Справа №127/19860/17
Провадження №1-кп/127/399/19
30 жовтня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2017 р. за № 12017020020001372 та 19.10.2017 р. за № 12017020020003483, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп'янськ Харківської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою та другою статті 309 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин та наркотичних засобів, без мети збуту за невстановлених обставин, місця, дати та часу всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін, наркотичний засіб - метадон, а також наркотичний засіб - канабіс, які зберігав при собі без мети збуту.
В подальшому, ОСОБА_5 24.04.2017 р., близько 20:00 год. на перехресті вулиць Тарногродського - Київська зупинили співробітники ЮП ЛВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, розуміючи, що його злочинні наміри направлені на незаконне зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту можуть бути викриті і він буде притягнутий до кримінальної відповідальності, з метою приховання слідів протиправної діяльності ОСОБА_5 почав втікати від поліцейських, в ході чого перекинув через паркан магазину «Деревбуд», який знаходиться за адресою: вул. Київська, 178 - А в м. Вінниці пакунок замотаний скетчем, всередині якого знаходилось три полімерних пакети із вмістом речовини рослинного походження, зеленого кольору у подрібненому стані, полімерний пакет із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору та фольговий згорток із кристалічною речовиною.
Речовина рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальна маса якого становить 58,40 г. (у перерахунку на висушену речовину). Кристалічна речовина білого кольору містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого становить 0,147 г. Порошкоподібна речовина, містить психотропну речовину амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. В порошкоподібні речовині масою 0, 3882 г., маса амфетаміну, становить 0,185 г.
Крім того, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту за невстановлених обставин, місця, дати та часу всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконно придбав наркотичний засіб - макову солому, яку зберігав у себе під курткою без мети збуту.
ОСОБА_5 19.10.2017 р. близько 10:00 год. навпроти будинку № 63 по вул. А. Янгеля в місті Вінниці зупинив співробітник ОПВ УКР ГУНП у Вінницькій області. В подальшому ОСОБА_5 добровільно, в присутності понятих, видав працівникам поліції поліетиленовий пакет з висушеними 134 голівками снодійного маку та стеблами даної рослини.
Речовина рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - маковою соломою, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 78,71 г.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, однак від дачі будь-яких показань в судовому засіданні відповідно до положень статті 63 Конституції України відмовився. Під час виступу в судових дебатах із захисною промовою обвинувачений зазначив, що вчинення злочину за першим епізодом він не визнає, натомість визнає вчинення злочину за другим епізодом.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що точної дати він не пам'ятає, він сидів в своєму автомобілі неподалік заправки по вулиці Київській та побачив, як обвинуваченого наздоганяли три чоловіка. Як він дізнався пізніше, це були працівники поліції у цивільному одязі. Біля його автомобіля поліцейські наздогнали чоловіка, повалили його на землю, заламали руки і утримували його так близько півгодини. Його попросили зачекати, оскільки він був єдиним свідком події. Згодом поліцейські знайшли круглий паперовий згорток, обмотаний скотчем на території деревообробної фірми поруч із заправкою. Розгортали даний пакунок у його відсутність. Його та ще одного понятого - охоронця лісового господарства, - запросили вже після виявлення та розгортання пакунка, ніяких подробиць при цьому не повідомляли.
В обвинуваченого жодних речовин не вилучали. Чи складався протокол затримання, він повідомити не може.
Пакунок знайшли в стороні протилежній тій, звідки біг обвинувачений.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 19.10.2018 р. згідно з наказом здійснювалось відпрацювання по квартирним крадіжкам, до якого залучалися працівники зі всіх районів Вінницької області. Він відповідно до плану завдання разом із напарником з Липовецького району ніс службу біля будинків АДРЕСА_2 та 69 по вулиці Фрунзе в м. Вінниці. Приблизно в обідній час вони помітили ОСОБА_8 , який спочатку пройшов повз у напрямку вулиці Стеценка, а через хвилин 20 повертався назад з якимось чоловіком. В ОСОБА_8 під курткою було щось сховано, тому вони його зупинили та запитали про наявність заборонених речовин. Останній повідомив, що знайшов пакет біля пункту прийому металобрухту по вул. Стеценка, однак, що всередині він не знає. Вони викликали слідчо-оперативну групу, після чого в присутності двох понятих у ОСОБА_8 було вилучено пакет, в якому знаходились головки маку, точну кількість він не пам'ятає, однак їх було точно більше 50.
ОСОБА_8 в той день він бачив вперше.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що у квітні 2017 року він працював інспектором ювенальної превенції Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області. Точної дати він не пам'ятає, разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вони виконували якесь доручення по вулиці С. Зулінського. На тролейбусній зупинці побачили ОСОБА_8 з товаришем. Знаючи про кримінальне минуле ОСОБА_8 , він вирішив його перевірити на наявність заборонених речовин. Коли ОСОБА_12 побачив його, почав тікати, ОСОБА_13 побіг за ним в бік заправки, а він - у протилежний за його товаришем. Трохи пізніше йому зателефонував ОСОБА_13 та сказав, що зловив ОСОБА_14 . При цьому повідомив, що, тікаючи, ОСОБА_12 викинув якийсь пакунок на територію деревообробної фірми, однак обвинувачений заперечував дану обставину. Неподалік стояв автомобіль білого кольору, водія якого вони попросили зачекати як свідка події.
Потім вони пішли на територію фірми, де було вилучено пакунок із подрібненою речовиною зеленого кольору, також в пакеті окремо була розфасована біла кристалічна речовина та порошкоподібна речовина рожевого кольору та все перемотано скотчем. Крім того, в пакунку були виявлені шприці.
ОСОБА_12 стояв на місці затримання, коли шукали пакунок.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що у квітні 2017 року він з ОСОБА_16 патрулювали по вулиці С. Зулінського, де помітили двох підозрілих чоловіків. Після зупинки автомобіля, один з чоловіків ( ОСОБА_12 ) почав тікати, він побіг за ним, а ОСОБА_17 залишився з іншим чоловіком. ОСОБА_12 добіг до деревообробної фірми, викинув на її територію згорток, після чого він наздогнав останнього та викликав слідчо-оперативну групу. Неподалік стояв припаркований автомобіль, водій якого повідомив про те, що бачив як обвинувачений викинув якийсь згорток. ОСОБА_12 в свою чергу пояснював, що викинув свій телефон. Після приїзду слідчо-оперативної групи, вони з дозволу охоронця зайшли на територію деревообробної фірми та вилучили пакунок з наркотичними речовинами, а саме: з розфасованим метадоном, амфетаміном та канабісом. На території також знайшли телефон.
ОСОБА_8 в той день він бачив вперше.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він залучався працівниками поліції в якості понятого. Обвинувачений добровільно видав пакет із маковою соломкою, який знаходився в нього під курткою. Кількість вилученого він не пам'ятає, але пакунок був не маленький. ОСОБА_12 не повідомляв, де взяв даний пакет.
Судом відповідно до частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за клопотанням сторін кримінального провадження також було досліджено й інші докази, зібрані у справі, а саме:
-висновок експерта № 2499 від 24.10.2017 р., відповідно до якого надана на експертне дослідження речовина рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - маковою соломою, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 78,71 г.;
-висновок експерта № 1006 від 10.07.2017 р., відповідно до якого надана на експертне дослідження порошкоподібна речовина, мистить психотропну речовину - амфетамін; амфетамін відноситься до психотропних речовин, обіг якої обмежено; в порошкоподібній речовині масою 0,3882 г., маса амфетаміну становить 0,185 г.;
-висновок експерта № 1007 від 09.06.2017 р., відповідно до якого в нашаруванні речовини світло-коричневого кольору на поверхні однієї волокнистої серветки міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,0002 г., також на поверхнях даної серветки виявлено тетрагідроканабінол, канабінол та канабіхромен, які є канабіноїдами, що характерні для наркотичних засобів, отриманих з рослини роду Канабіс (Cannabis); в нашаруванні речовини світло-коричневого кольору на поверхнях іншої волокнистої серветки міститься тетрагідроканабінол, канабінол та канабіхромен, які є канабіноїдами, що характерні для наркотичних засобів, отриманих з рослини роду Канабіс (Cannabis); на поверхні волокнистої серветки, яка надана в якості зразка, в межах чутливості використаного методу, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів не виявлено;
-висновок експерта № 2/1153 від 31.05.2017 р., відповідно до якого надана на експертизу у фольговому згортку кристалічна речовина білого кольору містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон; маса метадону становить 0,147 г.;
-висновок експерта № 1008 від 16.05.2017 р., згідно з яким речовина рослинного походження є небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом; загальна маса канабісу становить 58,40 г. (у перерахунку на висушену речовину);
-протокол огляду місця події від 24.04.2017 р., згідно з яким оглянуто територію магазину «Деревобуд», яка розташована за адресою: вул. Київська, 178-а в м. Вінниці; на даній території, неподалік від паркану виявлено пакунок, всередині якого знаходились три поліетиленових пакети з речовиною рослинного походження, один поліетиленовий пакет із речовиною білого кольору, фольговий згорток із кристалічною речовиною всередині, а також три упаковки зі шприцами та голками; за добровільної згоди в ОСОБА_5 відібрано змиви з поверхні рук; виявлені речовини вилучено та поміщено до спецпакетів;
-протокол огляду місця події від 19.10.2017 р., згідно з яким на тротуарі навпроти будинку АДРЕСА_3 було виявлено ОСОБА_5 , який повідомив, що має при собі заборонений наркотичний засіб - «мак»; за добровільної згоди при поверхневому огляді у ОСОБА_5 з-під куртки вилучено поліетиленовий пакет, всередині якого знаходилось 134 головки рослини снодійного маку та висушені стебла від нього; виявлені речовини вилучено та поміщено до спецпакета.
Аналізуючи показання свідків, надані сторонами кримінального провадження докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 24.04.2017 р. неподалік від паркану на території магазину «Деревобуд» по вул. Київській, 178-а в м. Вінниці виявлено пакунок, всередині якого знаходились три поліетиленових пакети з речовиною рослинного походження, один поліетиленовий пакет із речовиною білого кольору, фольговий згорток із кристалічною речовиною всередині, а також три упаковки зі шприцами та голками. Також, як слідує з протоколу огляду місця події в ОСОБА_5 відібрано змиви з поверхні рук. Стороною обвинувачення до зазначеного протоколу огляду місця події надано суду заяву ОСОБА_5 від 24.04.2017 р. на ім'я начальника Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_19 , згідно з якою він надав працівникам поліції добровільну згоду на його особистий огляд та огляд його речей, а також копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2017 р. про надання дозволу на проведення обшуку, який було проведено 24.04.2017 р. на зазначеній території. Також стороною обвинувачення надано суду клопотання слідчого від 25.04.2017 р. про накладення арешту на речі, вилучені 24.04.2017 р. під час проведення огляду місця події. За результатами розгляду зазначеного клопотання слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області від 26.04.2017 р. на вилучені речі накладено арешт. Також, як слідує з наданих стороною обвинувачення матеріалів, зокрема, висновку експерта № 1006 від 10.07.2017 р. вилучені під час огляду місця події речовини містить психотропну речовину - амфетамін. Зі змісту висновку експерта № 1007 від 09.06.2017 р. випливає, що в нашаруваннях речовини на поверхні однієї волокнистої серветки міститься психотропна речовина - амфетамін, а також виявлено тетрагідроканабінол, канабінол та канабіхромен, які є канабіноїдами, що характерні для наркотичних засобів, отриманих з рослин роду Коноплі; на поверхні іншої волокнистої серветки міститься тетрагідроканабінол, канабінол та канабіхромен, які є канабіноїдами, що характерні для наркотичних засобів, отриманих з рослин роду Коноплі. Крім того, з висновку експерта № 2/1153 від 31.05.2017 р. випливає, що надана на експертизу у фольговому згортку кристалічна речовина білого кольору містить у своєму складі наркотичний засіб - метадон.
Слід зазначити, що огляд місця події, як слідує з протоколу, було проведено з 20.30 год. по 21.30 год. З цього приводу інспектором черговим лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_20 складено відповідний рапорт і 25.04.2017 р. о 10.22 год. до ЄРДР внесені відповідні відомості. Суд враховує, що частиною другою статті 214 КПК визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, зі змісту частини третьої статті 214 КПК слідує, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. Тому, зважаючи на ту обставину, що стороною захисту в судовому засіданні зазначені обставини не оспорювались, суд приходить до висновку, що проведення огляду місця події 24.04.2019 р. було здійснене з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а тому відомості, отримані за результатами проведення зазначеної слідчої дії підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні з дотриманням правил, передбачених статтею 94 КПК.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні причетність до вчинення зазначеного злочину заперечував, однак від дачі будь-яких показань з цього приводу відмовився. За клопотанням сторони обвинувачення в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 . Слід зауважити, що клопотання про допит свідка ОСОБА_15 прокурором було заявлене в судовому засіданні після здійснення допиту свідка ОСОБА_9 . При цьому з реєстру матеріалів досудового розслідування випливає, що зазначений свідок під час досудового розслідування допитаний не був.
Суд вважає за доцільне зазначити, що частиною першою статті 290 КПК регламентовано, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Зі змісту частини другої статті 290 КПК випливає, що п рокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Крім того, частиною одинадцятою статті 290 КПК передбачено, що сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Правові наслідки невиконання приписів зазначених норм кримінально-процесуального закону передбачені частиною дванадцятою статті 290 КПК, зі змісту якої слідує, що у разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Отже, суд враховує, що стороною обвинувачення відповідно до приписів частини першої, другої та одинадцятої статті 290 КПК показання свідка ОСОБА_15 до їх дослідження в судовому засіданні стороні захисту відкриті не були, а тому згідно з вимогами частини дванадцятої статті 290 КПК суд не вправі посилатись на зазначені показання. Тому суд вважає за доцільне обмежитись аналізом показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що обвинуваченого наздоганяли три чоловіка, поряд з його автомобілем обвинуваченого наздогнали та повалили його на землю. Після цього працівники поліції на території деревообробної фірми знайшли пакунок. Свідок при цьому зазначив, що пакунок знайшли з протилежної сторони тій, звідки біг обвинувачений. Також свідок повідомив, що на місці виявлення пакунку він присутній не був.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виконували якесь доручення по вул. С. Зулінського в м. Вінниці й на тролейбусній зупинці він побачив обвинуваченого. Знаючи кримінальне минуле обвинуваченого, він вирішив перевірити останнього, однак той почав тікати. ОСОБА_13 повідомив, що коли він наздоганяв обвинуваченого той викинув якийсь пакунок на територію деревообробної фірми, який в подальшому ними було виявлено та вилучено.
Суд, враховує, що стороною захисту відомості, які викладені у протоколі огляду місця події не заперечувались, натомість заперечувалась причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину з тих підстав, що винуватість обвинуваченого не доведена поза розумним сумнівом. Однак, суд враховує, що відомості, викладені в протоколі огляду місця події від 24.04.2017 р., узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . При цьому суд враховує, що з наданих суду матеріалів кримінального провадження випливає, що 25.04.2017 р. слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області надано дозвіл на проведення обшуку території, де 24.04.2017 р. був вилучений пакунок. Крім того, 26.04.2017 р. на вилучені 24.04.2017 р. слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області накладено арешт. За результатами проведення відповідних криміналістичних експертиз встановлено, що у пакунку містились психотропні та наркотичні речовини. Також суд враховує, що під час проведення 24.04.2017 р. огляду місця події за добровільною згодою ОСОБА_5 в останнього з рук були зроблені змиви і за результатами проведення криміналістичних досліджень у зазначених змивах виявлено наявність психотропної та наркотичної речовини. Законність отримання зразків (змивів) для проведення криміналістичних досліджень стороною захисту в судовому засіданні не оспорювалась. Зі змісту ж частини третьої статті 26 КПК випливає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Сторона захисту в судових дебатах посилалась на те, що протокол огляду місця події від 24.04.2017 р. підлягає визнанню недопустимим доказом у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК, зокрема, в частині того, що у протоколі не зазначені усі присутні під час проведення зазначеної процесуальної дії особи. Суд вважає за необхідне зазначити, що питання недопустимості доказів визначене статтями 87 та 88 КПК. Жодної з обставин, наведеної у зазначених нормах кримінально-процесуального закону, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено не було, а тому суд вважає, що правові підстави для визнання зазначеного протоколу огляду місця події недопустимим доказом відсутні.
Отже, аналізуючи зазначені докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного злочину. Суд вважає за доцільне завуажити, що згідно з вищенаведеними висновками криміналістичних досліджень маса амфетаміну становить 0,185 г., маса метадону становить 0,147 г. і маса канабісу становить 58,40 г. (у перерахунку на висушену речовину). Суд при вирішенні питання щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого враховує розміри наркотичних засобів та психотропних речовин з огляду на відомості, що містяться у наказі Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 р. за № 512/7433 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу». Тому, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що дії ОСОБА_5 за фактом виявлення та вилучення поряд з магазином «Деревбуд» адресою: вул. Київська, 178-а в м. Вінниці пакунку з речовинами рослинного походження, порошкоподібною речовиною та кристалічною речовиною охоплюються складом злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК, за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропних речовин та наркотичних засобів без мети збуту.
В судовому засіданні також встановлено, що 19.10.2017 р. ОСОБА_5 повідомив працівникам поліції про наявність у нього наркотичного засобу і в подальшому останній добровільно видав працівникам поліції поліетиленовий пакет, всередині якого знаходилось 134 головки рослини снодійного маку та висушені стебла від нього. За результатами проведення зазначеного вилучення 19.10.2017 р. складено протокол огляду місця події. Стороною обвинувачення також надано суду письмову заяву ОСОБА_5 на ім'я начальника Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області без дати, відповідно до якої ОСОБА_5 надав добровільну згоду на його огляд та огляд його речей. Також стороною обвинувачення надано суду копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2017 р., відповідно до якої на вилучені 19.10.2017 р. під час огляду місця події голівки та стебла накладено арешт. З висновку експерта № 2499 від 24.10.2017 р. випливає, що вилучені в ОСОБА_5 речовини є наркотичним засобом - маковою соломою масою 78,71 г (у перерахунку на висушену речовину).
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні, як вже було зазначено вище, від дачі будь-яких показань відмовився, однак під час виступу в судових дебатах свою причетність до вчинення зазначеного злочину не заперечував. Суд також враховує, що свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив про обставини виявлення та вилучення у ОСОБА_5 зазначеного згортку, а свідок ОСОБА_18 - повідомив, що ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції зазначений згорток. Під час виступу із захисною промовою в судових дебатах обвинувачений зазначеної обставини не заперечував.
Отже, здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження згідно з приписами частини третьої статті 26 КПК, якою визначено, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, аналізуючи надані суду докази, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту. При цьому суд при вирішенні питання щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого враховує розміри наркотичних засобів та психотропних речовин з огляду на відомості, що містяться у наказі Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 р. за № 512/7433 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу». Тому, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що дії ОСОБА_5 за фактом виявлення та вилучення у нього навпроти будинку АДРЕСА_3 пакунку з висушеними голівками та стеблами маку охоплюються складом злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК, за ознаками незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 р. (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
У постанові від 14.06.2018 р. (справа № 760/115405/16-к) Верховним Судом зазначено, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 р. (справа № 756/4830/17-к) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».
Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
В ході судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_5 в силу статті 89 КК є особою, раніше не судимою, вчинив злочини середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, здійснює догляд за матір'ю, яка відповідно до довідки КНП МКЛ ШМД м. Вінниці перебувала на лікуванні в зазначеному закладі з діагнозом: закритий субкапітальний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням, у вчиненому розкаявся. Суд також враховує, що відповідно до довідки КП ВОНД «Соціотерапія» від 02.11.2017 р. за № 2675 ОСОБА_5 перебуває на обліку в зазначеному закладі з 29.08.2017 р. діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, канабіоїдів, амфетамінів. Зі змісту листа за підписом головного лікаря КП ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_21 від 23.07.2012 р. за № 1/1-356 зазначений діагноз належить до наркологічних діагнозів. Відповідно до висновку експерта № 201 від 29.08.2017 р. ОСОБА_5 виявляє ознаки наркоманії внаслідок поєднаного вживання канабіноїдів, опіоїдів та амфетаміну; синдром залежності; потребує лікування; примусове лікування не протипоказане. Зі змісту висновку експерта № 279 від 21.11.2017 р. випливає, що ОСОБА_5 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання опіоїдів, канабіноїдів та амфетаміну; синдром залежності; потребує примусового лікування; примусове лікування не протипоказане.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При цьому при вирішенні питання щодо виду розміру кримінального покарання суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 р. (справа № 298/95/16-к) зазначено, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
В матеріалах кримінального провадження наявний вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_5 був засуджений за частиною першою статті 309 КК до покарання у виді 6 місяців арешту, за частиною другою статті 309 КК - 3 років позбавлення волі й відповідно до частини першої статті 70 КК йому призначене остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі, згідно з приписами статті 75 КК ОСОБА_5 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 76 КК. За результатами розгляду апеляції прокурора на вирок у зв'язку з м'якістю призначеного покарання ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07.05.2019 р. зазначений вирок від 19.02.2019 р. скасований з направленням справи на новий судовий розгляд. Однак, суд враховує приписи частини другої статті 416 КПК, згідно з якою при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Зважаючи на ту обставину, що підставою скасування вироку від 19.02.2019 р. було порушення вимог КПК, суд апеляційної інстанції не посилався на необхідність посилення покарання обвинуваченому, беручи до уваги принцип недопустимості погіршення правового становища засудженого (обвинуваченого), суд приходить до переконання, що правові підстави для призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання, ніж покарання за вироком від 19.02.2019 р., відсутні.
Таким чином, аналізуючи матеріали кримінального провадження, доводи сторін кримінального провадження щодо виду та міри покарання, необхідного для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, конкретні обставини справи, суд приходить до переконання, що прокурором не наведено відповідних мотивів та доводів, які б свідчили про необхідність призначення обвинуваченому суворого покарання, передбаченого санкцією кримінального закону. Тому суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді штрафу за злочин, передбачений частиною першою статті 309 КК та позбавлення волі - частиною другою статті 309 КК. Остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити відповідно до приписів частини першої статті 70 КК, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. У зв'язку із застосуванням зазначеного принципу призначення остаточного покарання положення частини третьої статті 72 КК, якою регламентовано порядок складання основних покарань у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків, в даному випадку застосуванню не підлягають.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 положень частини першої статті 75 КК, тобто для звільнення його від відбування кримінального покарання з випробуванням суд приймає до уваги, висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 26.04.2018 р. (справа № 757/15167/15-к), а саме: відповідно до вимог статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вже було зазначено судом, загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином, суд враховує ту обставину, що обвинуваченим вчинено умисні злочини середньої тяжкості, обвинувачений у вчиненому розкаявся. При цьому суд вважає за доцільне звернути уваги на те, що прокурор у своїй промові в судових дебатах посилався на те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про доцільність призначення обвинуваченому реальної міри покарання. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27.09.2018 р. (справа № 647/1831/15-к) звернув увагу на те, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Отже, посилання сторони обвинувачення на те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, неприпустиме, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений є особою, яка відповідно до статті 89 КК України не має судимості.
Також прокурор у дебатах посилався на те, що кількість вилучених у обвинуваченого наркотичних та психотропних речовин, а також на те, що останні були розфасовані. Зазначені обставини, на думку представника сторони обвинувачення, свідчать про те, що виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства не можливе. Однак, суд здійснює розгляд кримінального провадження відповідно до приписів частини першої статті 337 КПК, якою визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно з пред'явленим ОСОБА_5 обвинуваченням, яке було підтримане і в судовому засіданні, останній обвинувачувався саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту. Тому посилання представника сторони обвинувачення про наявність гіпотетичної можливості обвинуваченого здійснювати збут зазначених наркотичних речовин та психотропних засобів як на підставу для застосування більш суворого покарання суд розцінює критично.
Таким чином, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає, що в ході судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання відповідно до положень частини першої статті 75 КК.
Суд враховує, що частина перша статті 76 КК є імперативною нормою, якою передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Суд також приймає до уваги, що частиною другою статті 50 КК метою покарання визначено не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Тому з метою реалізації зазначеної мети суд вважає за доцільне покласти на ОСОБА_5 додаткові обов'язки, передбачені кримінальним законом.
При вирішенні питання щодо обсягу обов'язків, які необхідно покласти на засудженого згідно з приписами статті 76 КК при звільненні від відбування призначеного покарання з випробуванням суд враховує, що згідно з частиною другою статті 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. При цьому частиною третьою статті 4 КК визначено, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Зі змісту частини другої статті 5 КК випливає, що з акон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. При цьому частиною третьою статті 5 КК визначено, що з акон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Суд враховує, що стаття 76 КК була викладена у редакції на підставі Закону України № 1492-VIII від 07.09.2016 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених». Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцеві положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім положень щодо застосування пробаційних програм, що набирають чинності з 1 січня 2018 року. Зазначений Закон було опубліковано у «Голос України» від 07.10.2016 р. за № 191, а тому він набув чинності 08.10.2016 р.
Інкриміновані ОСОБА_5 злочини останнім було вчинено 24.04.2017 р. та 19.10.2017 р., тобто після набрання чинності Законом № 1492-VIII. При цьому Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 р. до статті 76 КК було внесено зміни, а саме: зазначену статтю після частини першої було доповнено новою частиною у в'язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою. Зазначений Закон набув чинності 11.01.2019 р. Тому суд приходить до переконання, що згідно з приписами статей 4 та 5 КК до засудженого ОСОБА_5 підлягає застосуванню стаття 76 КК в редакції Закону № 1492-VIII.
Правові підстави для призначення обвинуваченому примусового лікування згідно з приписами частини першої статті 96 КК суд не вбачає, оскільки надані суду матеріали кримінального провадження не містять відомості, що останній має хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання.
Слід зауважити, що частиною першою статті 165 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Тому, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, суд вважає, що іспитовий строк слід рахувати саме за правилами, встановленими частиною першою статті 165 КВК.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до положень статті 100 КПК. Разом з тим, з наданих суду матеріалів випливає, що на наркотичні засоби та психотропні речовини, які були вилучені у ОСОБА_5 під час досудового розслідування було накладено арешт. Зважаючи на те, що зазначені наркотичні засоби та психотропні речовини підлягають знищенню, арешт відповідно до приписів статті 174 КПК підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 124 КПК судові витрати слід покласти на обвинуваченого.
Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою та частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України, та призначити покарання:
- за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одну тисячу сімсот) гривень;
- за частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Згідно з частиною першою статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої, пункту другого частини другої статті 76 Кримінального кодексу України (в редакції Закону № 1492-VIII) зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Речові докази, а саме: 134 висушені головки снодійного маку та стебла даної речовини, макову соломку, речовину рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, три шприца і шість голок, кристалічну речовину білого кольору, яка містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, змиви з поверхні рук ОСОБА_5 , порошкоподібну речовину, яка містить психотропну речовину амфетамін, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницької області, - знищити.
Арешти, накладені ухвалою слідчого судді від 01.11.2017 р. на 134 висушені головки снодійного маку та стебла даної речовини та ухвалою слідчого судді від 26.04.2017 р. на 3 поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору, поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, фольговий згорток із кристалічною речовиною, 3 шприца і 6 голок, змиви з поверхні рук ОСОБА_5 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 5944,60 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривні витрат на залучення експерта.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: