Іменем України
31 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4553/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження із врахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
До Луганського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2019 року надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (далі - позивач, КП «Лисичанськтепломережа») до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач, Лисичанський МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області) про визнання протиправною та скасування постанови від 17 вересня 2019 року ВП № 60089170, винесеної Лисичанським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у розмірі 221570,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 жовтня 2019 року позивачем одержано постанову головного державного виконавця Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області (далі - державний виконавець) від 17 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60089170 з примусового виконання постанови від 07 грудня 2006 року № 2600126, виданої Лисичанський МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у розмірі 221570,90 грн, яку винесено державним виконавцем в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 24.07.2006 по справі № 7/276 пн про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» боргу за спожиту активну електричну енергію у розмірі 2119711,49 грн, реактивну електроенергію у сумі 7887,62 грн, інфляційні нарахування у сумі 27175,65 грн, 3 відсотка річних у сумі 20369,18 грн, пеню у сумі 17711,61 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн, державне мито в сумі 27735,42 грн, витрати на сплату державного мита у сумі 118,00 грн, а всього 2215708,97 грн.
Позивач не погоджується з постановою від 17 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60089170, оскільки КП «Лисичанськтепломережа» самостійно вживало заходи для погашення боргу за рішенням Господарського суду Луганської області та на час повернення виконавчого документа стягувачу вже самостійно сплатило заборгованість у розмірі 2214245,61 грн, нестягнутою у виконавчому провадженні залишається 1463,36 грн, що підтверджується актами звірки між КП «Лисичанськтепломережа» та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» станом на 01.12.2013 та 01.10.2015.
У свою чергу, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та розмір виконавчого збору обраховується лише з розміру фактично стягнутих сум.
Позивач зауважує, що у даному випадку повернення виконавчого документа стягувачу відбулося внаслідок його відкликання, а не фактичного стягнення державним виконавцем, тобто без реального виконання рішення Господарського суду Луганської області.
Оскільки державним виконавцем не вжито заходів, що призвели до фактичного стягнення сум за виконавчим документом, позивач вважає, що у державного виконавця були відсутні законні підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та, як наслідок, постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-2).
Від Лисичанський МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області 28 жовтня 2019 року за вх. № 54206/2019 електронної поштою та 31 жовтня 2019 року за вх. № 54607/2019 поштою надійшли заперечення проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 14-16, 39-40).
Державним виконавцем 07 грудня 2006 року винесено постанову про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у сумі 221570,90 грн за провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 24.07.2006 № 7/276 пн про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» та користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» боргу у розмірі 2215708,97 грн.
Від ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» 04 липня 2019 року надійшла заява про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з чим державним виконавцем 26 липня 2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та 17 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови від 07 грудня 2006 року про стягнення виконавчого збору, що залишився не стягнутим з боржника.
Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 12. 38).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (арк. спр.48).
Керуючись положеннями частини дев'ятої статті 205 частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.10.2019 за № 1005903856 КП «Лисичанськтепломережа» зареєстровано як юридичну особу, код за ЄДРПОУ 13401321, місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Тепла, будинок 17 (арк. спр.35-37 ).
Постановою державного виконавця від 30 листопада 2006 року відкрито виконавче провадження № 2600126 з примусового виконання наказу № 7/276 пн, виданого 24 липня 2006 року Господарським судом Луганської області про стягнення 2215708,97 грн з боржника СП «Лисичанськтепломережа» на користь стягувача ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», встановлено строк для добровільного виконання, попереджено, що виконання у примусовому порядку здійснюватиметься зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій (арк. спр. 41).
Державним виконавцем у ВП № 2600126 07 грудня 2006 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 221570,90 грн (арк. спр. 42).
За заявою стягувача про повернення виконавчого документа державним виконавцем у ВП № 2600126 винесено постанову від 26 липня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, якою наказ № 7/276 пн, виданий 24 липня 2006 року Господарським судом Луганської області про стягнення 2215708,97 грн, повернуто стягувачу, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій виведене в окреме виконавче провадження (арк. спр. 44).
Постановою державного виконавця від 17 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60089170 з примусового виконання постанови № 2600126, виданої 07 грудня 2006 року Лисичанський МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у розмірі 221570,90 грн (арк. спр. 7, 47).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 21.04.1999 № № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який був чинним на час відкриття виконавчого провадження № 2713663 та винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
З 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 803/1461/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 83244173).
Як встановлено з матеріалів справи, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 липня 2019 року ВП № 2600126 прийнято саме на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII у зв'язку з надходженням заяви ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Як зазначено вище, 17 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 60089170 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 грудня 2006 року ВП № 2600126 про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у розмірі 221570,90 грн.
Позивачем суду не надано доказів оскарження постанови про стягнення виконавчого збору ані на час винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 60089170, ані на час розгляду та вирішення даної справи.
Тобто, постанова державного виконавця від 07 грудня 2006 року про стягнення виконавчого збору, яка у розумінні Закону № 606-XIV та Закону № 1404-VIII є виконавчим документом, не оскаржена позивачем у визначеному чинним законодавством порядку та не скасована, відповідно, підлягає виконанню з відкриттям виконавчого провадження відповідно до положень статті 26 Закону № 1404-VIII.
Правомірність винесення постанови про виконавче провадження від 07 грудня 2006 року не є предметом доказування у межах розгляду даного спору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено дії, направлені на виконання постанови про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону України «Про виконавче провадження».
Позивачем суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 17 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60089170 відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За приписами статті 139 КАС України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Однак, судом встановлено, що позивачем судовий збір сплачений у розмірі більшому, ніж встановлено законом.
Так, згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особо-підприємцем встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на рівні 1921,00 грн.
Отже, при звернені до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Проте, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3323,56 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 17.10.2019 № 243 (арк. спр. 3).
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн покладаються на позивача.
Що стосується судового збору, що сплачений в розмірі більшому, ніж встановлений законом, то такий судовий збір підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (код за ЄДРПОУ 13401321, місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Тепла, будинок 17) до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (код за ЄДРПОУ 34864826, місцезнаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Менделєєва, будинок 53) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова