83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.03.10 р. Справа № 1/42пд
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Куйбишевський гранітний кар'єр” с. Трудове Куйбишевського району Запорізької області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в
м. Ясинувата Донецької області”
про визнання недійсним договору
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Денисенко С.О. - представник
В засіданні брали участь:
В судовому засіданні 22.03.2010р.
було оголошено перерву для ви-
готовлення та оголошення проце-
суального документа
Товариство з обмеженою відповідальністю „Куйбишевський гранітний кар'єр” с. Трудове Куйбишевського району Запорізької області звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ясинувата Донецької області” про визнання недійсним кредитного договору № 499 від 26.06.2008р.
В обґрунтування позову позивач посилається на невідповідність договору вимогам частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, оскільки в договорі відсутня відповідальність банку щодо видачі кредиту позичальнику.
Заявою від 22.03.2010р. позивач доповнив підстави для визнання його недійсним, а саме: положення кредитного договору в частині визначення суми кредиту не відповідають частині 2 статті 1054, статті 1049 Цивільного кодексу України.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на пункт 5.1 кредитного договору, який передбачає, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. Тобто сторони передбачили право позивача на відшкодування збитків, завданих банком невиконанням або неналежним виконанням прийнятих на себе згідно умов кредитного договору зобов'язань. Відповідно до статті 345 Господарського кодексу України умови кредитного договору повинні містити відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Відповідальність банку щодо видачі кредиту у вигляді відшкодування завданих збитків прямо встановлена главою 25 Господарського кодексу України та статтею 22 Цивільного кодексу України. Відповідальність банку щодо видачі кредиту у вигляді пені встановлена статтею 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Тобто навіть при відсутності домовленості сторін щодо відповідальності банку діють норми права, які врегульовують правовідносини щодо відповідальності банку при невиконанні кредитного договору.
Позивач в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на розгляд справи у господарському суді Запорізької області і наявності у штаті товариства одного юриста. Незважаючи на відсутність будь-яких доказів в обґрунтування клопотання, розгляд справи був відкладений.
В наступному судовому засіданні позивач заявив клопотання про проведення судово-лінгвистичної експертизи для контекстного аналізу пункту 2.1 договору в частині розміру кредиту, оскільки думка сторін за договором не співпадає. Клопотання залишено без задоволення, оскільки відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для розгляду питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Встановлення розміру кредиту та зобов'язання його погасити не потребує спеціальних познань і суд має дати оцінку договору в цілому незважаючи на різні думки сторін.
Крім того, договір був укладений 26.06.2008р., він виконувався сторонами і в разі, якщо зміст його був виражений нечітко, одна із сторін згідно статті 213 Цивільного кодексу України вправі була звернутися до суду з позовом про тлумачення змісту договору.
В судовому засіданні було оголошено перерву для оголошення процесуального документа, після якої позивач надав заяву від 24.03.2010р. про доповнення підстав позову, а саме він додатково вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки пункт 3.1 договору не містить термінів, визначених пунктом 2.1 договору.
Крім того, він заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з розглядом справи Апеляційним господарським судом Запорізької області. В обґрунтування клопотання не надані будь-які докази. Клопотання підписав представник Хорошилов. Але, враховуючи, що у попередньому судовому засіданні, крім вказаного представника, приймав участь і представник Житинська, явку якого не забезпечено в судове засідання 25.03.2010р., суд вважає, що позивач зловживає своїми правами, свідомо затягуючи судовий процес, тому клопотання залишає без задоволення.
Відповідач надав додаткові пояснення щодо доповнення підстав для визнання недійсним договору, за яким пред'явлені позовні вимоги до господарського суду Запорізької області про стягнення з позичальника заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, пояснення, господарський суд встановив, що предметом розглядаємого спору є визнання недійсним кредитного договору № 499, укладеного 26.06.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії „Відділення АТ Промінвестбанк в м. Ясинувата Донецької області” (правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Куйбишевський гранітний кар'єр”. Підставою визнання недійсним договору позивач визначив відсутність умов щодо відповідальності банку за виконання обов'язків по видачі кредиту та його розміру.
Крім того, додатково позивач заявив про те, що договір не містить термінів, визначених пунктом 2.1 договору.
Разом з тим цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Цей процес називається укладанням договору. Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
26.06.2008р. між сторонами був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 499, відповідно до якого кредитор (відповідач) зобов'язася при наявності вільних кредитних ресурсів надати позичальнику (відповідачу) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 600 000 грн. 00 коп.
В свою чергу позичальник (позивач) зобов'язався використати кредит, сплатити проценти за його користування у розмірі 20 % річних та повернути кредит до 25.06.2009р. Як вбачається з наданого договору, сторони узгодили всі умови договору, підписали його і підписи уповноважених осіб скріплені печатками сторін.
З огляду на оспорюваний договір вбачається, що в ньому визначені розділи, які передбачають предмет договору, умови кредитування, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін та інші умови. Тобто, в договорі є всі істотні умови кредитного договору, передбачені статтею 1054 Цивільного кодексу України та статтею 345 Господарського кодексу України.
Стаття 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості. Кредитні відносини здійснюються на підстав кредитного договору, що укладається між кредитором - кредитодавцем і позичальником у письмовій формі відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України.
За приписами вказаної статті за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір - це угода, за якою одна сторона (кредитодавець- банк або інша фінансова установа) передає другій особі (позичальнику) грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений договором строк та сплатити встановлені проценти.
Позивач вважає, що оспорюваний договір не передбачає відповідальності банку щодо видачі кредиту позичальнику. Разом з тим, укладаючи кредитний договір про видачу кредиту, позичальник підписав договір без протоколу розбіжностей до розділу 5 договору, пунктом 5.1 якого визначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.
За приписами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 610 вказаного кодексу дає поняття порушення зобов'язання, а відповідно до статті 611 кодексу передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, серед яких зокрема є відшкодування збитків.
Отже, в разі порушення банком своїх обов'язків за договором він несе відповідальність відповідно до договору. Якщо позивач (позичальник) вважає, що договором не передбачена неустойка, то сторонам слід керуватися пунктом 2 статті 551 Цивільного кодексу України і відсутність розміру неустойки щодо виконання зобов'язань по видачі кредиту, не може впливати на дійсність договору.
До того ж, у законодавстві та судовій практиці розглядаються договірні та законні неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, а законна неустойка підлягає застосуванню згідно з законом та іншим актом цивільного законодавства. Тобто розділом договору “про відповідальність” сторони мають встановити договірну неустойку. Але, якщо вона не встановлена, то в разі порушення зобов'язання настає відповідальність, передбачена законом.
Посилання позивача на позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 08.11.2007р. по справі № 22/268, не приймається судом до уваги. Вказаною постановою визнаний недійсним кредитний договір у зв'язку з тим, що в ньому були відсутні умови щодо відповідальності банку. Але постанова стосується конкретного договору, а не в цілому практиці щодо визнання недійсними правочинів.
До того ж стаття 217 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Щодо доповнення підстав для визнання недійсним кредитного договору в частині розміру видачі та повернення кредиту, то вказані підстави є необґрунтованими з наступних підстав.
В силу пункту 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або
інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з кредитного договору № 499 від 26.06.2008р. сторонами визначений предмет договору пунктом 2.1., згідно з яким банк зобов'язався при наявності вільних кредитних ресурсів надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 600 000 грн. 00 коп. (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором.
Пунктом 2.2 договору сторони визначили графік повернення кредиту в сумі 600 000 грн. 00 коп. з остаточним поверненням до 25.06.2009р.
29.08.2008р. були внесені зміни до вказаного графіку з остаточним поверненням кредиту до 25.06.2009р.
На виконання умов договору банк 26.06.2008р. надав кредит у визначеній сумі 600 000 грн. 00 коп. і з цього моменту договір вважається укладеним, як це передбачає абзац 2 статті 1046 Цивільного кодексу України.
Позичальник 14.08.2009р. частково погасив кредит у сумі 47 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим банк пред'явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Отже, кредитний договір, виконаний банком, а позичальник, отримавши кредит, не погасив його в установленому графіком погашення боргу з остаточним строком до 25.06.2009р. З позовом про визнання недійсним договору позивач звернувся 17.02.2010р.
Щодо посилань позивача на відсутність термінів, визначених пунктом 2.1 договору, то відповідно до пункту 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Порядок надання кредиту передбачений п. 3.1 кредитного договору, яким передбачено, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених п. 2.1 договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника.
Тобто із суті кредитного договору випливає, що конкретна сума кредиту та терміни його надання в момент укладення кредитного договору сторонами не визначається. Суму та термін кредитування визначає позичальник самостійно шляхом надання банку розрахункових документів на перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника на рахунки отримувачів. Видача кредиту проводиться шляхом сплати таких розрахункових документів з позичкового рахунку позичальника. Сторони можуть передбачити лише максимальний розмір наданих кредитних коштів - ліміт кредитної лінії, максимальний розмір якого встановлений п.2.1 кредитного договору.
Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог і визнання недійсним кредитного договору.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Куйбишевський гранітний кар'єр” про визнання недійсним кредитного договору № 499 від 26.06.2008р.
Рішення оголошено в засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя