Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:
Головуючого Верещак В.М.,
суддів Жука В.Г., Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора Морозової С.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 жовтня 2008 року,
зазначеним вироком засуджені:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше несудимий,
- за ст. 198 КК України на 1 рік позбавлення волі,
- за ст. 290 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.),
- за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Покарання у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,
- за ст. 198 КК України на 1 рік позбавлення волі,
- за ст. 290 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (850 грн.)
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Покарання у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше несудимий,
- за ч.1 ст. 396 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнані винними у тому, що 15 вересня 2007 року придбали транспортні засоби - автомобіль DAF -95 ХF-380 та напівпричіп-рефрижератор, здобуті злочинним шляхом. Наприкінці вересня 2007 року ОСОБА_8 і ОСОБА_6 сховали автомобіль із причепом у боксі моторного цеху, після чого розукомплектовали навісне устаткування, а державні номерні знаки транспортних засобів спалили. Далі, вони ж з метою ускладнення ідентифікації транспортного засобу зняли номерні панелі й за допомогою наждачного диску і електро-інструменту «болгарка» шляхом спилювання металу рами тягача зняли номерні знаки з автомобіля і знищили його заводський номер шасі а напівпричіп - рефрижератор з іншим державним знаком перегнали на автостоянку ПП «Малимонов», розташовану в м. Алчевськ Луганської області.
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що достовірно знаючи про вчинення іншою особою злочину, не повідомив про це у правоохоронні органи і тривалий час приховував цю інформацію.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2009 року вирок змінено: виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про винність ОСОБА_9 в скоєнні злочину.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, просить судові рішення скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного ОСОБА_8 і ОСОБА_6 покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно зміненого прокурором у судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачувалися у незаконному заволодінні транспортними засобами за попередньою змовою групою осіб.
Суд у вироку дійшов висновку про винність ОСОБА_8 і ОСОБА_6 у заздалегідь не обіцяному придбанні майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.
Згідно ч.2 ст.323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій засуджених з ч.2 ст. 289 КК України на 198 КК України суд не в повній мірі дослідив всі обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8, ОСОБА_10 знали про те, що ОСОБА_9 не є власником автомобіля ДАФ. ОСОБА_9 пропонував ОСОБА_8 і ОСОБА_6 автомобілі нібито з-за кордону, однак при цьому засуджені, одержуючи автомобіль ДАФ, бачили на ньому українські номери, які згодом знищили. Номерні знаки із причепа рефрижератора також були зняті й знищені і, таким чином, втрачена можливість його ідентифікації. Викликають сумнів і доводи ОСОБА_6 про те, що вони збиралися викликати працівника ДАІ щоб перевірити причіп, оскільки фактично засудженими були вжиті заходи, спрямовані на неможливість здійснення перевірки.
У своїх перших показаннях ОСОБА_8 і ОСОБА_6 вказували на те, що ОСОБА_9 повідомив їм, що у нього є знайомий молдаванин, якого він хоче покарати і забрати автомобіль. Крім того, при купівлі автомобіля документи на нього ОСОБА_9 не передав. Коли засуджені оглядали автомобіль, то обстановка у салоні свідчила про те, що автомобіль на продаж не готувався.
У судовому засіданні засуджений у цій же справі ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_9, після того як сів у автомобіль з тілом потерпілого, зразу ж почав телефонувати та посилати смс. По телефону ОСОБА_9 сказав, що “Вантаж у Горлівці”, на що йому відповіли “Ти що, з розуму зійшов, я до ранку не встигну так швидко все це вирішити”.
Наведене може свідчити про те, що у ОСОБА_9 із засудженими була домовленість про збут автомобіля ще до заволодіння автомобілем ОСОБА_9.
Дані обставини судом досліджені не в достатній мірі.
Не дотримані судом і вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 і ОСОБА_6, суд дійшов висновку про можливості звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд як на пом'якшуючу покарання обставину послався на щире каяття ОСОБА_8 та ОСОБА_6, однак засуджені вини своєї як на досудовому, так і на судовому слідстві, не визнали.
За таких обставин, призначення ОСОБА_8 і ОСОБА_6 покарання на підставі ст.75 КК України є необґрунтованим.
У касаційному поданні прокурора, який брав участь у розгляді справи, крім іншого ставиться питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7, проте доводів на обґрунтування такого рішення не наведено.
Отже, касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, підлягає частковому задоволенню, судові рішення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підлягають скасуванню у зв'язку з порушенням кримінально - процесуального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. 395,396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити частково.
Вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Верещак В.М. Жук В.Г. Кузьменко О.Т.