Справа № 128/1147/18
Іменем України
08.10.2019 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Бутіній Г.В.,
без участі сторін та їх представників,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
03.05.2018 позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вінницького районного суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтував тим, що 23.12.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №б/н, згідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 30 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зазначив, щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Вказує, що підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».
Зазначив, із посиланням стст.509,526, 527, 530, 610,1054 ЦК, що Банк виконав умови договору в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Але відповідач в порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, умови договору виконував неналежно, в результаті чого станом на 31.03.2018 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму в 12 753 ( дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривень 04 копійок, яка складається з наступного: 337,92 гривень - заборгованість за кредитом; 8 699,59 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 870,15 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 250 гривень - штраф (фіксована частина) та 595,38 гривень - штраф (процентна складова).
Тому позивач звернувся з даним позовом в суд, просить задовольнити позовні вимоги.
21.05.2018 судом відкрито провадження даній у справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК та за клопотанням представника позивача вирішено справу розглянути у порядку спрощеного провадження. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
12.06.2019, через канцелярію від представника відповідача Кісс Г.М. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 39-41), з якого убачається, що відповідач ОСОБА_1 не згоден з тим, що він брав кредит в сумі 30 000 гривень, оскільки дана сума в документах, які долучено до позову ніде не значиться. Вважає, що банк вводить суд в оману, щодо того, що відповідач взяв таку суму кредиту в банку, оскільки на той час він ще навчався, тому банк не міг би дати таку суму коштів в кредит студенту.
Зазначає, що згідно графіку погашення убачається, що 21.07.2014 відбулося списання коштів у сумах : погашення відсотків - 3 275,78 гривень, сума погашення за надання кредиту- 9 736, 25 гривень, і у неї виникло питання чому банк не стягнув усю суму заборгованості, а сплановано залишив борг щоб нараховувати пеню, штраф.
Вказує, що 12.05.2014 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, а в липні 2014 ним був відкритий особистий рахунок для зарахування зарплат військовослужбовцям, які проходять службу в АТО, тому після надходження заробітньої плати і відбулось списання коштів в сумі 10 542,66 гривень.
Зазначає, що відповідач відкриваючи рахунок в банку оспорював питання щодо прострочення кредиту, і вважав, що кошти будуть зараховуватися для видачі заробітної плати військовослужбовцям.
З посилкою на Закон України «Про захист прав споживачів», рішення Конституційного суду України просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
01.08.2019 від представника позивача Гаренко Н.В. надійшла відповідь на відзив (а.с.52-59), відповідно до якої : щодо форми кредитного договору з посилкою на ст.207, ч.1 ст.509, чч.1,2 ст.639 ЦК України, Умови та Правила обслуговування по платіжним картам вказує, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківськихпослуг.В даному випадку вважає, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого заступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.
Щодо ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання батьківських послуг, зазначає що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.
Зазначає, що до суду подано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах
магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
Вказує, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором.
Зазначає, що виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).
Вважає, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, а відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Щодо договірного списання коштів вказує, що з посилкою на постанову НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року, вказує, що за Договором про надання банківських послуг №б/н від 23.12.2008 (картковий -рахунок № НОМЕР_1 ) клієнт має прострочену заборгованість.
Щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту вказує, що в заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. УіП встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком.
Вказує, що кредитний ліміт, встановлений банком, був наданий у національній валюті - гривні, усі транзакції за вказаним рахунком також здійснювалися у національній валюті, а тому конвертування відповідачем наданої суми кредитного ліміту у долари США не має сенсу.
Щодо посилання відповідача на закон « Про захист прав споживачів», вказує, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.
Зазначає, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факу ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).
Вважає, що закон «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, а відповідач не правомірна посилається на даний закон.
Зазначає, що пеня за своєю правовою природою є не компенсацією, а мірою цивільно-правової відповідальності, законодавець розрізняє два різні незалежні один від одного виду правових наслідків порушення цивільно-правового зобов'язання: неустойку і відшкодування шкоди. При тому компенсаційних характер носить саме відшкодування шкоди, в той час як неустойка (в т.ч. пеня) не носить компенсаційний характер, а є засобом забезпечення виконання зобов'язань.
Вважає, що пеня, встановлена пунктом 5.1 оспорюваного договору не має нічого спільного із будь-якою компенсацією, не є за своєю природою відшкодуванням шкоди, не залежить від розміру шкоди, завданої порушенням умов договору, а є за своєю природою суто мірою по перше забезпечення зобов'язання, а по-друге мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Щодо порядку погашення заборгованості вказує, що розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів зазначені в Тарифах, а саме:розмір щомісяного мінімального платежу складає 7% ( з 02.04.2014року Наказом СП-2014- -6635230 від 02.04.2014 р. розмір платежу було зменшено до 5%) від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості;строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця наступного за звітним.
Вказує, що у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує банку пеню згідно Умов та Правил надання банківських послуг (п. 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.12.6.2) та Тарифів.
Щодо зменшення розміру неустойки, вказує, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, здійснював повернення частин суми кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості за Договором, і станом на 31.03.2018 року його заборгованість складає суму в розмірі 12 753,04 грн.
З посилкою на ст.ст.526, 549,551,611, 627, 624 вказує, що відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобов'язань за кредити договором.Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме -прострочення сплати кредиту.
Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування пені та штрафів вказує, що згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Щодо дії особливого періоду зазначає, що за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.Дія особливого періоду, під час якого штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.Вважає, що в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
З посилкою на відповідні норми чинного законодавства вважає, щоособливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.
Зазначає, що у довідці про участь в Антитерористичній операції, наданої відповідачем, не встановлено точного періоду безпосереднього перебування відповідача у зоні проведення -Антитерористичної операції, тому здійснити перерахунок заборгованості немає можливості.
Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилися по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлялися належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи до суду відповідач та представник не надали.
Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наявних матеріалах справи письмових доказів у справі.
Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим та таким, що підлягає відмові задоволенні, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом установлено, що 23.12.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №б/н, згідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 30 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Укладення вищезазначеного договору підтверджується заявою на отримання кредитних коштів за підписом відповідача від 23.12.2008 року, Умовами і правилами надання банківських послуг. (а.с.8-15).
З розрахунку наданого позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог підписаного представником банку без зазначення ПІБ цього працівника судом убачається, що станом на 31.03.2018 року за відповідачем ОСОБА_1 , рахується заборгованість перед позивачем за кредитним договором, в загальній сумі 12 753 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривень 04 копійок, яка складається з наступного: 337,92 гривень - заборгованість за кредитом; 8 699,59 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 870,15 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 250 гривень - штраф (фіксована частина) та 595,38 гривень - штраф (процентна складова) (а.с.5-7).
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами частини 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу статті 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно статті 78 ЦПК суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію заяви від 23.12.2008 , підписану представником банку та відповідачем (а. с. 8); копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а. с. 9); Умови та правила надання банківських послуг (а. с.10-15); розрахунок заборгованості за договором станом на 31.03.2018 (а. с.5-7), який підписаний представником банку без зазначення його ПІБ, посади та виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2008 по 26.07.2018, яка взагалі не підписана уповноваженою особою АТ КБ « ПриватБанк» (а.с. 61-62).
Проте, суд вважає, що зазначені документи не є належними та допустимими доказами, в обґрунтування позовних вимог позивача про наявність заборгованості у відповідача за кредитним договором, зокрема, заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 753,04 гривень.
Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження і розміру встановленого кредитного ліміту на картку, отриману відповідачем 23.12.2008 року.
Згідно наданої позивачем копії заяви кредитний ліміт на кредитну картку встановлено в сумі 0,00 грн. (а. с. 8). Будь-які інші докази щодо встановленого кредитного ліміту (довідка банку, виписка по рахунку тощо), а також належні та допустимі докази щодо використання відповідачем кредитних коштів та докази погашення боргу в матеріалах справи відсутні.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру, оскільки правильність такого розрахунку не підтверджується іншими доказами, у зв'язку з чим перевірити правильність такого розрахунку судом неможливо.
Також, представником позивача надано суду копію анкети-заяви за підписом представника ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з якого убачається, що 22.02.2011 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 22.02.2011. До даного кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ (а.с. 111-137), однак дані докази не підтверджують позовні вимоги позивача, а відносяться до інших правовідносин, які складись між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в зв'язку з підписанням 22.02.2011 анкети-заяви.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачем належними, допустимими та достатніми доказами- розміру заборгованості за кредитом, яку просить стягнути з відповідача за даним позовом, наявність якої відповідачем заперечується у повному обсязі, тому суд не перевіряв доводи сторін та їх представників стосовно питання отримання відповідачем кредиту саме під час проходження військової служби під час мобілізації, у який саме період, та які саме пільги мав відповідач по оплаті періодичних платежів за кредитом як особа на яку може розповсюджуються Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК, Суд-
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 08.10.2019.
Суддя :