30 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2449/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач ГУ ДФС у Волинській області) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 30.08.2017 №10897393 та податкової вимоги від 12.01.2018 №265-17.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із звернення відповідача до суду про стягнення з позивача податкового боргу йому стало відомо, що ГУ ДФС у Волинській області винесено та направлено податкову вимогу від 12.01.2018 №265-17 щодо сплати 25000 грн транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік на підставі того, що за ним рахується борг по транспортному податку з фізичних осіб, який виник на підставі податкового повідомлення рішення від 30.08.2017 №1089793 на суму 25000 грн.
ОСОБА_1 вважає вказані податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу неправомірними з тих підстав, що оскаржувані рішення податкового органу фактично не були надіслані на його адресу. Відтак ставить під сумнів юридичні наслідки, пов'язані зі складанням цих документів. Крім того на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2017 вартість транспортного засобу LEXUS моделі RX 200T, універсал-В, 2016 року випуску, у 2017 році становила 150000 грн, а тому він не підпадав під об'єкт оподаткування транспортним податком. Також зазначає, що сума грошового зобов'язання не могла бути визначена за весь 2017 рік, оскільки право власності на транспортний засіб набуте ним 27.07.2017 року.
Ухвалою суду від 19.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-1а).
У відзиві на позовну заяву від 05.09.2019 (а.с.36-38) представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування так, як рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016 №3/10 «Про встановлення транспортного податку у місті Луцьку» встановлено на території міста Луцька податок на майно та затверджено Положення про транспортний податок. 12.01.2017 №17/8 Луцька міська рада прийняла рішення від «Про внесення змін до рішення від 02.02.2016 №3/10 «Про встановлення транспортного податку у місті Луцьку», а саме: у п. 2.1 розділу 2 цифри «750» замінено цифрами «375», що в свою чергу відповідає вимогам абзацу першого п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, яким встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. ГУ ДФС у Волинській області засобами електрокомунікаційного зв'язку через Інформаційну систему «Податковий блок» отримано з ДФС України перелік фізичних осіб платників транспортного податку на 2017 рік. До вказаного переліку платників транспортного податку на 2017 рік включено ОСОБА_1 . Згідно інформації ДФС України, отриманої з Мінекономрозвитку, його автомобіль LEXUS моделі RX 200T, універсал-В, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 1998 куб/см, номерний знак НОМЕР_1 , є об'єктом оподаткування транспортним податком на 2017 рік.
Звертає увагу суду на той факт, що згідно Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року (розміщений на офіційному сайті Міністерства, економічного розвитку і торгівлі України), автомобіль LEXUS моделі RX 200T, універсал-В, 2016 року випуску є об'єктом оподаткування транспортним податком на 2017 рік.
Крім того вказує, що судом при розгляді справи про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 25000 грн не враховано недотримання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну місця проживання. Тобто, позивач у разі зміни податкової адреси зобов'язаний був подати заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) для внесення змін щодо місця проживання. Таким чином, у зв'язку з наявністю податкового боргу по сплаті транспортного податку в сумі 25000 грн з метою його погашення ОСОБА_1 була сформована, надіслана податкова вимога від 12.01.2018 №265-17.
З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у позові повністю.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS моделі RX 200T, універсал-В, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 1998 куб/см, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.26).
30.06.2017 ГУ ДФС у Волинській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №10897393, яким визначено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за податковий період 2017 в розмірі 25000,00 грн (а.с.7).
12.01.2018 відповідач виніс та направив позивачу податкову вимогу №265-17, якою визначено суму податкового боргу у розмірі 25000 грн (а.с.8).
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковому повідомленню-рішенню та податковій вимозі, суд приходить до таких висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
1 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII, яким викладено в новій редакції статтю 267 ПК України.
При цьому Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» та Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 267 ПК України, які з 01 січня 2017 року набрали чинності.
Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Таким чином, зі змісту вищенаведених норм слідує, що об'єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які відповідають трьом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно); 2) середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) повинен бути зазначений у переліку легкових автомобілів, яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200,00 грн.
Відтак, об'єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн (3200,00 грн х 375).
Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Згідно пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (пункт 13 Методики).
Аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку і не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів.
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Більше того, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році. До повноважень відповідача не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що вартість транспортного засобу марки LEXUS моделі RX 200T, 2016 року випуску становила 150000 грн, а тому він не підпадав під об'єкт оподаткування.
Водночас на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку наведений перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, де в колонці «Рік випуску (включно)» по автомобілю LEXUS моделі RX 200T, об'єм циліндрів двигуна 2,0, тип пального «бензин» зазначено «до 2 років» без вказівки на конкретний рік випуску транспортного засобу.
На запит суду про отримання інформації щодо розрахунку середньоринкової вартості за встановленою формою автомобіля марки LEXUS моделі RX 200T, 2016 року, об'єм циліндрів двигуна 2,0, тип пального «бензин», який станом на 01.01.2017 мав середньоринкову вартість понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, Мінекономрозвитку повідомило, що розрахована у 2017 році згідно з Методикою середньоринкова вартість транспортного засобу марки LEXUS моделі RX 200T, 2016 року, об'єм циліндрів двигуна 2,0, тип пального «бензин» становила 1225514,73 грн (а.с.29-30).
Таким чином, розрахована Мінекономрозвитку середньоринкова вартість транспортного засобу позивача станом на 01.01.2017 становила 1225514,73 грн, що є більше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати (375 х 3200 = 1200000 грн), відтак вказаний транспортний засіб підпадає під об'єкт оподаткування, визначений підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України.
Разом з тим, відповідно до підпунктів 267.6.5., 267.6.6. пункту 267.6 статті 267 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи 27.07.2017 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №6329/17/003814 придбав транспортний засіб марки LEXUS моделі RX 200T, 2016 року, об'єм циліндрів двигуна 2,0, тип пального «бензин» у ТзОВ «БІМЕР», як комісіонера відповідно до договору комісії №003814 у його власника ОСОБА_2 (а.с.53-56).
Позивачем була подана заява про перереєстрацію даного транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу від 27.07.2017 №122783402 (а.с.96).
Також з акту огляду реалізованого транспортного засобу слідує, що покупець ( ОСОБА_1 ) набув права власності на легковий автомобіль 27.07.2017 (а.с.57).
Враховуючи викладене, питання щодо розміру податкового зобов'язання позивача повинно вирішуватися із застосуванням норм пп.267.6.5 та 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 ПК України, а саме: виходячи зі ставки 25000,00 грн та пропорційно до кількості місяців, впродовж яких позивач мав у власності автомобіль марки LEXUS моделі RX 200T, як об'єкт оподаткування, починаючи з липня по грудень 2017 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.08.2017 №10897393 в частині нарахування транспортного податку за період з січня по червень 2017 року (тобто пів року) на суму 12500,00 грн та, як наслідок, про необхідність його скасування в цій частині.
Щодо оскаржуваної вимоги суд зазначає наступне.
В силу приписів п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як передбачено підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що податкова вимога надсилається платнику податків лише на узгоджену суму податкового зобов'язання.
Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 в межах строків давності оскаржив в судовому порядку податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000 грн, тому вказана сума є неузгодженою, з огляду на що податкова вимога підлягає скасуванню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами першою, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, з врахуванням часткового задоволення позову за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 576,30 грн, сплачений відповідно до квитанції від 12.08.2019 №0.0.1432963709.1 (а.с.2).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 30 серпня 2017 року №10897393 в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 12500 грн (дванадцять тисяч п'ятсот грн) та податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 12 січня 2018 року №265-17.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судові витрати в розмірі 576,30 грн (п'ятсот сімдесят шість грн 30 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій