Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі
головуючого Драги В.П.,
суддів Жука В.Г. і Кривенди О.В.,
за участю прокурора Сухарєва О.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2009 року,
вироком суду
ОСОБА_5,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Харкові,
раніше судимого 23.01.2007 року за ч.2 ст.186, ст.69 КК України на 3 роки обмеження волі,-
засуджено за ч.1 ст.296 КК України до 1 року обмеження волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_5 (ОСОБА_5) на користь потерпілої ОСОБА_6 4500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5 (ОСОБА_5) засуджено за те, що він 18 березня 2008 спочатку у маршрутному таксі № 224, а потім на зупинці громадського транспорту біля МКЛ № 25 на вулиці Косіора м.Харкова, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю наніс удар кулаком по обличчю потерпілій ОСОБА_6, від якого вона впала та вдарилася головою об асфальт, внаслідок чого отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а також удари кулаками по голові ОСОБА_1, від яких останній впав на асфальт, а засуджений наніс йому ще декілька ударів кулаками по голові.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 (ОСОБА_5), не оскаржуючи висновки суду щодо фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.296 КК України, зазначає, що він є інвалідом ІІІ групи по зору і вважає, що призначене йому судом покарання не відповідає стану здоров'я, у зв'язку з чим просить замінити покарання у виді обмеження волі на штраф. Крім того, просить зменшити розмір моральної шкоди, оскільки, на його думку, потерпіла належним чином цивільний позов не обгрунтувала.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Сухарєва О.М., який вважав, що вирок постановлено законно і обгрунтовано, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки про винуватість засудженого ОСОБА_5 (ОСОБА_5) у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд обґрунтував викладеними у вироку доказами, зокрема повним визнанням вини самим засудженим, де він пояснив, що, повертаючись додому маршрутним таксі після святкування дня народження та іменин колег по роботі, де він вживав спиртні напої, на зупинці громадського транспорту, чоловік з жінкою, що виходили попереду нього, на його думку навмисно закрили перед ним двері, тому наздогнав їх та вдарив ОСОБА_1 кулаком в обличчя від чого вона впала і почав боротися з ОСОБА_6; показаннями потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_6, в яких вони підтвердили ці обставини; показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 про те, що разом з ОСОБА_5 (ОСОБА_5) вживали спиртні напої, висновками судово-медичних експертиз та іншими зібраними по справі доказами, є правильними і ніким не оспорюються.
Твердження засудженого ОСОБА_5 (ОСОБА_5) про те, що він є інвалідом ІІІ групи, тому судом неправильно призначено йому покарання у виді обмеження волі, є безпідставними.
Відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої групи.
Оскільки, відповідно до долученої ксерокопії довідки, згідно з якою ОСОБА_5 (ОСОБА_5) є інвалідом ІІІ групи, то призначене йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік відповідає вимогам ст. 65 КК України, не суперечить вимогам чинного законодавства і є необхідним та достатнім для його виправлення.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру цивільного позову, районний суд ретельно перевірив доводи заяви потерпілої ОСОБА_6 про перенесений нею стрес, приниження та її перебування на лікуванні, мотивував своє рішення та правильно його визначив у розмірі 4500 грн.
Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_5 (ОСОБА_5) за ч. 1 ст.296 КК України.
Порушень процесуальних прав засудженого ОСОБА_5 (ОСОБА_5) не встановлено.
Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 відмовити.
В.П. Драга В.Г. Жук О.В. Кривенда