Справа № 136/1224/19
провадження № 2/136/394/19
іменем України
"31" жовтня 2019 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Кривенка Д.Т.
за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи його підставність тим, що вона, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 приходився співмешканцем її дочки ОСОБА_3 , з яким вони проживали у незареєстрованому шлюбі, місце проживання якого було зареєстроване у належному позивача житловому будинку, утім відповідач залишив сім'ю, фактично не проживає у вказаному будинку більше одного року, має іншу сім'ю, у зв'язку у спірному об'єкті нерухомості не проживає, не несе жодних зобов'язань щодо утримання майна, тому позивач вважає, що ОСОБА_2 втратив право на користування належним їй житлом. Оскільки відповідач не бажає самостійно знятися з реєстрації місця проживання, а даний факт перешкоджає їй як власнику повною мірою здійснювати свої правомочності щодо належного майна, вказане стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 11.07.2019 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.
У визначений судом строк відповідач відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін не надав, тому суд здійснює розгляд справи у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, встановив, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченого 01.08.2008 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Посвятенком Д.Ю., зареєстровано в реєстрі за №1411 (а.с.5). Право власності зареєстроване за позивачем КП «Віннице обласне об'єднане БТІ», на що вказує штемпель відповідного змісту на звороті договору.
Згідно із записами у Домовій книзі на вищевказане домоволодіння встановлено, що місце проживання відповідача було зареєстроване у житловому будинку за АДРЕСА_1 , на що вказує штемпель відповідного змісту (а.с.9).
Як убачається з Акту обстеження матеріально-побутових умов життя від 26.06.2019 складеного за участі депутата та сусідів і затвердженого селищним головою 26.06.2019 (а.с.10), гр. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично не проживає з 05.02.2018, тобто більше одного року.
Позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати відповідача, таким, що втратив право користування належним їй житловим будинком.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідач проживав у спірному будинку в якості члена сім'ї (співмешканець дочки позивача) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.
Ураховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, отож встановлено наявність підстав для задоволення даного позову у повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст.2, 12, 13, 76, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Т. Кривенко