Справа №127/27991/19
Провадження №1-в/127/611/19
29 жовтня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 , захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 у м. Вінниці клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року, зміненого ухвалою Верховного суду України від 18.07.2000 року, за ст. ст. 93 п.п «б», «г», 17, 222 ч. 1, 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_4 засудженого вироком Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року, зміненого ухвалою Верховного суду України від 18.07.2000 року, за ст. ст. 93 п.п «б», «г», 17, 222 ч. 1, 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Клопотання мотивоване тим, що були внесені зміни до ст. 64 та ст. 68 КК України, а тому необхідно привести у відповідність вирок Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року, яким він засуджений. Окрім того, засуджений вважає, що закінчився строк давності виконання обвинувального вироку, оскільки він з дня набрання вироком законної сили відбув 19 років позбавлення волі та його перебування у місцях відбування покарання суперечить ст. 62 Конституції України, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадські та політичні права, а також Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а тому просив звільнити його від відбування покарання за вироком Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року, зміненого ухвалою Верховного суду України від 18.07.2000 року.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 клопотання підтримав та пояснив, що він відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)", на даний час відбув 19 років довічного позбавлення волі, а тому вважає, що він підлягає звільненню.
Захисник ОСОБА_5 підтримала клопотання засудженого та просив звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання умовно - достроково.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання засудженого,оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Зазначив, що вирок щодо засудженого набрав законної сили та звернутий до виконання, а застосування умовно - дострокового звільнення до осіб засуджених до довічного позбавлення волі чинним законодавством не передбачено.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, дійшов до наступного висновку.
Згідно п.2 та п.3 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч. 3ст.74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1статті 72 цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року за ст. ст. 93 п. п «б», «г», ч.1 ст. 222, 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду України від 18.07.2000 року вирок Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року в частині засудження ОСОБА_4 за придбання, зберігання, носіння та збут зброї змінено. Перекваліфіковано його дії з ч.1 ст. 222 на ст.17, ч. 1 ст. 222 КК України і призначено ОСОБА_4 покарання у виді 2 років позбавлення волі. Засуджено ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, передбачених ст. 93 п. б,г, ст. 17, ч.1 ст. 222 КК України до довічного позбавлення волі.
На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Призначене вироком Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року, змінене ухвалою судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду України від 18.07.2000 року відносно ОСОБА_4 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, відповідає положенням та нормам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів.
Можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачені ст. 81 Кримінального кодексу України та може застосовуватися до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
При цьому, відповідно до положень ст. 51 КК України «позбавлення волі на певний строк» та «довічне позбавлення волі» є різними видами покарань.
Із аналізу змісту ч. 3 ст. 81 КК України вбачається, що обов'язковою умовою для можливості звільнення засуджених від відбування покарання умовно-достроково є фактичне відбуття ними певного строку покарання залежно від тяжкості вчиненого ними злочину. При цьому, вказаними положеннями не передбачено який строк слід відбути засудженим до довічного позбавлення волі для можливості умовно-дострокового звільнення їх від подальшого відбуття покарання. А отже, суд приходить до висновку, що застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачені.
При розгляді справи «Вінтер і інші проти Об'єднаного Королівства» 09.07.2013 в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув'язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув'язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
Таке право на помилування в Україні передбачено ст. 87 КК України.
Правом помилування наділений лише Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. При прийнятті рішення про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років.
Детальний механізм помилування визначений Положенням «Про порядок здійснення помилування», затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015.
У підсумкових висновках стосовно довічного ув'язнення при розгляді справи «Вінтер і інші проти Об'єднаного Королівства» в Європейському суді було зазначено, що ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна тлумачитись в контексті перегляду покарання у виді довічного ув'язнення таким чином, щоб національна влада могла визнати, що в результаті відбування покарання засудженим був досягнутий такий прогрес і виправлення, в результаті якого тривале тримання засудженого в ізоляції не може бути виправданим нелогічними обставинами.
Суду не надано право оцінювати достатність чи недостатність даних для звільнення від довічного ув'язнення.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
На виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення.
До цього часу неузгодженості в Кримінальному кодексі України законодавчим органом не усунуті.
Таким чином, доводи засудженого ОСОБА_4 відносно того, що у даному випадку є можливість застосування Конституції України, Конвенції та Рішення ЄСПЛ з метою його умовно-дострокового звільнення є безпідставними та не обґрунтованими, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі ст.ст. 51, 81, 87 КК України,керуючись ст.ст.369-372, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання, призначеного вироком Херсонського обласного суду від 15.05.2000 року, зміненого ухвалою Верховного суду України від 18.07.2000 року, за ст. ст. 93 п.п «б», «г», 17, 222 ч. 1, 42 КК України (в редакції 1960 року), у виді довічного позбавлення волі - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк, з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали вручити засудженому та прокурору.
Суддя: