Справа № 420/5062/19
30 жовтня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень комісії про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язати зареєструвати податкові накладні, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» (надалі по тексту - позивач або ТОВ « 7 МІКРАС») до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - відповідач 1 або ДФС України), Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач 2 або ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 04.03.2019 року №1092992/40390184, №1092985/40390184, №1092991/40390184, №1092989/40390184, №1092993/40390184, №1092986/40390184, №1092987/40390184, №1092990/40390184, №1092988/40390184, №1092983/40390184, №1092984/40390184;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 25.03.2019 року №16906/40390184/2, №16894/40390184/2, №16905/40390184/2, №16897/40390184/2, №16907/40390184/2, №16892/40390184/2, №16901/40390184/2, №16882/40390184/2, №17195/40390184/2, №16888/40390184/2, №17198/40390184/2;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ « 7 МІКРАС» №33 від 18.01.2019 року, №34 від 19.01.2019 року, №36 від 21.01.2019 року, №37 від 22.01.2019 року, №43 від 23.01.2019 року, №44 від 24.01.2019 року, №45 від 25.01.2019 року, №50 від 28.01.2019 року, №56 від 29.01.2019 року, №67 від 30.01.2019 року, №91 від 31.01.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- стягнути з Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Одеській області у солідарному порядку на користь ТОВ « 7 МІКРАС» судові витрати за подання даного позову.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
18.12.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» та товариством з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» було укладено договір №18/12-2018 про обслуговування та ремонт обладнання. Згідно з п.1.2 якого виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати технічне обслуговування та ремонт водопровідних мереж, котельного обладнання, а також іншого обладнання за погодженням сторін, які належать (перебувають в оперативному управлінні чи господарському віданні) замовника.
На виконання зазначеного договору, на протязі січня 2019 року, за результатом виконаних робіт (послуг), між позивачем та ТОВ «УПРАВДОМ» складались відповідні акти надання послуг.
Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, позивачем на протязі січня 2019 року складались податкові накладні №33 від 18.01.2019 року, №34 від 19.01.2019 року, №36 від 21.01.2019 року, №37 від 22.01.2019 року, №43 від 23.01.2019 року, №44 від 24.01.2019 року, №45 від 25.01.2019 року, №50 від 28.01.2019 року, №56 від 29.01.2019 року, №67 від 30.01.2019 року, №91 від 31.01.2019 року та направлялись для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені податкові накладні приймались, але їх реєстрація була зупинена по схожим причинам.
Позивач не погоджуючись із зупиненням вищевказаних податкових накладних направляв засобами електронного зв'язку на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена, з копіями відповідних документів.
На зазначені повідомлення позивач отримав Рішення комісії регіонального рівня Головного Управління ДФС в Одеській області від 04.03.2019 року №1092992/40390184, №1092985/40390184, №1092991/40390184, №1092989/40390184, №1092993/40390184, №1092986/40390184, №1092987/40390184, №1092990/40390184, №1092988/40390184, №1092983/40390184, №1092984/40390184, якими було відмовлено у реєстрації відповідних податкових накладних.
Не погодившись із зазначеними Рішеннями комісії регіонального рівня, позивачем були подані скарги на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На зазначені скарги позивач отримав Рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг: від 25.03.2019 року №16906/40390184/2, №16894/40390184/2, №16905/40390184/2, №16897/40390184/2, №16907/40390184/2, №16892/40390184/2, №16901/40390184/2, №16882/40390184/2, №17195/40390184/2, №16888/40390184/2, №17198/40390184/2, якими було залишено скарги позивача без задоволення, рішення комісій ДФС без змін та відмовлено у реєстрації відповідних податкових накладних.
Позивач не погоджується з висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в зазначених Рішеннях через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ'єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам позивача та вимогам діючого цивільного та податкового законодавства України.
Процесуальні дії
Ухвалою судді від 02 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 24 вересня 2019 року.
24 вересня 2019 року ухвалою суду на місці яка занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відзив ДФС України та ГУ ДФС в Одеській області на позовну заяву (вхід. №ЕП/6808/19 від 18.09.2019 року), заяву про вирішення питання про судові витрати (вхід. №32514/19 від 11.09.2019 року) та заяву про уточнення розміру судових витрат (вхід. №32513/19 від 11.09.2019 року).
30 вересня 2019 року ухвалою суду на місці яка занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (вхід. №ЕП/7119/19 від 27.09.2019 року) та заяву про уточнення розміру судових витрат (вхід. №35115/19 від 27.09.2019 року).
Відзив на позовну заяву обґрунтовано наступним
Державна фіскальна служба України та ГУ ДФС в Одеській області не погоджуються з позовними вимогами ТОВ «7 МІКРАС» та зазначають, що в оскаржуваних рішенням Комісії ДФС України було чітко зазначено саме які документи не було надано позивачем, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послу) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
З огляду на не надання позивачем разом із повідомленнями всіх необхідних документів, ГУ ДФС в Одеській області прийняла рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
Таким чином, відповідачі вважають оскаржувані рішення щодо відмови у реєстрації податкових накладних повністю обґрунтованими.
Від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд розглянути справу №420/5062/19 в порядку письмового провадження без участі представника позивача (вхід. №35154/19 від 27.09.2019 року).
У судове засідання призначене на 30 вересня 2019 року сторони не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
Обставини справи встановлені судом
Товариство з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 40390184), основним видом діяльності якої є «Інші будівельно-монтажні роботи» (43.29).
18 грудня 2018 року між ТОВ « 7 МІКРАС» та ТОВ «УПРАВДОМ» укладено договір №18/12-2018 про обслуговування та ремонт обладнання (т.4 а.с.119-122).
Відповідно до п.1.2. договору №18-12-2018 від 18.12.2018 року, замовник доручає а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати технічне обслуговування та ремонт водопровідних мереж, котельного обладнання, а також іншого обладнання за погодженням сторін, які належать (перебувають в оперативному управлінні чи господарському віданні) замовника і знаходяться за адресою об'єктів: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, Тіниста, 9/12, Гагарінське плато, 5/3, Середньофонтанська, 30/1, Грушевського 39/1 (3, 4, 5 корпуси).
З метою ведення господарської діяльності ТОВ « 7 МІКРАС» було отримано дозволи Головного управління Держпраці в Одеській області: на обслуговування ліфтів №16.18.51 від 26.04.2018 року (т.1 а.с.48); на виконання робіт підвищеної небезпеки з обслуговування машин. механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №385.17.51 від 17.08.2017 року (т.1 а.с.49) та №365.16.51 від 13.09.2016 року (т.1 а.с.50); на виконання робіт підвищеної небезпеки з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування, реконструкції машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфти, ескалатори, пасажирські конвеєри, підйомники та колиски для підіймання працівників) №341.19.51 від 14.06.2019 року (т.1 а.с.51).
На виконання договору №18/12-2018 від 18.12.2018 року ТОВ « 7 МІКРАС» надало ТОВ «УПРАВДОМ» послуги щодо ремонтування радіаторів і котлів центрального опалення за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, а також послуги щодо ремонтування і технічного обслуговування труб і трубопроводів за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5/3 та за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 39/1.
За виконанні роботи, позивачем було виставлено рахунки на оплату: №186 від 16.01.2019 року на суму 78350,00 грн., в тому числі ПДВ 13058,33 грн. (т.2 а.с.14); №187 від 17.01.2019 року на суму 92365,25 грн., в тому числі ПДВ 15394,21 грн. (т.2 а.с.76); №189 від 21.01.2019 року на суму 138850,60 грн., в тому числі ПДВ 23141,77 грн. (т.2 а.с.134); №190 від 22.01.2019 року на суму 154230,70 грн., в тому числі ПДВ 25705,12 грн. (т.2 а.с.186); №191 від 23.01.2019 року на суму 164210,30 грн., в тому числі ПДВ 27368,38 грн. (т.2 а.с.244); №192 від 24.01.2019 року на суму 136812,49 грн., в тому числі ПДВ 22802,08 грн. (т.3 а.с.57); №193 від 25.01.2019 року на суму 154000,00 грн., в тому числі ПДВ 25666,67 грн. (т.3 а.с.118); №194 від 28.01.2019 року на суму 148895,91 грн., в тому числі ПДВ 24815,99 грн. (т.3 а.с.178); №195 від 29.01.2019 року на суму 115297,36 грн., в тому числі ПДВ 19216,23 грн. (т.3 а.с.236); №196 від 30.01.2019 року на суму 98365,85 грн., в тому числі ПДВ 16394,31 грн. (т.4 а.с.46); №197 від 31.01.2019 року на суму 116336,79 грн., в тому числі ПДВ 19389,47 грн. (т.4 а.с.104).
По факту виконаних робіт були підписані Акти наданих послуг: №78 від 18.01.2019 року (т.2 а.с.15); №79 від 19.01.2019 року (т.2 а.с.77); №81 від 21.01.2019 року (т.2 а.с.135); №82 від 22.01.2019 року (т.2 а.с.187); №83 від 23.01.2019 року (т.2 а.с.245); №84 від 24.01.2019 року (т.3 а.с.58); №85 від 25.01.2019 року (т.3 а.с.119); №194 від 28.01.2019 року (т.3 а.с.178); №87 від 29.01.2019 року (т.3 а.с.237); №88 від 30.01.2019 року (т.4 а.с.47); №89 від 31.01.2019 року (т.4 а.с.105).
На підтвердження оплати виконаних робіт позивачем надано платіжні доручення: №1381 від 19.02.2019 року на суму 78350,00 грн. (т.2 а.с.16); №1364 від 08.02.2019 року на суму 92365,25 грн. (т.2 а.с.75); №1365 від 08.02.2019 року на суму 138850,60 грн. (т.2 а.с.136); №1386 від 19.02.2019 року на суму 12000,00 грн. (т.3 а.с.121); №267 від 19.02.2019 року на суму 14000,00 грн. (т.3 а.с.122).
В подальшому, на виконання умов договору №18-12-2018 від 18.12.2018 року та відповідно до приписів п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, позивачем на протязі січня 2019 року складались податкові накладні №33 від 18.01.2019 року (т.1 а.с.210), №34 від 19.01.2019 року (т.2 а.с.17), №36 від 21.01.2019 року (т.2 а.с.78), №37 від 22.01.2019 року (т.2 а.с.137), №43 від 23.01.2019 року (т.2 а.с.188), №44 від 24.01.2019 року (т.3 а.с.1), №45 від 25.01.2019 року (т.3 а.с.59), №50 від 28.01.2019 року (т.3 а.с.123), №56 від 29.01.2019 року (т.3 а.с.180), №67 від 30.01.2019 року (т.3 а.с.238), №91 від 31.01.2019 року (т.4 а.с.48) та направлялись до Державної фіскальної служби України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявних в матеріалах справи (т.1 а.с.212, т.2 а.с.19, т.2 а.с.80, т.2 а.с.139, т.2 а.с.191, т.3 а.с.3, т.3 а.с.61, т.3 а.с.125, т.3 а.с.182, т.3 а.с.240, т.4 а.с.50), вищевказані податкові накладні доставлені до ДФС України, проте їх реєстрація зупинена.
У всіх випадках підставою для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуг 33.11 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної».
25 лютого 2019 року позивач направив до ДФС України засобами електронного зв'язку повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено разом з додатками (т.1 а.с.213, т.2 а.с.20, т.2 а.с.81, т.2 а.с.140, т.2 а.с.191, т.3 а.с.4, т.3 а.с.62, т.3 а.с.126, т.3 а.с.183, т.3 а.с.241, т.4 а.с.51).
В подальшому, позивач отримав Рішення комісії Головного Управління ДФС в Одеській області від 04.03.2019 року №1092992/40390184 (т.1 а.с.223-224), №1092985/40390184 (т.2 а.с.30-31), №1092991/40390184 (т.2 а.с.90-91), №1092989/40390184 (т.2 а.с.149-150), №1092993/40390184 (т.2 а.с.200-201), №1092986/40390184 (т.3 а.с.13-14), №1092987/40390184 (т.3 а.с.74-75), №1092990/40390184 (т.3 а.с.135-136), №1092988/40390184 (т.3 а.с.192-193), №1092983/40390184 (т.4 а.с.2-3), №1092984/40390184 (т.4 а.с.60-61), якими було відмовлено у реєстрації відповідних податкових накладних з підстав не надання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послу) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
14.03.2019 року та 15.03.2019 року позивач звернувся до контролюючого органу зі скаргами на рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних разом з додатковими документами.
На зазначені скарги позивач отримав Рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг: від 25.03.2019 року №16906/40390184/2 (т.2 а.с.11), №16894/40390184/2 (т.2 а.с.72), №16905/40390184/2 (т.2 а.с.131), №16897/40390184/2 (т.2 а.с.183), №16907/40390184/2 (т.2 а.с.241), №16892/40390184/2 (т.3 а.с.54), №16901/40390184/2 (т.3 а.с.117), №16882/40390184/2 (т.2 а.с.175), №17195/40390184/2 (т.3 а.с.235), №16888/40390184/2 (т.4 а.с.43), №17198/40390184/2 (т.4 а.с.101), якими було залишено скарги позивача без задоволення, рішення комісій ДФС без змін та відмовлено у реєстрації відповідних податкових накладних.
Вважаючи рішення комісії Головного Управління ДФС в Одеській області від 04.03.2019 року №1092992/40390184, №1092985/40390184, №1092991/40390184, №1092989/40390184, №1092993/40390184, №1092986/40390184, №1092987/40390184, №1092990/40390184, №1092988/40390184, №1092983/40390184, №1092984/40390184, якими було відмовлено у реєстрації податкових накладних №33 від 18.01.2019 року, №34 від 19.01.2019 року, №36 від 21.01.2019 року, №37 від 22.01.2019 року, №43 від 23.01.2019 року, №44 від 24.01.2019 року, №45 від 25.01.2019 року, №50 від 28.01.2019 року, №56 від 29.01.2019 року, №67 від 30.01.2019 року, №91 від 31.01.2019 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Релевантні джерела права та висновки суду
Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 року (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до приписів п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018 року (далі - Порядок №117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Відповідно до пункту 3 Порядку №117 податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:
1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;
2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;
3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D>0,03, Р<РмЧ1,4, де:
D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T;
S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами;
T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування;
P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування;
Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.
Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.
При цьому, відповідно до змісту п.10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Зі змісту квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.212, т.2 а.с.19, т.2 а.с.80, т.2 а.с.139, т.2 а.с.190, т.3 а.с.3, т.3 а.с.61, т.3 а.с.125, т.3 а.с.182, т.3 а.с.240. т.4 а.с.50) вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних ТОВ « 7 МІКРАС», критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.2.1 п.2 листа ДФС №959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку» від 21 березня 2018 року (далі - Критерії №959).
З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми п.13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.
Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.2.1 п.2 Критеріїв №959.
Зокрема, пп.2.1 п.2 Критеріїв №959 - обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
Натомість, відповідачем не вказано, зокрема, розрахованих показників критерію, якому на думку відповідача відповідає податкові накладні позивача та не вказано конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. У квитанціях лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.
Згідно з положеннями п.п.201.16.2 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Зазначена комісія приймає рішення про: - реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.
Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Слід зазначити, що відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
З системного аналізу вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на п.6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 грудня 2018 року по справі №821/1173/17 та від 23 жовтня 2018 року по справа №822/1817/18.
Як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, у спосіб, визначений Порядком №117, позивачем було направлено пояснення та копії документів до зазначеної господарської операції та податкової накладної.
Суд зазначає, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.
Проте, у порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення містять лише абстрактне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких з урахування особливостей, характеру та обсягу господарських операцій; критерію, що слугував підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, на думку Комісії, не вистачає.
Зміст оскаржуваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія Головного управління ДФС в Одеській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з'ясувала специфіку проведеної господарської операції та не визначила конкретних документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням їх змісту і обсягу.
У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.
Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарської операції з контрагентом ТОВ «УПРАВДОМ», а наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.
Крім того суд бере до уваги, що комісія ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття спірних рішень.
Разом з цим відповідач зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості спірних рішень та підстав їх прийняття під час розгляду справи не надано.
Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарської операції між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.03.2019 року №1092992/40390184, №1092985/40390184, №1092991/40390184, №1092989/40390184, №1092993/40390184, №1092986/40390184, №1092987/40390184, №1092990/40390184, №1092988/40390184, №1092983/40390184, №1092984/40390184, також рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 25.03.2019 року №16906/40390184/2, №16894/40390184/2, №16905/40390184/2, №16897/40390184/2, №16907/40390184/2, №16892/40390184/2, №16901/40390184/2, №16882/40390184/2, №17195/40390184/2, №16888/40390184/2, №17198/40390184/2 - прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ « 7 МІКРАС» №33 від 18.01.2019 року, №34 від 19.01.2019 року, №36 від 21.01.2019 року, №37 від 22.01.2019 року, №43 від 23.01.2019 року, №44 від 24.01.2019 року, №45 від 25.01.2019 року, №50 від 28.01.2019 року, №56 від 29.01.2019 року, №67 від 30.01.2019 року, №91 від 31.01.2019 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм їх подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на ДФС України.
Згідно з п.п.201.16.4 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Аналогічні положення закріплено в пункті 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018 року.
При цьому, згідно з нормами п.19, п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданим податковим накладним. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Враховуючи встановлені судом обставини, протиправного прийняття комісією ГУ ДФС в Одеській області рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні №33 від 18.01.2019 року, №34 від 19.01.2019 року, №36 від 21.01.2019 року, №37 від 22.01.2019 року, №43 від 23.01.2019 року, №44 від 24.01.2019 року, №45 від 25.01.2019 року, №50 від 28.01.2019 року, №56 від 29.01.2019 року, №67 від 30.01.2019 року, №91 від 31.01.2019 року.
При цьому, у даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
27 вересня 2019 року від представника позивача надійшла заява про уточнення розміру судових витрат (вхід. №35155/19), в якій позивач просить стягнути з ДФС України та ГУ ДФС в Одеській області у солідарному порядку на користь ТОВ «7 МІКРАС» судові витрати у розмірі 31 131,00 грн. (21 131,00 грн. - судовий збір; 10 000,00 грн. - судові витрати на правову допомогу).
До заяви представником надано:
- копію договору про надання адвокатських послуг №35-038/09 від 19 серпня 2019 року (т.4 а.с.230-232);
- рахунок-фактуру №1-038/19 від 21.08.2019 року (т.4 а.с.233);
- виписку по рахунку за період з 01.08.2019 року - 31.08.2019 рік (т.4 а.с.234);
- акт №1 про прийняття-передачі наданих послуг від 24.09.2019 року (т.5 а.с.10).
27 вересня 2019 року від представника відповідачів надійшло клопотання (вхід. №ЕП/7119/19) про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (т.5 а.с.1-3), в якому зазначено, що у розрахунку судових витрат є витрати на правову допомогу, розмір яких зазначається у сумі 11000 грн., проте, не зрозуміло яким чином, представник позивача обрахував зазначену суму, оскільки на рахунку-фактурі №1-038/19 від 21.08.2019 року зазначена сума 10 000 грн.
Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, а також клопотання представника відповідачів про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що 19 серпня 2019 року ТОВ « 7 МІКРАС» (Клієнт) уклало договір з адвокатським бюро Олександра Ковачова №35/038/19 (т.4 а.с.230-232).
Згідно п.1.1. договору №35-038/09 від 19.08.2019 року, замовник доручає, а адвокатське бюро (адвокат) приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п.4.3. договору №35-038/09 від 19.08.2019 року, за результатами надання юридичної допомоги складається акт здачі-прийняття робіт, що підписується представниками кожної із сторін.
З наданого позивачем акту №1 від 24.09.2019 року вбачається, що адвокатським бюро Олександра Ковачова були надані такі послуги:
- попереднє опрацювання наданих замовником матеріалів - 1,0 год.;
- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини - 0,5 год.;
- формування правової позиції, консультування замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 0,5 год.;
- підготовка адміністративного позову ТОВ « 7 МІКРАС» до ГУ ДФС в Одеській області, ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень комісії про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язати зареєструвати податкові накладні, подача зазначеного позову до Одеського окружного адміністративного суду - 6 год.;
- підготовка заяви ТОВ « 7 МІКРАС» від 09.09.2019 року б/н про уточнення розміру судових витрат по справі №420/5062/19, наручна подача зазначеної заяви до Одеського окружного адміністративного суду - 1 год.;
- підготовка заяви ТОВ « 7 МІКРАС» від 09.09.2019 року б/н про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог по справі №420/5062/19, наручна подача зазначеної заяви до Одеського окружного адміністративного суду - 1 год.;
- участь адвоката у судовому засіданні 24.09.2019 року по справі №420/5062/19 - 1,5 год.
Відповідно до п.2.1. Акту №1 від 24.09.2019 року, вартість послуг за період, вказаний у п.1 цього Акту становить 12 000,00 грн., але з урахуванням фактичної сплати 10 000,00 грн., сторони погодились, що за вищезазначені послуги виконавець отримує 10 000,00 грн.
Надання правової допомоги, а так само витрати понесені позивачем також підтверджується наданим адвокатом рахунку-фактури №1-038/19 від 21.08.2019 року на загальну суму 10 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також позивачем за подачу позовної заяви по справі №420/5062/19 було сплачено судовий збір у розмірі 21131,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №396 від 27.08.2019 року (т.1 а.с.5).
Таким чином, суд зазначає, що наданими позивачем документами, фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги підтверджено належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів судових витрат у загальному розмірі 31 131,00 грн. (21 131,00 грн. - судовий збір; 10 000,00 грн. - судові витрати на правову допомогу) підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень комісії про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язати зареєструвати податкові накладні - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 04.03.2019 року №1092992/40390184, №1092985/40390184, №1092991/40390184, №1092989/40390184, №1092993/40390184, №1092986/40390184, №1092987/40390184, №1092990/40390184, №1092988/40390184, №1092983/40390184, №1092984/40390184.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 25.03.2019 року №16906/40390184/2, №16894/40390184/2, №16905/40390184/2, №16897/40390184/2, №16907/40390184/2, №16892/40390184/2, №16901/40390184/2, №16882/40390184/2, №17195/40390184/2, №16888/40390184/2, №17198/40390184/2.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» №33 від 18.01.2019 року, №34 від 19.01.2019 року, №36 від 21.01.2019 року, №37 від 22.01.2019 року, №43 від 23.01.2019 року, №44 від 24.01.2019 року, №45 від 25.01.2019 року, №50 від 28.01.2019 року, №56 від 29.01.2019 року, №67 від 30.01.2019 року, №91 від 31.01.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» (код ЄДРПОУ 40390184) суму сплаченого судового збору в розмірі 21 131,00 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня нуль копійок).
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 7 МІКРАС» (код ЄДРПОУ 40390184) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Суддя С.О. Cтефанов
.