Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Верещак В.М.,
суддів Жука В.Г. і Шевченко Т.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2008 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено:
ч. 2 ст. 194 КК України до позбавлення волі на 3 роки;
за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на 5 років.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточно призначено 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладено певні обов'язки на підставі ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
ОСОБА_4 визнано винним у тому, що 30.08.2005 року, взявши пляшку з бензином, зайшов до сараю будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року) та став вимагати від ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покинути приміщення, оскільки намагався підпалити сарай. ОСОБА_8 вибігла з сараю, а ОСОБА_6 залишився. Незважаючи на це, ОСОБА_4 облив приміщення сараю бензином та підпалив. В результаті умисних дій ОСОБА_4 ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров'я в момент заподіяння.
Крім цього, в результаті умисного підпалу ОСОБА_4 сараю, що належав померлій потерпілій ОСОБА_5 спричинено матеріальну шкоду на суму 1178 грн..
У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначається, що суд призначив ОСОБА_4 занадто м'яке покарання і не врахував при цьому у повному обсязі всі обставини справи та особу засудженого.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання слід залишити без задоволення.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчинених злочинах та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 121 КК України у поданні не оспорюються у поданні.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який вчинив злочин вперше, позитивно характеризується, має великий стаж роботи, є пенсіонером по віку. Були враховані і обставини, які стали причиною до вчинення ОСОБА_4 неправомірних дій, а саме, що сарай був ветхий, за нього ОСОБА_4 заплатив власнику ОСОБА_5 150 грн, хоча нотаріально угода і не була оформлена (т. а.с. 35).
Обставин, які обтяжують покарання, суд не виявив.
Потерпілий ОСОБА_6 просив суворо не карати ОСОБА_4.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком. Підстав вважати, що покарання є занадто м'яким і внаслідок цього несправедливим не вбачається.
Крім того, у судовому засіданні прокурор не наполягав на призначенні ОСОБА_4 суворого покарання та просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком (т.1 а.с. 141).
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судового рішення не встановлено.
Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання у поданні не наведено, а тому подання слід залишити без задоволення.
За таких обставин підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області відмовити.
Судді:
В.М. Верещак В.Г. Жук Т.В. Шевченко