м. Вінниця
24 жовтня 2019 р. Справа № 120/2922/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Жердєва Олександра Андрійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
12 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними дій щодо взяття на податковий облік як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання здійснити дії щодо зняття з обліку як платнка єдиного внеску.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 03 вересня 2019 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-379-56 від 19 серпня 2019 року, що сформована Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області, якою вимагалося сплатити 23785,08 гривень недоїмки.
Позивач вважає дану вимогу протиправною, оскільки він не має статусу фізичної особи-підприємця, про що свідчить відсутність відомостей про його реєстрацію фізичною особою-підприємцем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою від 17 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін; призначено справу до судового розгляду на 08 жовтня 2019 року.
07 жовтня 2019 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . згідно з реєстраційними даними з 01 січня 1999 року взятий на облік у Томашпільському відділенні Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції за №130. Зареєстрований як фізична особа-підприємець на підставі рішення Томашпільської районної державної адміністрації №13 від 25 жовтня 1995 року. За даними інформаційної системи органів Державної податкової служби станом на 30 липня 2019 року за ОСОБА_2 рахується недоїмка в сумі 23785,08 гривень. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відтак, незалежно від того, чи здійснювалась підприємницька діяльність ОСОБА_2 він зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску. Окрім того, у відзиві вказано, що особливості зняття платника з обліку платників єдиного внеску врегульовано Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24 листопада 2014 року. Вказаним Порядком передбачено процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску, яку позивачем не дотримано.
22 жовтня 2019 року позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, що подана в порядку, визначеному статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України. У поданій заяві позивач, окрім позовних вимог, що містить позовна заява, також просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 376-56 від 12 листопада 2018 року, №Ф 376-56 від 06 лютого 2019 року, №Ф 376-56 від 11 травня 2019 року та №Ф 379-56 від 19 серпня 2019 року.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 379-56 від 19 серпня 2019 року, в іншій частині відомлено в прийнятті заяви до розгляду.
У судовому засіданні, що відбулося 24 жовтня 2019 року, представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини, наведені у позовній заяві.
Натомість, представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що сформований станом на 01 липня 2019 року, у ньому відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем.
Однак, 19 серпня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області сформовано вимогу № Ф 379-56, якою позивача зобов'язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску в розмірі 23785,08 гривень, що утворилась за період з 09 лютого 2018 року по 31 липня 2019 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 4 Закону встановлено перелік осіб, які відносяться до платників єдиного внеску. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті до платників єдиного внеску відносяться фізичні особи-підприємці, в тому числі і ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 3 частини статті 7 Закону передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають. Разом із тим розмір єдиного внеску залежить від розміру отриманого підприємцем доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Законодавцем передбачено обов'язок платника єдиного внеску сплатити єдиний внесок навіть при умові неотримання ним доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Але в будь-якому разі передбачено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Однак, в ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_2 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 01 липня 2019 року.
Відсутність даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації позивача як фізичну особу-підприємця свідчить про безпідставність формування відповідачем 19 серпня 2019 року вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-379-56, адже відсутність у Реєстрі такої інформації є доказом того, що позивач не має статусу фізичної особи-підприємця.
Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що наявною у податкового органу інформацією підтверджується факт реєстрації ОСОБА_2 25 жовтня 1995 року фізичною особою-підприємцем, не підтверджено будь-якими доказами.
В цьому контексті слушними є посилання представника позивача на пункт 2 розділу VIII Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент прийняття вказаного Закону, тобто станом на 15 травня 2003 року), згідно із яким державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
З пояснень представника позивача слідує, що ОСОБА_2 дійсно протягом незначного періоду до прийняття Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" займався підприємницькою діяльністю. Проте, на виконання положень пункту 2 розділу VIII Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент прийняття вказаного Закону) не здійснив дій щодо заміни раніше виданого свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка. Саме тому відомості про ОСОБА_2 відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відтак, з огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф 379-56, що сформована Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 19 серпня 2019 року, є протиправною та підлягає скасуванню, адже в ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт реєстрації ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому позовну вимогу щодо визнання протиправною та скасування вимоги, що оскаржується, слід задовольнити.
Водночас, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню єдиного внеску та винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, не підлягають задоволенню, оскільки такі охоплюються позовною вимогою щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 379-56, що сформована Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 19 серпня 2019 року.
З приводу позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, що полягали у взятті ОСОБА_2 на облік як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та, як наслідок, зобов'язання зняти його з такого обліку, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 5 Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
На виконання положень статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24 листопада 2014 року затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Порядок).
У пункті 2 Порядку зазначено, що цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (пункт 4 Порядку).
Водночас, Порядком розмежовано особливості взяття на облік тих платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (розділ ІІ Порядку) та тих, на яких дія такого Закону не поширюється (розділ ІІІ Порядку).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", здійснюється контролюючим органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку).
Відтак, аналіз наведених приписів Порядку свідчить про те, що підставою для взяття на облік платника єдиного внеску є отримання контролюючим органом від державного реєстратора реєстраційної картки (у випадку застосування розділу ІІ Порядку) або подання відповідної заяви відповідної особи (у разі застосування розділу ІІІ Порядку).
Однак, суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 подавалася контролюючому органу заява, встановленої форми, або доказів надходження від державного реєстратора реєстраційної картки стосовно ОСОБА_2 , що свідчить про безпідставність таких дій податкового органу.
Більше того, на безпідставність дій щодо взяття позивача 01 січня 1999 року на облік платників єдиного внеску вказує й та обставина, що за відсутності доказів наявності у ОСОБА_2 статусу фізичної особи-підприємця у податкового органу не існувало підстав для взяття його на такий облік.
Таким чином, за встановлених обставин позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача щодо взяття ОСОБА_2 на облік платника єдиного внеску є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом із тим, позовна вимога про зобов'язання зняти позивача з обліку платників єдиного внеску не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (частина 1 статті 5 Закону).
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців здійснюється з урахуванням таких особливостей: процедури зняття з обліку платника єдиного внеску у контролюючому органі розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру; платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток. До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників. Дані про зняття з обліку платника єдиного внеску (фізичної особи - підприємця) передаються до державного реєстратора.
Зі змісту наведених положень Порядку слідує, що зняття з обліку платника єдиного внеску здійснюється з урахуванням врегульованої процедури, якій передують дії щодо проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску (у разі наявності такого) та закриття інтегрованих карток.
Крім того, зобов'язавши зняти позивача з обліку платників єдиного внеску, суд тим самим перебере на себе не властиві йому функції, що належать контролюючому органу.
Відтак, оскільки Порядком передбачено особливості зняття з обліку платників єдиного внеску, тому суд переконаний, що в даному випадку не може йтися про втручання суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, що матиме місце у разі задоволення такої вимоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частинами 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 384,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 768,40 гривень. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із викладеним та керуючись статтями 2, 9, 73, 74, 75, 76, 94, 124, 139, 162, 241, 244, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, що полягають у взятті на облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_2 .
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-379-56, що сформована Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 29 серпня 2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесяти чотирьох) гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)
Повний текст рішення складено 29.10.2019
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович