18 жовтня 2019 року № 640/10171/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області про визнання протиправними дій,
Позивач 07.06.2019 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова Вадима Ігоровича про визнання дій протиправними та скасування постанови від 06.11.2018.
На обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова Київської міської митниці ДФС від 21.06.2018 № 0159/10000/18, на підставі якої відкрито виконавче провадження, була оскаржена до Солом'янського районного суду м. Києва та не набрала законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019 позовну заяву з додатками передано до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито провадження у даній справі.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що Київською міською митницею ДФС 21.06.2018 прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 0159/10000/18.
Як слідує з постанови Київської міської митниці ДФС від 21.06.2018, вона набирає законної (юридичної) сили 02.07.2018.
Позивачем зазначену постанову оскаржено до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2018 адміністратвиний позов гр. ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови від 21.06.2018 № 0159/10000/18 залишено без руху (справа № 760/22041/18).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018відкрито провадження у справі № 760/22041/18.
Київська міська митниця ДФС листом від 10.10.2018 № 3927/9/26-70-20-02 направила до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області постанову у справі про порушення митних правил від 21.06.2018 № 0159/10000/18 для примусового виконання.
У даному листі Київська міська митниця ДФС зазначила, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2018 адміністратвиний позов гр. ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови від 21.06.2018 № 0159/10000/18 залишено без руху.
Заступником начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Прізовим Вадимом Ігоровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57614423 від 06.11.2018 за виконавчим документом - постанова Київської міської митниці ДФС від 21.06.2018 № 0159/1000/18.
Позивач, не погоджуючись із оскаржуваною постановою, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок
Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець, ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.
Відповідно п.1 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки постанова Київської міської митниці ДФС від 21.06.2018 № 0159/10000/18, на підставі якої було прийнято відповідачем постанову про відкриття виконавчого провадження, станом на день відкриття останнього не набрала законної сили, то дії заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова Вадима Ігоровича щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження є протиправними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн (квитанція від 31.05.2019 № 5).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 768, 40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністратвиний позов задовольнити.
Визнати дії заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова Вадима Ігоровича щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2018 № 57614423 протиправними.
Скасувати постанову заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова Вадима Ігоровича про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2018 № 57614423.
Стягнути з Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.