Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Скотаря А.М.,
суддів Мороза М.А., Шаповалової О.А.
розглянула у судовому засіданні 18 березня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2009 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Чернігова, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади працівників правоохоронних органів України строком на 3 роки без конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язку, передбаченого п. 3 ст. 76 КК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судові рішення щодо яких у касаційному порідку не оскаржено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 14 травня 2009 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він перебуваючи на посаді начальника кримінальної міліції Чернігівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області, маючи владні повноваження, за попередньою змовою із ОСОБА_5 - начальником відділу карного розшуку Чернігівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області, та ОСОБА_6 - оперуповноваженим відділу карного розшуку Чернігівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області, зловживаючи владою, умисно, в особистих інтересах, в порушення вимог Закону України «Про міліцію», ст.ст. 97, 98 КПК України, інструкції про порядок прийому, реєстрації та розгляду в органах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про злочини, основних принципів та засад кримінального судочинства, вирішили подану мешканкою с. Гончарівське ОСОБА_7 заяву від 22 грудня 2005 року про вчинення щодо неї пограбування не реєструвати, тим самим учинили приховування злочину, щоб не погіршувати статистичні дані своєї роботи щодо розкриття злочинів. Не маючи наміру повно, всебічно та об'єктивно проводити перевірку вказаної заяви, вони 23 грудня 2005 року на службовому автомобілі прибули у с. Гончарівське, проводили опитування та незаконне впізнання ОСОБА_8, який нібито вчинив пограбування, що останній заперечував. Застосовуючи психологічні заходи впливу, погрожуючи порушити кримінальну справу та помістити ОСОБА_8 в ізолятор тимчасового тримання, переконали останнього за короткий проміжок часу зібрати кошти у розмірі 600 грн. для усунення заподіяної ОСОБА_7 шкоди та віддати їй. Після цього вони знищили заяву потерпілої й зібрані по неї матеріали. Внаслідок вчиненого була заподіяна істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також державним інтересам і виді підриву авторитету та престижу МВС України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що у його діях відсутній склад відповідного злочину. Указує, що укриття працівником міліції злочину від реєстрації є дисциплінарним проступком, а не кримінальним правопорушенням. Стверджує, в його діях не було корисливих мотивів та попередньої змови. Зазначає, що органом дізнання по відношенню до військовослужбовця капітана ОСОБА_8 є командир військового підрозділу полковник ОСОБА_9, якому було повідомлено про вчинення ОСОБА_8 злочину, що підтверджується показаннями ОСОБА_9, ОСОБА_10 Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.
Так, показання на досудовому слідстві та у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7, які узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, підтверджують факти звернення ОСОБА_7 до райвідділу міліції із заявою про вчинення щодо неї злочину поза межами військової частини, відсутність реєстрації та розгляду заяви у встановленому законом порядку, проведення впізнання ОСОБА_8 з грубим порушенням кримінально-процесуального закону, психологічний тиск на нього з метою відшкодування нібито ним заподіяної шкоди, знищення заяви й матеріалів справи, та інші встановлені судом обставини справи, які свідчать про зловживання владою начальником кримінальної міліції Чернігівського РВ УМВС ОСОБА_4, начальником відділу карного розшуку ОСОБА_5 і оперуповноваженим відділу карного розшуку ОСОБА_6
Зазначені показання потерпілих та свідків об'єктивно підтверджуються даними, що містяться у заяві ОСОБА_7 від 15 березня 2006 року про вчинення щодо неї злочину ОСОБА_8 6 грудня 2005 року, протоколах слідчих дій, довідками Чернігівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області та іншими матеріалами справи.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не знайдено.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно.
Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.
Вивченням матеріалів справи порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.
Покарання засудженому призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.
А.М. Скотарь М.А. Мороз О.А. Шаповалова