені синці по всьому тілі сина - ОСОБА_6 . Характер синців свідчить про їх не випадкове пошкодження.
Дане твердження спростовується характеристикою на вихованця дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 18 «Вербиченька», ОСОБА_3 , відповідно до якої у хлопчика триває адаптаційний період до дошкільного закладу, а також спостерігаються ознаки гіперактивності, тому ОСОБА_7 непосидючий, часто бігає, втрачаючи координацію, через що може падати чи вдарятися об предмети.
16 вересня 2019 року дитина отримала забій чола в садочку (складено акт). Після даного випадку ОСОБА_7 перебував вдома кілька днів. Коли мама знову привела дитину в садок, то на чолі спостерігався ще один синець, окрім забою. На питання вихователя, що призвело до синця, мама відповіла, хлопчик впав дома. Тато дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_8 у садочку, в присутності вихователя, помітив, описані вище, синці на чолі та синці на спині у дитини орієнтовно 3-денної давності.
Відповідно до акту № 3 про нещасний випадок, що стався з вихованцем, учнем, студентом навчального закладу, затверджений завідувачем ДНЗ 16.09.2019 року, нещасний випадок стався коли діти поверталися з прогулянки ОСОБА_7 побіг в тамбур роздягальної кімнати, потім різко повернувся, спіткнувся та вдарився об торець дверей.
З відповіді КНП «Перший Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 23.10.2019 року № 09-12/2393 вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під наглядом амбулаторії № 1 КНП «Перший Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 26.04.2018 року після укладання декларації з лікарем-педіатром ОСОБА_9
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснив, щона початку жовтня він приїздив на виклик ОСОБА_3 щодо неправомірних дій ОСОБА_1 При приїзді на місце ОСОБА_3 стверджував що турбується за дитину, оскільки ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов'язків та перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Піднявшись до квартири, та візуально оглянувши ОСОБА_1 , ним не було виявлено у останньої ознак алкогольного сп'яніння. Дитину він не оглядав, оскільки вона спала.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що працює в службі у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради, до якої зверталися ОСОБА_1 та ОСОБА_3
ОСОБА_1 звернулася до служби з заявою про вчинення ОСОБА_3 фізичного насильства стосовно дитини, та за даною заявою була направлена до спеціалістів міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
ОСОБА_3 звернувся до служби з заявами про встановлення порядку участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та щодо здійснення оцінки ризику небезпеки життю та здоров'я малолітнього сина.
Відповідно до запрошення служби у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради ОСОБА_1 запрошується до служби 31.10.2019 року з питання встановлення порядку участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Актом оцінки потреб сім'ї/особи № 392 від 08.10.2019 року та висновку оцінки потреб сімї від 08.10.2019 року міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді основнимиознаками та чинниками, що спричинило складну життєву обставину є конфлікти між батьками дитини. Мати зазначає, що є агресія, погрози з сторони чоловіка, має намір розірвати шлюб.
11 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та Черкаським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в особі директора Савранської Л .М. укладено договір про здійснення соціального супроводу № 84 та затверджено план соціального супроводу сім'ї/особи ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.26 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання, порядку та способу спілкування з дитиною та її виховання, оскільки заявник разом з малолітньою дитиною виїхала з постійного місця їх проживання та перешкоджає батьку у спілкуванні з нею. Однак, беззаперечних доказів на підтвердження чинення ОСОБА_3 домашнього насильства, конкретних фактів вчинення домашнього насильства у будь-якій формі, у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявником до суду не надано, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника та малолітньої дитини у зв'язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису відсутні.
Разом з тим, суд вважає необхідним зобов'язати ОСОБА_2 звернутись до Черкаського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді для здійснення соціального супроводу з метою надання соціально-педагогічної допомоги та попередження насильства в сім'ї, з покладення контролю за виконанням рішення в цій частині на орган опіки і піклування.
До вказаного висновку суд приходить, виходячи з необхідності забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітньої дитини, яким відповідає зростання під опікою обох батьків у гармонійному, стабільному та безпечному середовищі.
Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 3, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 3, 27 Конституції України, ст. 12, ст.81, ст. 350-1-350-8 ЦПК України, ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,-
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
Зобов'язати ОСОБА_2 звернутись до Черкаського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді для здійснення соціального супроводу з метою надання соціально-педагогічної допомоги та попередження насильства в сім'ї.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий:
Повний текст рішення виготовлений 31 жовтня 2019 року.