ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" жовтня 2019 р. справа № 300/1659/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крамаренко Катерина Сергіївна, до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у наданні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21.06.2019, а також зобов'язання нарахувати і вплатити таку компенсацію за період 19.03.2014 по 21.06.2019, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Крамаренко Катерина Сергіївна (надалі по тексту - представник позивача), 06.08.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також - відповідач-1), Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області (надалі по тексту також - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у наданні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21.06.2019, а також зобов'язання нарахувати і вплатити таку компенсацію за період з 2014 по 2019 роки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Івано-Франківський обласний військовий комісаріат протиправно, в порушення норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019, з посиланням на призупинення надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 12 частини 1 статті 12 вказаного Закону. Згідно доводів позивача Коломийський об'єднаний міський військовий комісаріат Івано-Франківської області станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, не провів з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, надання якої (додаткової відпустки) гарантована пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Такі дії відповідачів, на переконання позивача, свідчать про порушення вимог частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Посилаючись на коментовану норму Закону, ОСОБА_1 стверджує, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Отже, норми коментованого Закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Вказує, що припинення надання такого виду відпусток на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін, та грошова компенсація за усі не використані дні такої відпустки. З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.
За наслідком виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.08.2019 (а.с.17-19), представником позивача подано оновлений варіант адміністративного позову, прохальною частиною якого лише уточнено спірний період ненарахування компенсації - з 19.03.2014 по 21.06.2019 (а.с.22, 23-25).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.1-3).
Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №1/210 від 02.09.2019, який надійшов на адресу суду 04.09.2019 (а.с.48-50). Як зазначив відповідач-1, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою вказаної статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Відповідач-1 посилаючись на приписи частини 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зазначив, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Враховуючи те, що в особливий період, який триває до цього часу, надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема такої, яка передбачена пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" призупинено, то і будь-яка компенсація учасникам бойових дій за додаткову відпустку не підлягає нарахуванню та виплаті. З наведених підстав вказує на відсутність у позивача права щодо нарахування та виплату останньому компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач-2 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №2040 від 04.09.2019, який зареєстрований в суді 09.09.2019 (а.с.52-54). Правова позиція Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області щодо спірних правовідносин є аналогічною до позиції відповідача-1. Додатково представник такого відповідача повідомив, що протягом 2015-2019 року від позивача не надходило звернень про надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій, тому командуванням Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату не приймались відповідні рішення про надання чи ненадання позивачу додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. Позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 10- 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Також відповідач-2 вказує на обмежений обсяг фінансового ресурсу оборонного відомства у 2019 році, та з посиланням на наказ Міністра оборони України від 25.01.2019 за №30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік" зазначив, що утримання чисельності військовослужбовців, працівників і здійснення фактичних видатків на грошове забезпечення, заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, можливе лише в межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі на вказані цілі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
15.10.2019 від відповідача-1 на адресу суду надійшла заява про застосування строків №1/235 від 10.10.2019 (а.с.56). В даній заяві представник Івано-Франківського обласного військового комісаріату навів обґрунтування щодо пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом, зазначивши, що пунктом 5 статті 122 КАС України встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. При цьому, відповідач-1 листом №1/175 від 03.07.2019 надав відповідь позивачу щодо неможливості надати грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а позовну заяву останнім подано 06.08.2019, тобто більше місячного терміну. Таким чином на переконання відповідача-1 ОСОБА_1 пропустив місячний строк звернення до суду із даним позовом.
Розглянувши наявні у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву відповідача-1 і відповідача-2 на позов, дослідивши і оцінивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги і заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 19.03.2014. був призваний до лав Збройних Сил України на військову службу по частковій мобілізації, що засвідчується записом №4 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 17.12.2013, копія якої міститься у матеріалах справи (зворотній бік а.с.11).
На підставі наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 24.05.2019 за №154 (по особовому складу) майора ОСОБА_1 , заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області, звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.12).
Відповідно до витягу з наказу військового комісара Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату (по стройовій частині) за №76 від 21.06.2019 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області (а.с.12).
Як свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.12.2008 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (зворотній бік а.с.26)
Згідно витягу з наказу військового комісара Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату (по стройовій частині) за №76 від 21.06.2019 вислуга років позивача у Збройних Силах станом на 1 червня 2019 року становить: календарна 19 років 1 місяць 16 днів, пільгова 3 роки 1 місяць 20 днів, загальна вислуга 22 роки 3 місяці 6 днів. Щорічна основна, відпустка за 2019 рік позивачем використана повністю в кількості 40 діб з 6 травня по 15 червня 2019 року. Додаткові відпустки за період проходження служби в Коломийському об'єднаного міського військового комісаріату з березня 2014 року по травень 2019 року не надавалися.
Як свідчить зміст коментованого витягу із наказу, ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019.
У зв'язку із не нарахуванням та невиплатою Коломийським об'єднаним міським військовим комісаріатом Івано-Франківської області при звільненні позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки за період з 19.03.2014 по 21.06.2019, останній 13.06.2019 звернувся із клопотанням про виплату такої компенсації.
Листом від 03.07.2019 за №1/175 (а.с.31), Івано-Франківський обласний військовий комісаріат відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з посиланням на призупинення надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв'язку з чим вказано на відсутність підстав для її компенсації.
Позивач вважаючи неправомірними дії Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019, а також дії Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати такої компенсації при звільненні позивача, останній звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2232-XII)
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 за №504/96-ВР (надалі по тексту також - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так, згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідачі в обґрунтування доводів про відсутність правових підстав для нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019, вказують на призупинення надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 12 частини 1 статті 12 вказаного Закону.
З приводу таких доводів відповідача-1 і відповідача-2, суд зазначає слідуюче.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (пункт18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ).
Пунктом 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, визначення поняття "особливого періоду" наведене у Законах України від 21.10.1993 за №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06.12.1991 за №1932-XII "Про оборону України" (надалі по тексту також - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).
За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Крім того слід відмітити, що відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 за №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі по тексту також - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм у рік звільнення виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 постановленій у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), провадження № 11-550заі19.
З огляду на положення частини 5 статті 242 КАС України суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у період з 19.03.2014 по 21.06.2019 додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача-2 щодо обмеженого обсягу фінансового ресурсу оборонного відомства у 2019 році, як на підставу для ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку, та виходить із такого.
Відповідно до правової позиції Європейського суду (Суд Європейського Союзу), в тому числі, рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 по справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог в цілому.
Визначаючи належний спосіб відновлення порушеного права та відповідального за виконання судового рішення суб'єкта владних повноважень суд відзначає такі обставини та формує наступні висновки.
Як свідчить трудова книжка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України по частковій мобілізації на військову службу саме в Коломийський об'єднаний міський військовий комісаріат Івано-Франківської області на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №51 від 19.03.2014.
В свою чергу, згідно витягу з наказу військового комісара Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області №76 від 21.06.2019 позивач виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення саме Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1 розділу "Загальні питання" Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №389 від 03.06.2013 (надалі по тексту також - Положення №389), військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах.
За змістом абзаців 3, 4 пункту 1 розділу "Загальні питання" Положення №389 районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Безпосереднє керівництво військовими комісаріатами і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - командування Сухопутних військ Збройних Сил, яке узгоджує основні питання діяльності військових комісаріатів з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу та Міноборони.
Разом з тим, пунктом 7 розділу "Загальні питання" Положення №389 визначено, що обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів.
Системний аналіз коментованих норм Положення №389 свідчить те, що належне та повне виконання судового рішення можливе за спільною участю Івано-Франківського обласного військового комісаріату та Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області.
Розглядаючи доводи відповідача-1 про пропущення позивачем передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду, надано наступну правову оцінку.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
За змістом частини 5 статті 122 коментованого Кодексу для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд погоджується, що у спірному випадку маю місце правовідносини громадянина у зв'язку із його звільненням із публічної служби.
Разом з тим, відповідач вказує на пропущений термін в кількості 3 календарних дні, які на переконання суду, виходячи із статусу позивача і змісту порушеного права, не є в своїй сукупності достатньо тривалим терміном для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 .
Заявляючи коментоване вище клопотання, відповідач не надав суду докази про дійсну дату доведення до відома позивача листа від 03.07.2019 чи відправлення його поштовим зв'язком. При цьому, такий лист зареєстрований в Коломийському об'єднаному міському військовому комісаріаті Івано-Франківської області 10.07.2019, а із позовом ОСОБА_1 в суд звернувся 06.08.2019, тобто у строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Незважаючи на вказане, спільне правозастосування положень абзацу 7 пункту 5 розділу І, пункту 3 розділу XXXI Наказу №260 разом із нормами статті 116, частини 2 статті 233 Кодексу Законів про працю України свідчить про те, що спірна компенсація є частиною грошового забезпечення (заробітною платою), належного військовослужбовцю до виплати в момент його звільнення, стягнення якої у судовому порядку здійснюється без обмеження будь-яким строком.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної правової норми свідчить, що, за існуючих обставин, основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.
Суд не стягує з відповідачів витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо відмови, оформленої листом від 03.07.2019 за №1/175, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019.
Визнати протиправною бездіяльність Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні його з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 19.03.2014 по 21.06.2019.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат та Коломийський об'єднаний міський військовий комісаріат Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 19.03.2014 по 21.06.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 21.06.2019.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Крамаренко Катерина Сергіївна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , діє на підставі довіреності для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 26.07.2019 за №301-000129), вул. Миколайчука, 6/93, м. Івано-Франківськ, 76000.
Відповідач-1 - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ), вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026.
Відповідач-2 - Коломийський об'єднаний міський військовий комісаріат Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 09816232), вул. І. Франка, 6, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.