м. Вінниця
24 жовтня 2019 р. Справа № 120/2649/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Лозінської І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Підставою для звернення до суду з указаним позов слугувала незгода позивача з нарахуванням відповідачем єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) в сумі 9828,72 грн. Позивач вважає, що вона звільнена зі сплати за себе ЄСВ відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Ухвалою від 21.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 06.09.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
01.10.2019 від представника відповідача надійшов відзив, яким заперечує проти позову в повному обсязі. Мотивуючи відзив зазначає, що згідно з реєстраційними даними ІТС "Податковий блок" позивач зареєстрований 26.04.2010 Тиврівською районною державною адміністрацією Вінницької області як фізична-особа підприємець. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. За позивачем рахується заборгованість в сумі 9828,72 грн. станом на 27.09.2019, яка виникла внаслідок самостійно поданого звіту №9308100439 від 21.01.2019, термін сплати 11.02.2019 на суму 9828,12 грн. Враховуючи викладене, вважає, що ГУ ДФС у Вінницькій області діяло з метою безумовного забезпечення виконання покладених завдань з адміністрування єдиного внеску.
Ухвалою від 24.10.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, замінено первісного відповідача - ГУ ДФС у Вінницькій області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
В судовому засіданні 24.10.2019 позивач поданий позов підтримала в повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити посилаючись на письмові пояснення викладені в позові та додані докази.
Представник відповідача проти позову заперечила, вважала, що контролюючий орган діяв у межах та у спосіб визначений законодавством, при надані заперечень посилалась на відзив та додані до нього докази.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична-особа підприємець 26.04.2010 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах. З 27.04.2010 позивач перебуває на податковому обліку за № 7847, що підтверджується довідкою від 28.04.2010 № 2988 про взяття на облік платника податків.
Позивач є інвалідом третьої групи загального захворювання, інвалідність встановлена довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 07.10.2011.
18.01.2019 ОСОБА_1 подала до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 на суму 9828,72 грн. Вказану суму позивачем не було сплачено, оскільки вона звільнена від сплати ЄСВ як інвалід, який отримує пенсію. З 11.02.2019 в облікових даних IC "Податковий блок" виникла заборгованість позивача в наслідок поданого звіту, що становить 9828,72 грн.
06.06.2019 позивач звернулась до ГУ ДФС у Вінницькій області з заявою про зняття нарахування з ЄСВ з помилково поданим звітом за 2018.
Листом №16832/М/02-32-50-06 від 23.07.2019 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість скасування нарахованої суми, оскільки суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або інвалідами, підлягає сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Вказано про те, що позивачем було подано звіт за формою згідно додатка 5 за 2018 №9308100466 від 21.01.2019 на суму до сплати ЄСВ 9828,72 грн., в якому зазначено нарахування за розміром єдиного внеску 22% від бази нарахування, що призвело до виникнення боргу. Також повідомлено позивача, що у разі несвоєчасної сплати самостійно визначеного зобов'язання, вона буде нести відповідальність відповідно до ст. 25 Закону №2464.
Не погоджуючись з такими діями, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд керується та виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам ЄСВ, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄСВ зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25).
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону № 2464-VI нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частин восьмої, десятої, одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч. 4 ст. 4. Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом, позивач у 2018 році була фізичною особою-підприємцем та є інвалідом третьої групи, тобто є особою, яка звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511) фізичні особи- підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також такі особи не мають обов'язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.
Як зазначила позивач, нею було помилково подано звіт №938100466 від 21.01.2019 за формою згідно додатка 5 за 2018 на суму 9828,72 грн. На підставі поданого звіту згідно з даними інформаційної системи органів ДФС станом на 27.09.2019 виникла заборгованість на суму 9828,72 грн. зі сплати єдиного внеску.
В прохальній частині позову, позивач просить визнати дії відповідача протиправними, водночас не вказує у чому полягає їх протиправність.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв у межах та в спосіб визначений законодавством, оскільки відповідно до п. 1 розділу 5 Порядку №435 визначено, що у разі виявлення помилки у звіті, страхувальник має право до закінчення терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу фіскальної служби за місцем взяття на облік. Окрім того, п. 16 розділу 2 Порядку №435 встановлено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Правом подати уточнений звіт позивач у визначений законодавством термін не скористалася.
Поряд із тим, суд зазначає, що відсутність права подання уточнюючих звітів в разі помилкового подання звітів не може бути обставиною, що зобов'язує сплатити відповідні внески, оскільки наявна обов'язкова згода такого платника, яка висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору, що передбачено чинним законодавством. Такого договору в межах розгляду даної справи представником відповідача подано не було.
На підставі норм ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5)
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Конвенція ратифікована 17.07.1997 Законом України №475/97-ВР, отже, відповідно до вимог статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з вимогами статті 8 Конституції України та частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-I суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).
За позицію ЄСПЛ стаття 13 Конвенції вимагає наявності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку зі скаргами, які у розумінні Конвенції можуть вважатися «небезпідставними» (рішення у справі "Кіган проти Сполученого Королівства" (Keegan v. the United Kingdom), заява № 28867/03, п. 40; рішення у справі "Багієва проти України" (Bagiyeva v. Ukraine), заява № 41085/05, п. 57).
До того ж ЄСПЛ у рішенні у справі "Зінченко проти України" (case of Zinchenko v. Ukraine, заява № 63763/11) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку (п. 108 рішення).
Водночас у пункті 110 рішення у справі "Вінтман проти України" (Vintman v. Ukraine, заява № 28403/05) ЄСПЛ зазначив, що "для того, щоб відповідати вимогам статті 13 Конвенції, засоби юридичного захисту повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці, зокрема органи державної влади держави-відповідача своїми діями або бездіяльністю не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати їхньому використанню (див. рішення від 18.12.1996 у справі "ОСОБА_4 проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95, Reports of Judgments and Decisions 1996-VI). Іншими словами, для того, щоб бути ефективним, засіб юридичного захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади; бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ)".
З огляду на викладене з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області зняти з ОСОБА_1 нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік в розмірі 9828,72 грн.
Відтак, заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню частково (1/2) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області зняти з ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384, 20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )
Головне управління ДПС у Вінницькій області (2100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович