Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2019 р. Справа№200/8088/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засіданні Запарі С.В.,
за участю:
позивача - особисто,
представника позивача - Шикало В.М. ,
представника відповідача - Кундельського В.І.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в режимі відео конференції справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
26 червня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Донецьке управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо виконання вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду" та винести постанову про визначення розміру відшкодування зазначених у пунктах 1.4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду" в терміни передбачені Законом та направити її ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду" та не винесено постанову про визначення розміру відшкодування шкоди у зв'язку із закриттям Димитровським міським судом Донецької області провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Представник Міністерства внутрішніх справ України 24 липня 2019 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Міністерство внутрішніх справ України не наділено повноваженнями щодо проведення досудових розслідувань кримінальних правопорушень та здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення, тобто Міністерство не порушувало права та інтереси позивача та не може нести відповідальність перед ним. Крім того, зазначив, що оскільки на позивача працівниками Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України було лише складено адміністративний протокол, але штраф не накладався, тобто взагалі відсутні підстави для застосування положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». У задоволенні позову просив відмовити.
22 серпня 2019 року представник Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України, засобами електронного зв'язку, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до суду не означає визнання особи винною у вчиненні правопорушення, а є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.
11 вересня 2019 року до суду надійшов відзив Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому зазначено, що відповідно до положень Цивільного кодексу України шкода, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб, органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду у випадку, зокрема, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, проте стягнення на ОСОБА_2 накладено не було. Крім того, відповідач - 2 зазначив, що обов'язок роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття справи про адміністративне правопорушення покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією постанови, яка набрала законної сили. Таким чином, відповідач - 2 правомірно, листом від 27 травня 2019 року, проінформував ОСОБА_2 про відсутність визначених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав для його застосування.
13 вересня 2019 року позивач надав відповідь на відзив в якому вказав, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України не є відповідачем у справі тому обов'язок надавати відзив на адміністративний позов у нього відсутній. Також зазначив, що незаконне притягнення органом, а саме в особі співробітника Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України, який виконує оперативно-розшукову діяльність, виконує дізнання, шляхом опитування осіб, відбору пояснень від осіб та приймає рішення щодо притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності громадян, підпадає під дію Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом складання відносно нього адміністративного протоколу.
Ухвалою суду від 1 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 липня 2019 року.
Ухвалою суду від 24 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
Протокольною ухвалою від 30 липня 2019 року відкладено підготовче засідання на 22 серпня 2019 року.
Ухвалою суду від 22 серпня 2019 року вирішено залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Донецьке управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України, продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкласти підготовче засідання до 26 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 26 вересня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2019 року.
Ухвалою суду від 2 жовтня 2019 року задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні позивач та його представник, підтримали заявлений позов та надали пояснення аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові. Представник Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції Україниу судовому засіданні, в режимі відео конференції,заперечував проти позову та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача - 1 до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Димитровського міського суду Донецької області у справі №226/595/19 від 11 квітня 2019 року вирішено провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст.172-6 ч.1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Так із зазначеної вище постанови слідує, що відносно ОСОБА_2 старшим оперуповноваженим Донецького управління ДВБ Національної поліції України 26 лютого 2019 року було складено протокол про адміністративне правопорушення №1201905960-6 за частиною 1 статті 172-6 КУпАП, у зв'язку із несвоєчасним поданням декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК до 1 квітня. Так, ОСОБА_2 така декларація (після звільнення зі служби в Національній поліції України 31 серпня 2017 року) було подано 6 квітня 2018 року.
Закриваючи провадження по справі про адміністративне правопорушення суд виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не може бути допустимим доказом, оскільки був складений всупереч нормам закону з порушенням строку його складання (перевищує встановлений законом строк у 24 години для складання протоколу про адміністративне правопорушення), а також встановлених інших порушень вимог КУпАП при складенні зазначеного протоколу та відсутністю можливості встановити наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Постанова у справі №226/595/19 від 11 квітня 2019 року набрала законної сили 23 квітня 2019 року.
ОСОБА_2 звернувся до начальника Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою про визначення розміру відшкодування зазначеної у пунктах 1.4. статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у зв'язку із закриттям Димитрівським міським судом Донецької області адміністративної справи за протоколом №1201905960-6 від 26 лютого 2019 року за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 14-16).
Листом від 27 травня 2019 року №Г-35/42-04/01-2019 позивачу повідомлено, що у Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України відсутні визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстави для його застосування, оскільки складання протоколу про адміністративне правопорушення і направлення його до суду не означає визнання особою винною у вчиненні правопорушення, а є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку (а.с. 20).
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не винесення постанови про визначення розміру відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, який здійснював оперативно-розшукову діяльність, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон №266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до положеньстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема: закриття справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 3 Закону №266/94-ВР передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
За змістом ч. 5-6 ст. 4 Закону №266/94 ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Так, згідно ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-4 - 172-20.
При цьому, положеннями статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено коло осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, так у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Із зазначеного слідує, що посадові особи Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України наділені повноваженнями щодо складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передачі до суду для розгляду справи.
Як убачається з постанови судді Димитровського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року у справі №226/595/19, протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача було визнано недопустимим доказом оскільки: був складений всупереч нормам закону з порушенням строку його складання (перевищує встановлений законом строк у 24 години з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, для складання протоколу про адміністративне правопорушення); при складанні протоколу не було роз'яснено ОСОБА_2 його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП; при ознайомлені з протоколом про адміністративне правопорушення було порушено право ОСОБА_2 на викладення пояснень безпосередньо в протоколі про адміністративне правопорушення.
Провадження в адміністративній справі №226/595/19, згідно постанови Димитровського міського суду Донецької областівід 11 квітня 2019 року, закрите на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу відносно ОСОБА_2 не було застосовано.
Суд не погоджується з твердженнями позивача щодо незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням до адміністративної відповідальності.
Оскільки за даних обставин не мала місця жодна з обставин, перелічених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», то відповідно закриття справи про адміністративне правопорушення, не є підставою для відшкодування шкоди згідно даного Закону. Наявність постанови Димитровського міського суду від 11 квітня 2019 року не є безумовною самостійною і достатньою підставою для прийняття постанови про визначення розміру відшкодування та відшкодування шкоди, як помилково вважає позивач.
На підстав зазначеного, суд вважає вимоги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо виконання вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду" та винесення постанови про визначення розміру відшкодування зазначених у пунктах 1.4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду" в терміни передбачені Законом та направити її ОСОБА_2 такими, що не грунтуються на нормах діючого законодавства.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Донецького управління Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошені у судовому засіданні 23 жовтня 2019 року у присутності представників сторін, повний текст рішення складений 31 жовтня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Дмитрієв