Справа № 2а-557/10/2570
22 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Гром Л.М.
при секретарі Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.02.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області і просить визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та скасувати звіт про оцінку майна від 18.12.2009 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта для оцінки майна - суб'єктів господарювання. Копія постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста у 3-денний строк з дня її винесення надсилається сторонам. Що стосувалось даної оцінки майна, то постанова державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта не надсилалась боржнику. Оцінка майна експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання було проведено 18.12.2009 року. Звіт про оцінку, державним виконавцем було складено лише 12.01.2010 року. Боржника було повідомлено лише 15.01.2010 року. Відповідно до ст. 14 та ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», сторони у виконавчому провадженні мають право заявляти відвід експерту. Не повідомлення боржника про призначення експерта у виконавчому провадженні мають право заявляти відвід експерту. Не повідомлення боржника про призначення експерта у виконавчому провадженні, порушило право боржника заявити про відвід експерта. В звіті про оцінку майна, державний виконавець зазначає про можливість ознайомлення з повним змістом звіту, безпосередньо у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, але звіт ще й досі не був наданий для ознайомлення боржнику.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з позивача на користь фізичних, юридичних осіб та держави боргу на загальну суму 99517,88 грн. В ході виконання зведеного виконавчого провадження відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» з метою оцінки арештованого майна 11.09.2009 року була винесена постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Копія постанови направлялась боржнику простою кореспонденцією відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». 10.12.2009 року експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання складено звіт про оцінку майна, що належить ОСОБА_2, який надійшов до підрозділу примусового виконання рішень 18.12.2009 року. Листом від 12.01.2010 року з проведеною оцінкою майна було ознайомлено сторони виконавчого провадження відповідно Закону України «Про виконавче провадження», яку ОСОБА_2 отримав 16.01.2010 року. Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний термін з дня отримання повідомлення. Позовна заява позивачем була подана 11.02.2010 року, тому строк ним пропущений.
22.03.2010 року позивачем в судовому засіданні було надано заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить суд визнати дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В. по проведенню оцінки арештованого майна - протиправними;
- зобов'язати державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В. скасувати звіт про оцінку майна та провести повторну оцінку майна у відповідності до вимог законодавства.
- зобов'язати державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В. - скласти акт про пошкодження, зменшення цінності та підміну майна і звернутись з поданням для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22 березня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.03.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 49 Закону України, від 21.04.1999, № 606-XIV "Про виконавче провадження» У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з позивача на користь фізичних, юридичних осіб та держави боргу на загальну суму 99517,88 грн.
Згідно Закону України, від 21.04.1999, № 606-XIV "Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Що стосується визнання дій державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В. по проведенню оцінки арештованого майна - протиправними, то відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону державний виконавець залучає до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
За ст. 14 для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. 11.09.2009 року була винесена постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Суд встановив, що діями державного виконавця по проведенню оцінки арештованого майна, не порушено чинне законодавство.
Згідно ст. 27 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Так, державним виконавцем копія постанови від 11.09.2009 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання направлялась боржнику простою кореспонденцією. Доказом того є копія сторінки журналу вихідної кореспонденції (а/с 45).
10.12.2009 року експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання складено звіт про оцінку майна, що належить ОСОБА_2, який надійшов до підрозділу примусового виконання рішень 18.12.2009 року.
Твердження позивача про те, що йому не була направлена копія постанови від 11.09.2009 року про призначення експерта (суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання) спростовується тим, що згідно листа позивача від 22.02.2010 року на зобов'язання державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В. від 03.02.2010 року, позивач не зазначає, що не отримав постанову від 11.09.2009 року про призначення експерта (суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання), а вимагає надати йому відповіді на заяву про закінчення виконавчого провадження від 18.03.2009 року та 25.01.2010 року, на заяву про відстрочку виконання рішення від 13.03.2009 року, на заяву про визначення першочерговості звернення стягнення на предмети від 18.03.2009 року та повний текст звіту про оцінку майна від 12.01.2010 року, що в свою чергу спростовує твердження про неотримання постанови від 11.09.2009 року.
Також, згідно супровідного листа від 12.01.2010 року № 11-20/182-4 Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області повідомляв ОСОБА_1, що 18.12.2009 року експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання проведено оцінку майна, арештованого при виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 99517,88 грн., також позивачу було запропоновано ознайомитись з повним текстом звіту про оцінку майна безпосередньо у Підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.
Державний виконавець згідно чинного законодавства не має права скасовувати звіт, оскільки такі дії державного виконавця не передбачені жодним нормативно - правовим актом. Оскарження звіту про оцінку майна та зобов'язання провести повторну оцінку майна передбачає інший порядок звернення до суду.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Процедурами з оцінки майна для складання звіту оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Що стосується звіту про оцінку майна, то він породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому він адресований.
Аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. ст. 3, 12) свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права і обов'язки позивача та йому не адресований.
Відповідно до ст. 57 Закону України, від 21.04.1999, № 606-XIV "Про виконавче провадження» державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення. Листом від 12.01.2010 року з проведеною оцінкою майна було ознайомлено сторони виконавчого провадження, яку ОСОБА_2 отримав 16.01.2010 року.
Адміністративний позов позивачем було подано 11.02.2010 року. Суд знаходить за необхідним зазначити і ті обставини, що ОСОБА_2 порушено 10-денний строк оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби і не ставиться питання щодо відновлення порушених строків.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що відповідач діяв у відповідності з зазначеними вище принципами, визначеними законом та позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких підстав суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 26 лютого 2010 року.
Суддя Гром Л.М.