21 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н.О. - головуючого, Пількова К.М., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Глущенко В.В. ,
відповідача - Ткаченко Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (судді: Чередко А. Є., Коваль Л. А., Пархоменко Н. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
про стягнення 18 789 697,06 грн, з яких 9 000 452,96 грн - пеня; 2 335 033,30 грн - 3 % річних; 7 454 210,80 грн - інфляційні втрати (договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000161/Н005),
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртарнсгаз") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") про стягнення 9 000 452,96 грн. пені, 2 335 033,30 грн. трьох відсотків річних, 7 454 210,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача по оплаті послуг позивача за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000161/Н005 від 01.07.2015 (далі - договір).
1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що договором, який був чинний на момент спірних правовідносин, передбачений порядок здійснення розрахунків та відповідальність за невиконання його умов. Натомість, відповідач, в порушення умов договору, оплатив послуги транспортування магістральними трубопроводами, наданими у 2016-2017 роках, з порушенням строку для їх оплати, і, як наслідок, позивачем було нараховано три відсотки річних, пеню та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 (суддя Петренко І. В.) позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 9 000 452,96 грн пені, 2 335 033,30 грн трьох відсотків річних, 7 454 210,80 грн інфляційних втрат (договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000161/Н005 від 01.07.2015) задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "Укртрансгаз" 7 012 031,18 грн пені, 2 335 033,30 грн трьох відсотків річних, 7 454 210,80 грн інфляційних втрат, 252 026,21 грн судового збору. В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "Укртрансгаз" 1 988 421,78 грн пені відмовлено.
2.2. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач є гарантованим постачальником природного газу, а, відтак, зобов'язання з оплати послуг отриманих від позивача, зобов'язаний виконати відповідно до пункту 5.6 договору. Докази перенесення строків оплати відсутні. Оскільки відповідач розрахувався в повному обсязі, однак, з порушенням строків, визначених пунктом 5.6 договору, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, визнані частково обґрунтованими.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 скасовано. Ухвалено нове рішення. В задоволенні позов відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 422 768, 19 грн. Видачу наказу згідно із статтею 327 Господарського процесуального кодексу доручено Господарському суду Дніпропетровської області.
3.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, оскільки державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків. Несвоєчасна та неповна оплата послуг за договором, укладеним між сторонами, безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, а відповідач з об'єктивних причин позбавлений можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором, що виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 7.3 договору, у вигляді стягнення пені за допущену прострочку оплати послуг та виникнення зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. Не погодившись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 залишити в силі.
4.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки", статей 7, 73, 236, 282 Господарського процесуального кодексу України.
Наголошує, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки" є помилковим, оскільки цими нормативно-правовими актами регулюється лише порядок відкриття рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритм розподілу на них грошових коштів, втім жодний із зазначених нормативних актів не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання господарського договору.
Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 врегульовує інші правовідносини та встановлює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів, відмінний від механізму визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005. Вважає, що умови договору в частині строків оплати послуг з транспортування природного газу не зазнали імперативного впливу держави шляхом їх врегулювання ні постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, ні постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", оскільки такі правовідносини є виключно цивільно-правовими та можуть визначатися виключно сторонами зобов'язання.
4.3. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 залишити в силі.
4.4. Відповідач вказує на те, що, підписавши договір, позивач дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за надані послуги з транспортування природного газу згідно з Алгоритмом, передбаченим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2516. Отже, на думку відповідача, позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а, відтак, і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Тому всі прострочення, на які посилається позивач, слід розглядати не як прострочення, а як оплата в порядку Алгоритму. При цьому, відповідач послався на те, що вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 904/2743/16, від 11.12.2018 у справі № 906/550/16, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18. Відповідач наголошує, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами, а отже, на думку відповідача, на такі кошти штрафні санкції не нараховуються незалежно від того, чи такі кошти були отримані позивачем згідно з Порядком № 20 та Постановою № 256, чи лише згідно з Постановою № 256, оскільки це бюджетні кошти, на виділення яких держава взяла на себе зобов'язання.
5. Встановлені судами обставини справи
5.1. Судами встановлено, що 01.07.2015 між АТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (замовник) укладено договір № 1506000161/Н005 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (договір).
Предметом договору визначено, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені даним договором (пункт 1.1 договору).
Річний плановий обсяг транспортування природного газу визначено у пункті 1.2 договору.
Згідно з п. 11.1 договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляду його умов.
5.2. Судами встановлено, що дія договору була продовжена на 2016-2017 роки, зокрема, у період: травень 2016 року - грудень 2017 року позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 385 414 380,60 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.
5.3. Вартість послуг з транспортування газу та порядок розрахунків визначено розділом 5 договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Розрахунковий період за договором становить один місяць з 09 год. 00 хв. першого дня місяця до 09 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно (пункт 5.3 договору).
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг (пункт 5.4 договору).
Згідно з пунктом 5.5. договору, оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу у місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до пункту 7.1 договору, газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.
5.4. За отримані послуги відповідач розрахувався у повному обсязі до звернення позивача з позовом до суду. Розрахунки з позивачем за транспортування природного газу за жовтень 2016, грудень 2016, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017 були проведені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
5.4. У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого газу, позивачем на підставі пункту 7.2 договору нараховано пеню та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.
6. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
6.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/4912/18 із здійсненням перегляду зазначеного судового рішення у відкритому судовому засіданні 15.08.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 зупинено провадження у справі № 904/4912/18 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд справи № 908/885/18.
Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.09.2019 ухвалила постанову у справі № 908/885/18, яка була оприлюднена 30.09.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/4912/18, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні 21 жовтня 2019 року.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
6.3. Предметом позовних вимог є вимоги про стягнення пені у сумі 9 000 452,96 грн, трьох відсотків річних 2 335 033,30 грн, інфляційних втрат 7454210,80 за період з травня 2016 по грудень 2017 року.
6.4. Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм цивільного права вбачається, що у разі несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання стороною договору, така сторона несе відповідальність за прострочення у вигляді фінансових санкцій, крім того боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.
6.5. Посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період", від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", суди встановили, що відповідач є гарантованим постачальником природного газу, а відтак, здійснює розрахунки з оплати послуг з транспортування газу в порядку, передбаченому пунктом 5.6 договору.
6.6. Частиною 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків.
Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.
Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на:
1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця;
2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;
3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;
4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
У договорі про постачання природного газу, укладеному між постачальником та споживачем, визначаються умови оплати за реалізований та поставлений природний газ, а також відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання.
6.7. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено "Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ" (далі - Порядок-1), пунктом 1 якого визначено, що постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, у порядку, визначеному Національним банком України.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку-1 уповноважений банк подає Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Відповідно до пунктів 2-8 "Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ" (далі - Порядок-2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. У разі коли у платіжному дорученні/касовому документі реквізити рахунка за природний газ не відповідають реквізитам поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого газопостачальним підприємством, доведеного до відома банку (підприємства поштового зв'язку), що обслуговує споживача природного газу, обслуговуючий банк (підприємство поштового зв'язку) повертає такий документ платнику без виконання. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме:
до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;
до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.
Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:
1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;
2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;
3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;
4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.
У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.
Тобто, постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2516 затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, який установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на котрих покладені спеціальні обов'язки, що надходять (кошти) за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.
6.8. Таким чином, відповідач міг сплачувати кошти за транспортування газу відповідно до умов договору виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, а тому правомірним є висновок суду апеляційної інстанції, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, тобто змінює остаточний строк здійснення розрахунків за договором.
Отже, несвоєчасна та неповна оплата послуг за договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, а ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з об'єктивних причин позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором. Наведене виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 7.2. договору, у вигляді стягнення пені за допущену прострочку оплати послуг та виникнення зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 906/550/16, у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 906/278/18.
6.9. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунки з позивачем за транспортування природного газу за жовтень 2016 року у сумі 8 712 273,06 грн; грудень 2016 року у сумі 31 167 023,32 грн; квітень 2017 року у сумі 15 441 692,69 грн; травень 2017 року у сумі 8 027 836,28 грн; червень 2017 року у сумі 5 583 239,44 грн; липень 2017 року у сумі 5 781 455,81 грн; серпень 2017 року у сумі 5 579 758,53 грн; вересень 2017 року у сумі 5 530 182,56 грн; жовтень 2017 року у сумі 19 000 367,26 грн були проведені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Тобто, розрахунок з позивачем частково здійснювався пільговими коштами.
6.10. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідно до норм чинного законодавства, специфіка поставки природного газу населенню полягає у тому, що постачання природного газу здійснюється всім категоріям населення без виключення, як пільговим категоріям споживачів (ветерани війни і праці, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім'ї), споживачам, які користуються субсидією так і звичайним споживачам, які не користуються будь-якими пільгами та субсидіями.
Правовідносини щодо отримання пільг та субсидій регулюються нормами статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", нормами Закону про державний бюджет на відповідний рік, в якому передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також низкою інших законодавчих актів.
На виконання таких законодавчих актів прийнято ряд підзаконних нормативних актів як постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова № 256); постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок № 20); спільний наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 "Про затвердження Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію" (Наказ № 493).
6.11. Судом апеляційної інстанції наголошено, що на виконання зазначених вище норм, між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та Управліннями соціального захисту населення укладаються договори на фінансування пільг, наданих пільговим категоріям населення на відшкодування оплати спожитого природного газу та на фінансування субсидій населенню.
Згідно зі статтею 12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Одним із засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено Порядком № 20.
6.12. Отже, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 102 Бюджетного кодексу України).
Постанова № 256 визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком № 20 (пункти 2, 5 Постанови № 256).
Згідно з пунктом 8 Постанови № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу.
6.13. З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
6.14. Враховуючи, що на правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в частині, у якій держава компенсує вартість послуг позивача за рахунок коштів державного бюджету норми цивільного законодавства не розповсюджуються, і ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за договором, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що зазначене виключає застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 7.3. договору, у вигляді стягнення пені за допущену прострочку оплати послуг та виникнення зобов'язання, передбаченого частини 2 статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 906/550/16, постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 906/278/18.
6.15. Як зазначено вище, відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.
6.16. Отже, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин, зокрема, з урахуванням того, що розподіл коштів при розрахунках за надані послуги з транспортування природного газу здійснювався згідно з Алгоритмом розподілу коштів, передбаченим постановою №2516, а відтак відповідач по суті був усунений від процесу розподілу коштів, отриманих від споживачів, кошти автоматично перераховувалися зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача, а тому своєчасне здійснення розрахунків за договором безпосередньо не залежало від волевиявлення відповідача. Крім того, на підставі спільних протокольних рішень сторони змінили остаточні строки розрахунки пільговими коштами, передбачені пунктом 5.6. договору, тому у суду були відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість з оплати послуг з транспортування газу.
6.17. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу ґрунтуються на вказаних нормах права.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
7.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого у справі судового рішення не вбачається.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Оскільки підстав для скасування постанови та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/4912/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді К. М. Пільков
В. А. Зуєв