Справа № 477/2729/19
Провадження № 2/477/1075/19
31 жовтня 2019 року м. Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Семенова Л.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», про зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, -
30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту з нерухомого майна.
Вимоги мотивовано тим, що на виконанні ДВС перебувало виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «УкрСиббанк». На підставі постанови державного виконавця від 21.11.2016 року у виконавчих провадженнях №51082128, №51081700 накладений арешт на майно боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 та ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. До того ж особа може обрати будь-який спосіб захисту, який не суперечить закону, у випадку, якщо закон або договір не передбачають ефективного способу захисту порушеного права.
За правилами цивільного судочинства, зокрема, в позовному (загальному або спрощеному) провадженні судом розглядаються спори, що виникли в сфері матеріальних (цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових) правовідносин. Характерною ознакою учасників матеріальних правовідносин є їх юридична рівність. Захист цих прав здійснюється способами, передбаченими статтею 16 ЦК України з урахуванням спеціальних норм матеріального (цивільного, житлового та інш.) законодавства.
Виконання судового рішення в цивільній справі є заключним етапом юрисдикційної діяльності та процесу захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб. Виконавче провадження є стадією цивільного процесу, а не окремою галуззю права. Суб'єктами цих правовідносин є учасники виконавчого провадження, права яких не мають ознак юридичної рівності.
Правовідносини, що виникають в процесі виконання судового рішення органами виконавчої служби, регулюються не нормами матеріального права, а нормами виконавчого законодавства, в тому числі Законом «Про виконавче провадження».
Способом захисту прав учасника виконавчого провадження, які порушені під час виконання судового рішення, є оскарження рішення, дії та бездіяльності державного виконавця або посадової особи органу державної виконавчої служби, що передбачено статтею 447 ЦПК України в чинній редакції.
Отже, спори, що виникають між учасниками виконавчого провадження з питань правомірності вчинення або невчинення виконавчих дій, в тому числі між боржником та державним виконавцем, регулюються нормами виконавчого законодавства (Закон «Про виконавче провадження»).
Такі спори не є спорами про право матеріальне та розглядаються за правилами розділу VІІ ЦПК («Судовий контроль за виконання судових рішень») за скаргою учасника виконавчого провадження на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачами оскаржуються дії Вітовського районного відділу державної виконавчої служби щодо відмови скасування арешту, накладеного на їх майно як боржників у виконавчому провадженні. Вимоги позовної заяви - зняти арешт з майна. Вчинення цих дій державним виконавцем регулюється Законом «Про виконавче провадження», а сторони спору є учасниками виконавчого провадження.
Отже спір, що виник між позивачами та державною виконавчою службою при виконанні судового рішення, регулюється нормами виконавчого законодавства та має розглядатись за правилами розділу VІІ ЦПК України.
Звернення позивачів з вимогами про зняття арешту у формі позовної заяви не змінює дійсного характеру правовідносин та не може свідчити про порушення їх цивільних прав. Правовідносини між сторонами (боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та державним виконавцем) нормами цивільного законодавства, зокрема статтями 317, 319, 321 ЦК України, на які посилалися позивачі, не регулюються.
Зазначені обставини є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі відмови у відкритті провадження у справі, повертається сума судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила. За відсутності такого клопотання та відомостей про особу, якою здійснено оплату судового збору, адже у справі приймає участь двоє позивачів, а з наданої роздруківки квитанції про здійснену оплату судового збору з порталу http://court.gov.ua/ не можливо встановити особу - платника, вирішення даного питання є передчасним та неможливим.
Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», про зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання) безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала не була вручене у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Л.М. Семенова