16 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,
Панталієнка П.В., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіоремсервіс” (далі - ТОВ) справу за позовом ТОВ до ДПІ у м. Івано-Франківську (далі - ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2006 року ТОВ звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2006 року № 0000042401/0 про застосування до нього на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181-ІІІ) штрафних санкцій у розмірі 180 399 грн 41 коп. за самостійне відчуження активів, які перебували у податковій заставі і на відчуження яких була потрібна згода податкового органу. Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ на підставі акту перевірки від 18 серпня 2006 року № 45/24-1, яким встановлено порушення позивачем підпункту “а” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-ІІІ.
Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 1 грудня 2006 року позов задовольнив - оспорюване податкове повідомлення-рішення визнав нечинним. Рішення суду мотивовано тим, що відчуження позивачем товарно-матеріальних цінностей в рахунок оплати за отримані ним ремонтно-будівельні роботи та погашення заборгованості по заробітній платі не потребувало узгодження з ДПІ, а тому застосування штрафних санкцій за порушення вимог підпункту “а” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-ІІІ, є помилковим.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 12 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 вересня 2009 року постанову апеляційного суду залишив без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи у його задоволенні, апеляційний суд, з висновками якого погодився і касаційний суд, виходив з того, що позивач у порушення вимог підпункту “а” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-ІІІ самостійно відчужив активи, які перебували у податковій заставі без письмового узгодження з податковим органом, а тому застосування ДПІ штрафних санкцій до ТОВ, є обґрунтованим.
У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами ТОВ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій скасувати, а постанову місцевого суду залишити в силі. На обґрунтування скарги додано ухвали Вищого адміністративного суду України, в яких, на думку позивача, одну й ту саму норму права застосовано по-іншому.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі і запереченні на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.
Оскільки обставини, що стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, керуючись статтями 241244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіоремсервіс” відмовити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2009 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.О. Терлецький
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
Ю.Г. Тітов
Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.