29 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» (далі - Товариство) - Зарубицької В.О. ,
відповідача - публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича (далі - Банк) - Білобловського С.В,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) - Зарубицької В.О. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 [колегія суддів: Агрикова О.В. (головуючий), судді Чорногуз М.Г., Куксов В.В.]
зі справи № 910/15197/18
за позовом Товариства до Банку,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ,
про визнання зобов'язань такими, що виконані та припинені належним виконанням.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банку, в якому просило визнати зобов'язання Товариства за договорами про надання кредитної лінії від 09.07.2015 № 080, від 09.07.2015 № 081, від 30.09.2015 № 111, від 01.10.2015 № 112 (як такими, що є удаваними угодами, які приховують під собою відносини доручення, в яких Товариство виступає особою, на користь якої Банком як повіреним вчинені дії за дорученням та за рахунок ОСОБА_2 ) такими, що виконані належним чином і припинені належним виконанням.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та Банком укладені угоди, кожна з яких оформлена як договір строкового банківського вкладу, на загальну суму 5 200 000,00 грн. Водночас Товариством та Банком укладені угоди, кожна з яких була оформлена як договір кредитної лінії, на загальну суму 5 000 000,00 грн. Однак фактично укладені угоди є удаваними і приховують відносини доручення, які існували між ОСОБА_2 та Банком, а також відносини позики, які існували між ОСОБА_2 і Товариством. Банк у відносинах позики між ОСОБА_2 і Товариством виконав роль фінансового посередника, який за винагороду, що обчислювалась в сумі позитивної різниці між процентними ставками за кожним відповідним кредитним і депозитним договором, прийняв грошові кошти від позикодавця ( ОСОБА_2 ) та передав їх позичальнику (Товариству).
1.3. За твердженнями Товариства, ОСОБА_2 є одним з його бенефіціарних власників відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а сторони вдалися до оформлення саме таких правочинів внаслідок різних систем управлінського обліку у фізичних та юридичних осіб, а також тому, що послуга фінансового посередництва є фінансовою послугою і може надаватись лише Банком як фінансовою установою, що має ліцензію Національного банку України. Банк не мав наміру кредитувати Товариство за рахунок власних грошових коштів, а ОСОБА_2 не мав самостійної мети розміщення грошових коштів на вкладних (депозитних) рахунках Банку та отримання від цього доходу. Учасники справи уклали між собою удавані угоди, що не відповідали їх фактичному волевиявленню.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2019 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено: визнано зобов'язання Товариства за договорами про надання кредитної лінії від 09.07.2015 № 080, від 09.07.2015 № 081, від 30.09.2015 № 111, від 01.10.2015 № 112 такими, що виконані належним чином та припинені належним виконанням.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори строкового банківського вкладу, договори застави майнових прав (укладені ОСОБА_2 та Банком) і договори про надання кредитної лінії (укладені Товариством та Банком) є удаваними, оскільки з урахуванням фактичного волевиявлення сторін між ОСОБА_2 та Банком мали місце відносини комісії, в яких Банк діяв у відносинах з Товариством від імені та за рахунок ОСОБА_2 Посилаючись на приписи статей 526, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд дійшов висновку про повне виконання Товариством своїх зобов'язань перед Банком, які полягали у своєчасному перерахуванні останньому грошових коштів (оформлених у вигляді відсотків), частина з яких залишилась у нього в якості винагороди за виконання доручення ОСОБА_2 . При цьому місцевий господарський суд вказав, що ознак наявності інших зобов'язань Товариства перед Банком у спірних правовідносинах не вбачається.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення про відмову в позові.
2.4. За висновками суду апеляційної інстанції, Товариство не довело підстав вважати укладені учасниками справи договори строкового банківського вкладу, договори застави майнових прав та договори про надання кредитної лінії удаваними правочинами.
2.4.1. Товариство свідомо уклало договори про надання кредитної лінії від 09.07.2015 № 080, від 09.07.2015 № 081, від 30.09.2015 № 111 та від 01.10.2015 № 112 та вчиняло дії, спрямовані на їх виконання, зокрема отримання кредитних коштів у повному обсязі, укладення додаткових угод до них із зобов'язанням щодо повернення отриманих кредитних коштів, що свідчить про реальність взятих Товариством кредитних зобов'язань за ними.
2.4.2. Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що учасники провадження у цій справі фактично уклали договір комісії, оскільки за договором комісії комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, передбачених у договорі комісії, однак встановленими обставинами справи не підтверджується вирішення питання винагороди Банку як комісіонера з ОСОБА_2 як комітентом.
2.4.3. Отримання Банком від Товариства за договорами про надання кредитної лінії, а також ОСОБА_2 від Банку за договорами банківського вкладу особистої вигоди від укладених договорів у формі нарахованих процентів за кредитом/депозитом відповідає правовій природі цих правочинів та приписам статей 1054, 1058 ЦК України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. За твердженнями скаржника, в результаті «поверхневого розгляду справи» суд апеляційної інстанції надав неправильну правову оцінку дійсним правовідносинам, які виникли між учасниками справи, що призвело до помилкової відмови в позові.
4.2. Так, апеляційний суд не врахував синхронності дій ОСОБА_2 , Банку і Товариства в укладенні договорів строкового банківського вкладу, договорів застави майнових прав та договорів про надання кредитної лінії, внесення та видачі на їх виконання грошових коштів, тоді як аналіз поведінки учасників справи свідчить про відсутність самостійної економічної і правової мети у вчиненні кожного з удаваних правочинів.
4.3. Також, на думку скаржника, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції фактично не спростував висновків, які слугували підставою для задоволення позовних вимог.
5. Доводи інших учасників справи
Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 09.07.2015 Банк та ОСОБА_2 (вкладник) уклали два договори строкового банківського вкладу, а саме: № 15-07-09-000687 на суму 1 300 000,00 грн. та № 15-07-09-000688 на суму 1 300 000,00 грн., за умовами яких на вкладному рахунку ОСОБА_2 в Банку були розміщені грошові кошти в зазначеному розмірі на строк до 25.01.2016.
6.2. Того ж дня, 09.07.2015, Банк (кредитодавець) і Товариство (позичальник) уклали два договори кредитної лінії, а саме: № 080 на суму 1 250 000,00 грн. та № 081 на суму 1 250 000,00 грн., за умовами яких кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в зазначеному розмірі під 28,5 % річних зі строком повернення кредиту до 25.01.2016. Виконання зобов'язань боржника за цими договорами було забезпечене майновою порукою ОСОБА_2 у вигляді застави майнових прав відповідно до договорів застави майнових прав від 09.07.2015 № 080/1 за договором строкового банківського вкладу від 09.07.2015 № 15-07-09-000687 та від 09.07.2015 № 081/1 за договором строкового банківського вкладу від 09.07.2015 № 15-07-09-000688 відповідно.
6.3. 30.09.2015 та 01.10.2015 Банк і ОСОБА_2 (вкладник) уклали ще два договори строкового банківського вкладу, а саме: № 15-09-30-000928 на суму 1 300 000,00 грн. та № 15-10-01-000930 на суму 1 300 000,00 грн., за умовами яких на вкладному рахунку ОСОБА_2 в Банку були розміщені грошові кошти в зазначеному розмірі на строк до 03.11.2016 та 04.11.2016 відповідно.
6.4. Аналогічно 30.09.2015 та 01.10.2015 Банк (кредитодавець) і Товариство (позичальник) уклали ще два договори кредитної лінії, а саме: № 111 на суму 1 250 000,00 грн. та № 112 на суму 1 250 000,00 грн., за умовами яких кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в зазначеному розмірі під 25,5 % річних зі строком повернення кредиту до 03.11.2016 та 04.11.2016 відповідно. Виконання зобов'язань боржника за цими договорами також було забезпечене майновою порукою ОСОБА_2 у вигляді застави майнових прав відповідно до договорів застави майнових прав від 30.09.2015 № 111/1 за договором строкового банківського вкладу від 30.09.2015 № 15-09-30-000928 та від 01.10.2015 № 112/1 за договором строкового банківського вкладу від 01.10.2015 № 15-10-01-000930 відповідно.
6.5. Після закінчення дії договорів банківського вкладу від 09.07.2015 № 15-07-09-000687 та № 15-07-09-000688 Банк і ОСОБА_2 (вкладник) 26.01.2016 уклали два нових договори банківського вкладу, а саме: № 16-01-26-000132 на суму 1 300 000,00 грн. та № 16-01-26-000131 на суму 1 300 000,00 грн., відповідно до яких ОСОБА_2 розмістив на вкладному рахунку в Банку грошові кошти на строк до 12.08.2016.
6.6. Того ж дня, 26.01.2016, Банк і Товариство уклали додаткову угоду до договору кредитної лінії від 09.07.2015 № 081, яка передбачала продовження строку повернення кредитних коштів до 12.08.2016. В якості нового забезпечення виконання Товариством своїх кредитних зобов'язань за цим договором ОСОБА_2 надав Банку в заставу свої майнові права за договором строкового банківського вкладу від 26.01.2016 № 16-01-26-000132 на підставі додаткової угоди до договору застави майнових прав від 09.07.2015 № 081/1.
6.7. 26.01.2016 Банк і Товариство також уклали додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії від 09.07.2015 № 080, згідно з умовами якої відсоткову ставку за кредитом було знижено до 25,5 % річних, а термін відновлювальної кредитної лінії продовжено до 12.08.2016. В якості нового забезпечення виконання Товариством своїх кредитних зобов'язань за цим договором ОСОБА_2 надав Банку в заставу свої майнові права за договором строкового банківського вкладу від 26.01.2016 № 16-01-26-000131 на підставі додаткової угоди до договору застави майнових прав від 09.07.2015 № 080/1.
6.8. Відповідно до пункту 3.1.1 договорів застави майнових прав у випадку, коли позичальник не виконав зобов'язання повністю або частково у передбачені кредитним договором строки та (або) заставодавець порушив будь-які обов'язки чи запевнення (гарантії) за цим договором, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за зобов'язанням, що випливає з кредитного договору, в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, з вартості предмета застави шляхом переводу на себе права вимоги, що належить заставодавцю за договором банківського вкладу.
6.9. Згідно з пунктом 4.4 договорів застави майнових прав заставодавець (майновий поручитель) надає свою згоду на перехід майнових прав на його банківський вклад до заставодержателя (відповідача), зокрема у випадку, визначеному в пункті 3.1.1 цього договору.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. ЦК України:
пункт 1 частини другої статті 11:
- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;
частина перша статті 202:
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
стаття 235:
- удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили;
- якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили;
стаття 526:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін;
стаття 572:
- в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави);
стаття 589:
- у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави;
- за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором;
пункти 1, 4 частини першої статті 593:
- право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; набуття заставодержателем права власності на предмет застави;
частина перша статті 598:
- зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом;
стаття 599:
- зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
частина перша статті 1000:
- за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя;
стаття 1002:
- повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом;
- якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги;
стаття 1003:
- у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними;
стаття 1011:
- за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента;
частина перша статті 1013:
- комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії;
частина перша статті 1046:
- за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості;
частина перша статті 1054:
- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;
частина перша статті 1058:
- за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
7.2. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
стаття 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
частина перша статті 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
частини перша та друга статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання зобов'язань позивача за кредитними договорами як удаваними правочинами, які приховують під собою відносини доручення, такими, що виконані належним чином та припинені належним виконанням.
8.2. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.
У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. Відповідно, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені правочином.
8.3. Задовольняючи позовні вимоги Товариства, місцевий господарський суд виходив з того, що синхронність дій учасників справи та їх узгоджена поведінка в укладенні договорів строкового банківського вкладу, договорів застави майнових прав та договорів про надання кредитної лінії, внесення та видачі на їх виконання грошових коштів підтверджують удаваність таких договорів та свідчать про виникнення між ОСОБА_2 , Банком і Товариством відносин комісії, в яких Банк діяв у відносинах з Товариством від імені та за рахунок ОСОБА_2 . За висновками суду першої інстанції, в правовідносинах, які фактично склалися між учасниками справи, у Товариства перед Банком виникли зобов'язання щодо отримання грошових коштів та сплати йому комісійної винагороди, оформленої у вигляді відсотків, які виконані Товариством належним чином.
8.4. Однак з такими висновками суду першої інстанції правомірною та обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції встановив, що фактичні дії учасників справи після укладення кожного з договорів строкового банківського вкладу та договорів про надання кредитної лінії були спрямовані на виконання цих правочинів, відповідають правовідносинам, які виникають між сторонами таких правочинів при їх укладенні, та не свідчать про їх удаваність, зокрема:
- Товариством за договорами про надання кредитної лінії отримані кредитні кошти, укладені додаткові угоди до цих договорів із зобов'язанням щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплачувались відсотки за користування кредитом;
- ОСОБА_2 за договорами банківського вкладу на їх виконання розмістив обумовлені грошові кошти на депозитних рахунках у Банку, за що останній виплачував ОСОБА_2 як вкладнику відповідні проценти.
Доводи Товариства та висновки суду першої інстанції про удаваність цих правочинів у зв'язку з синхронністю дій учасників справи та узгодженою поведінкою в укладенні договорів строкового банківського вкладу, договорів застави майнових прав та договорів про надання кредитної лінії фактично ґрунтуються на припущеннях та спростовуються встановленими обставинами справи щодо їх виконання.
Оскільки Товариство не надало доказів, які свідчили б про повне виконання ним зобов'язань за договорами про надання кредитної лінії від 09.07.2015 № 080, від 09.07.2015 № 081, від 30.09.2015 № 111, від 01.10.2015 № 112 (з усіма змінами та доповненнями до цих Договорів), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати зобов'язання Товариства за ними припиненими належним виконанням.
8.5. Наведеним повністю спростовуються доводи Товариства про удаваність договорів строкового банківського вкладу, договорів застави майнових прав та договорів про надання кредитної лінії, викладені в касаційній скарзі.
Посилання скаржника на надання судом апеляційної інстанції неправильної кваліфікації правовідносинам, які виникли між учасниками справи, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
8.6. Суд апеляційної інстанції також не погодився з висновками суду першої інстанції про існування між ОСОБА_2 , Банком і Товариством відносин комісії, оскільки встановленими обставинами справи не підтверджується вирішення питання винагороди між Банком як комісіонером та ОСОБА_2 як комітентом.
Водночас Касаційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що при зверненні з позовом у цій справі Товариство просило визнати припиненими зобов'язання за договорами про надання кредитної лінії як такими, що є удаваними угодами, які приховують під собою відносини доручення, а не комісії.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства, місцевий господарський суд фактично розглянув спір з інших підстав, ніж заявлялися позивачем при зверненні з позовом, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, враховуючи недоведеність обставин удаваності договорів строкового банківського вкладу, договорів застави майнових прав та договорів про надання кредитної лінії, немає підстав вважати, що між учасниками справи існують відносини доручення, у зв'язку з чим це не вплинуло на прийняття правильного рішення судом апеляційної інстанції.
8.7. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи Товариства про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку. Посилання Товариства на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє часткове підтвердження, однак не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови з мотивів, викладених у пункті 8.6 цієї постанови.
9.2. За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій - без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 зі справи № 910/15197/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова