490/6823/19 30.10.2019
нп 1-кп/490/867/2019
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6823/19
30 жовтня 2019 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000564 від 30.07.2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Івано-Франківськ, є громадянином України, має професійно-технічну освіту, неодружений, проходить військову службу за контрактом на посаді командира відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї 3 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший матрос, є учасником бойових дій, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
16.09.2016 року громадянином ОСОБА_3 укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.09.2016 року №236, ОСОБА_3 призначено на посаду курсанта, включено до списків особового складу вказаної військової частини, зараховано на всі види забезпечення та вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з військової служби за посадою курсанта військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .
В подальшому, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.11.2016 року №146 - РС ОСОБА_3 призначено на посаду водія - електрика відділення управління командира батареї взводу управління командира реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2016 року №253, ОСОБА_3 включено до списків особового складу вказаної військової частини, зараховано на всі види забезпечення та вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з військової служби за посадою водія - електрика відділення управління командира батареї взводу управління командира реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п.2 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 16.09.2016 року, тобто з дня укладення контракту ОСОБА_3 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за контрактом та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом.
Згідно положень ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України", особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст.1 Закону України "Про оборону України" надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-VII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно вимог п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби старшому матросу ОСОБА_3 було достеменно відомо і до часу нез'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов'язки.
Проходячи військову службу, старший матрос ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст.17, 65, 68 Конституції України, ст.ст.9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, старший матрос ОСОБА_3 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, 29.08.2017 року о 08:30 годині старший матрос ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, без поважних на те причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та перебував за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби.
22.09.2017 року о 08:00 годині старший матрос ОСОБА_3 добровільно повернувся до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та приступив до виконання своїх службових обов'язків з військової служби.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у нез'явленні вчасно без поважних причин на службу, вчинене в умовах особливого періоду, за вище викладених обставин, визнав себе винним повністю і дав показання про те, що у зазначений в обвинуваченні період він дійсно був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 та перебував за адресою: АДРЕСА_1 . У вчиненому щиро кається.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Так, як обвинувачений ОСОБА_3 визнав фактичні обставини справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України враховує, що він вчинив тяжкий злочин, його особу, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проходженням військової служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, як обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Встановивши в судовому засіданні такі обставини, як щире каяття обвинуваченого у вчиненому, усвідомлення протиправності своїх дій, суд на підставі ч.ч.1, 2 ст.66 КК України, визнає ці обставини пом'якшуючими і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину. Встановлені обставини свідчать про те, що мета кари - виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права - не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, що буде відповідати принципу розумності та справедливості і буде необхідним і достатнім видом покарання для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 /одного/ року з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На вирок може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий ОСОБА_1