29 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 401/2394/19
провадження № 2-іс/340/72/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження справу
за позовом:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 10.11.1998 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до відповідача:
Головного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 20632802, адреса: вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009)
про стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просить суд, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 соціальну виплату в розмірі 6191,93 грн., яка належала спадкодавцеві, її матері ОСОБА_2 , але не була одержана за життя.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є спадкоємцем майна, що належало її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підтвердження цього позивач надав суду видане приватним нотаріусом свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 жовтня 2017 року, відповідно до якого спадщина на яку видане свідоцтво складається з коштів у сумі 6191,93 грн., які належали померлій на підставі довідки Світловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.08.2017 року №4854/02-25. Позивач звернулась до Управління пенсійного фонду України із заявою про виплату їй як спадкоємцю невиплаченої пенсії її матері та надано оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, у такій виплаті відмовлено. Відтак, просить суд задовольнити адміністративний позов.
Ухвалою суду від 18.09.2019 року по справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с.29).
Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов скористався подавши його до суду, за змістом якого позивач не погоджується із поданим адміністративним позовом, наполягає на правомірності дій посадових осіб управління пенсійного фонду у Кіровоградській області.
Позивачем на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України подано до суду відповідь на відзив.
Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 10.11.1998 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 , є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що посвідчується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.3-5).
Позивач є пенсіонером, та отримує пенсію за віком довічно, що посвідчується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.26).
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.12.2009 року у справі №2а-5967/09 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, позовні задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську щодо нездійснення підвищення та виплати до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_2 на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську здійснити щомісячне нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року в подальшому. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.6-7).
29.12.2010 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист по справі №2-а-5967/09, яким зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську здійснити щомісячне нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року в подальшому (а.с.8).
В свою чергу, 31.12.2010 року ОСОБА_2 звернулась до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську із заявою про виконання рішення суду щодо перерахунку та виплати її пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до якої долучено виконавчий лист по справі №2-а-5967/09 від 09.12.2009 року (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у віці 86 років померла, що посвідчується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №164, виданого 14.03.2017 року Світловодським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.10).
Державним нотаріусом Світловодської міської державної нотаріальної контори Панченко Н.В., 30.10.2017 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом її дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається, з суми недоотриманого нарахування до пенсії заборгованих сум, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно перерахунку сума заборгованості складає 6191,93 грн. (шість тисяч сто дев'яносто одна) гривня 93 копійки, належної спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі довідки №4854/02-25 від 28 серпня 2017 року, виданої Світловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Кіровоградської області (а.с.11).
Так, позивач звернулась до управління державної виконавчої служби з метою отримання спадщини.
На таке звернення, 31.07.2018 року управлінням державної виконавчої служби у Кіровоградської області Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області було надано відповідь листом №Т-55/02, за змістом якого, посилаючись на статтю 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача, проте, як вбачається з документів наданих ОСОБА_1 , стягувачем за виконавчим листом №2-а-5967/09 від 09.12.2008 року виданим Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області є ОСОБА_2 . Також вказано, що відповідно до статті 379 КАС України потрібно змінити стягувача за виконавчим листом. Звернено увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою», якою наділено управління ДВС повноваженнями щодо здійснення обліку виконавчих документів та судових рішень передбачених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», (боржниками за якими є державний орган, підприємство, установа, організація), що видані або ухвалені до 01 січня 2013 року. Згідно вказаного порядку після обліку поданих документів та інвентаризації заборгованості за ними, а також після внесення даних до електронного реєстру, подані матеріали щоквартально передаються до органу державної казначейської служби для вирішення питання погашення заборгованості (а.с.12).
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.06.2019 року у справі №401/1392/19 за заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме визнання її стороною виконавчого провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Світловодськ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 (а.с.13-14).
Вважаючи, що має право на стягнення з відповідача соціальної виплати у сумі 6191,93 грн., що належала її матері, але не була отримана за життя, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058).
Згідно зі статтею 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до абзацу другого пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами) передбачено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.
Пунктом 2.26 Порядку для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини надається свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця, до того ж незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому, суд вважає за потрібним звернути увагу учасників справи, на те, що стаття 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Згідно із частиною першою статті 264 КАС України, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Вказані норми процесуального характеру знайшли своє відображення у діючій редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Поряд з тим, за статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
У контексті наведених положень Закону №1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).
Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року).
У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
У пункті 48 цього рішення Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. І далі, у п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 07.07.1989 у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства». Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17.10.1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
У рішенні від 26.06.2016 року по справі «Суханов та Ільченко проти України» (CASEOFSUKHANOVANDILCHENKOv. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції» (Former Kingof Greeceand Othersv. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
Конституційним Судом України у рішенні № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України, судові витрати ОСОБА_1 у вигляді 768,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 10.11.1998 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 20632802, адреса: вул. Соборна, буд. 7а, м.Кропивницький, 25009) про стягнення коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 соціальну виплату в розмірі 6191,93 грн., яка належала спадкодавцеві, її матері ОСОБА_2 , але не була одержана за життя.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 10.11.1998 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ - 20632802) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) грн. 40 коп.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько