Справа № 487/4981/18
Провадження № 1-кп/487/240/19
30.10.2019 року.
Заводський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,за участю секретаря ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєваа кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150030002663 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 30.10.2003 р. Центральним районним судом м.Миколаєва за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі; 01.06.2005 р. Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.1 ст.316, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 22.08.2007 р. по відбуттю строку покарання; 20.02.2008 р. Центральним районним судом м.Миколаєва за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки на підставі ст.75 КК України; 01.07.2009 р. Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 17.10.2014 р. по відбуттю строку покарання; 01.04.2016 р. Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.162 КК України до 4 років позбавлення волі; 30.09.2019 р. Центральним районним судом м.Миколаєва за ч.3 ст.185 ,ст.71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі-
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення: прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
10.07.2018 р. у період часу з 16 год.00 хв. до 17 год.00 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося можливим) ОСОБА_3 знаходився на території приміського автовокзалу, розташованого по пр. Центральному, 26-Б, в м.Миколаєві, де він побачив на лавочці потерпілого ОСОБА_5 , який спав, та біля якого лежав належний останньому мобільний телефон марки Samsung J7 2017 року випуску, у корпусі темно синього кольору, вартістю 7000 грн. Після чого у ОСОБА_3 виник злочинний корисливий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 та, впевнившись в тому, що останній спить, скориставшись відсутністю його уваги та уваги з боку інших осіб, таємно викрав мобільний телефон марки Samsung J7 2017 року випуску, у корпусі темно синього кольору, вартістю 7000 грн., що належить ОСОБА_5 .
Після цього ОСОБА_3 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядившись на власний розсуд.
Своїми вмисними діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 7000 грн.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України,та визнає його винуватим у таємному викраденні чужого майна(крадіжка), вчинена повторно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав в повному обсязі, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.
З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованих злочинів, судом , в порядку ч.3 ст.349 КПК України, за недоцільністю не проводилось дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. При цьому суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих ОСОБА_3 матеріалів та матеріалів щодо викраденого майна.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що 10.07.2018 р. у період часу з 16 год.00 хв. до 17 год.00 хв. (більш точного часу не пам'ятає) він знаходився на території приміського автовокзалу, розташованого по пр. Центральному, 26-Б, в м.Миколаєві, де побачив на лавочці потерпілого ОСОБА_5 , який спав, та біля якого лежав належний йому мобільний телефон марки Samsung J7 у корпусі темно синього кольору. Підійшовши та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, він таємно викрав зазначений вище мобільний телефон,який в подальшому здав до ломбарду.
В скоєному він щиро розкаявся.
Такі показання обвинуваченого надані суду без будь-якого примусу, у зв'язку із чим суд вважає їх логічними, послідовними та такими, що підтверджують правильність розуміння ним встановлених обставин кримінального правопорушення,їх добровільність та істинність його позиції.
Потерпілий в судове засідання не з'явився.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття. Обставин,що обтяжує покарання судом не встановлено.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує положення ст.65 КК України щодо загальних підстав призначення покарання, межі санкції статті ч.2 ст.185 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до положення ст.12 КК України відноситься до середньої тяжкості злочину, дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3 ,який вину свою визнав повністю, раніше неодноразово судимий, не перебуває на обліку у лікаря психіатра. Перебуває на обліку у Обласному наркологічному диспансері з 22.12.1995 року з діагнозом: синдром залежності від опіоїдів, офіційно не працює, є інвалідом 2 групи.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" за змістом статті 32 КК повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони:1) передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК 2) передбачені різними статтями Особливої частини КК в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака.
При цьому для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин.
З огляду на вказані обставини, враховуючи ступень тяжкості скоєного ОСОБА_3 злочину, беручи до уваги дані, що характеризують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують його покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції його від суспільства та необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Разом з цим, приймаючи до уваги, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнається винним у даному кримінальному провадженні, був скоєний до постановлення вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року, суд вважає необхідним остаточно призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати на проведення судових експертиз в кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст.373-376 КПК України,суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання за вказаною статтею у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та злочинів, за скоєння яких ОСОБА_3 засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року, шляхом часткового складання покарань остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Строк покарання ОСОБА_3 рахувати із дня фактичного виконання вироку.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва на протязі 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк із дня вручення йому копії вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1