16 березня 2010 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Вовка І.В., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О.,
за участі представників:
відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” - Вошколупа В.Г., Нижника О.М., Чобанюк Т.М.,
товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Євразресурс” Україна” - Крупської О.В., Рибалка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - Комбінат) на постанову Вищого господарського суду України від 11 листопада 2009 року у справі №30/47-09 за позовом Комбінату до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Євразресурс” Україна” (далі - Товариство) про стягнення суми,
У січні 2009 року Комбінат звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 92 399 471 грн. 14 коп. основного боргу за поставлений товар, 5 872 665 грн. 08 коп. пені за порушення строків його оплати, трьох процентів річних в сумі 1 289 469 грн. 15 коп., 8 640 769 грн. 86 коп. інфляційних втрат, а також штраф за відмову Товариства від узгоджених обсягів поставок у розмірі 3 325 664 грн. 87 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання Товариством зобов'язань, взятих на себе за укладеним між сторонами договором поставки №1776д(09) від 18 серпня 2008 року, щодо оплати вартості поставленого товару (концентрату) в обумовлений строк, а також на безпідставну відмову відповідача від узгоджених обсягів поставок, оскільки останній в порушення договірних зобов'язань не надав постачальнику рухомого складу для навантаження та відпуску товару.
Товариство позов визнало в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з чим після звернення Комбінату з відповідним позовом добровільно погасило частину вказаної заборгованості в розмірі 450 000 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 450 000 грн. 00 коп. основного боргу припинено за відсутності предмету спору, позов задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 листопада 2009 року вказані судові рішення скасовано в частині задоволення та відмови у позові, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 28 січня 2010 року за касаційною скаргою Комбінату порушено провадження з перегляду у касаційному порядку вказаної постанови Вищого господарського суду України.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України встановив, що на підписання спірного договору поставки зі сторони відповідача останнім уповноважено іншу особу, ніж ту, яка була запропонована позивачем у проекті надісланого ним договору, а тому висновок судів нижчих інстанцій про те, що Товариство взяло на себе зобов'язання за вищезазначеним договором, зокрема, і щодо відповідальності за його неналежне виконання, є передчасним. Крім того, застосовуючи до відповідача передбачену пунктом 8.4. договору форму відповідальності у вигляді штрафу, суди не навели відповідних доказів, які б свідчили про умисні дії відповідача щодо відмови від прийняття продукції в повному обсязі, що, на думку суду касаційної інстанції, ставить під сумнів правомірність прийнятих судових рішень і в цій частині.
Проте з таким твердженням погодитись не можна, оскільки висновку про незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій Вищий господарський суд України дійшов з перевищенням наданих йому повноважень, визначених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вказаної статті касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Частково задовольняючи позов Комбінату, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з викладених у заявах та скаргах сторін обставин спору, на підставі яких було встановлено факт укладення між сторонами договору поставки №1776д(09) від 18 серпня 2008 року, а також факт порушення Товариством взятих на себе за цією угодою обов'язків щодо своєчасної оплати поставленої продукції. Факт виникнення між сторонами господарсько-виробничих відносин за вищезазначеним договором також підтверджується тим, що відповідач визнав позов у частині стягнення суми боргу за фактично поставлену продукцію, в зв'язку з чим останній у добровільному порядку частково погасив вказану заборгованість.
Скасовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України виходив з інших обставин: що вказаний договір поставки зі сторони відповідача підписано особою, повноваження якої на вчинення даного правочину належним чином не перевірені.
Проте на дану обставину не посилалися ні позивач, ні відповідач, у зв'язку з чим ці доводи судами нижчих інстанцій не досліджувалися.
Відтак, суд касаційної інстанції в порушення вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України визнав установленими обставини, які в судах першої та апеляційної інстанцій не з'ясовувались, а отже не можуть вважатись доведеними.
Інші мотиви, які б свідчили про незаконність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2009 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року, в оскарженій постанові Вищого господарського суду України відсутні.
За таких обставин у суду касаційної інстанції не було визначених Господарським процесуальним кодексом України підстав для скасування законних і обґрунтованих рішень судів нижчих інстанцій, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статей 125, 129 Конституції України, статей 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. Отже, наведений у статті 11118 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року.
Керуючись статтями 11117-11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 11 листопада 2009 року скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.П. Барбара
Судді: І.С. Берднік
І.В. Вовк
В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
І.Б. Шицький
С.О. Щотка