29 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/677/19
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю., у судовій справі №927/677/19 розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль-регіон-Чернігів»
вул. Текстильників, 1, м. Чернігів, 14001
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Невойт Петра Петровича
АДРЕСА_1
про стягнення 108410 грн 64 коп. збитків
За участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: Борода А.В. адвокат, ордер серія СВ №1000850 від 24.09.2019
Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемсіль-регіон-Чернігів» подано позов до Фізичної особи-підприємця Невойт Петра Петровича про стягнення 108410 грн 64 коп. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 02.08.2016 по 11.07.2017 отримував вантажі (товар) від постачальників ТОВ «Торговий дім Біарріц», ТОВ «Юзав», ТОВ «Констанза» шляхом поставки залізничним транспортом на залізничну станцію Чернігів 66 вантажних залізничних вагонів. Позивач зазначає, що з метою доставки вагонів з товаром (сіллю) до складських приміщень, ТОВ «Артемсіль-регіон-Чернігів» 06 липня 2016 року було укладено договір №3253 про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів Південно-Західної залізниці з Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця ПАТ «Укрзалізниця». 02 серпня 2016 року директором ТОВ «Артемсіль-регіон-Чернігів» Раскіним Миколою Олександровичем було виявлено, що на колії, яка проходить біля підприємства за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, б. 1 та використовується для подачі та забирання вагонів, знаходиться бетонна плита. Внаслідок неправомірних дій відповідача щодо блокування під'їзної колії у період з 02.08.2016 по 11.07.2017 вагони на під'їзну колію для вивантаження не подавались. Позивач стверджує, що у зв'язку з протиправними діями відповідача, а саме перешкоджанням руху локомотивів по під'їзній колії у період з 02.08.2016 по 11.07.2017, для забезпечення здійснення господарської діяльності товариством було вжито низку заходів для розвантаження та перевезення товару (солі), що надходив від постачальників на залізничну станцію Чернігів. Позивач зазначає, що не маючи належного правовстановлюючого документу на під'їзну колію, що проходить біля будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, б. 1, на якій в цей час знаходилась бетонна плита, 05.01.2017 ФОП Невойт П.П . звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», ПАТ «Українська залізниця» про визнання за ним права власності на під'їзну залізничну колію довжиною 205 погонних метрів, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, 1-б та примикає стрілочним переводом №302 до колії №1. Господарським судом Чернігівської області 20.03.2017 ухвалено рішення про справі №927/117/17, яким ФОП Невойту П.П. у позові відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 вказане рішення суду залишено без змін. Вищий господарський суд України касаційну скаргу ФОП Невойт П.П. залишив без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Позивач посилається на те, що ФОП Невойт П .П . не доведено, що він є власником спірного нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що загалом, його витрати у період з 02.08.2016 по 11.07.2017, що пов'язані з розвантаженням товару (солі), його пакуванням та перевезенням з залізничної станції Чернігів до місця призначення за адресою м. Чернігів, вул. Текстильників, 1 становлять 192488,04 грн. За звичайних обставин у вказаний період товариство отримало б послуги з подачі, розставлення та місця розвантаження і збирання вагонів у кількості 66 шт. на загальну суму 84077,40грн. Позивач вважає, що у зв'язку з протиправними діями відповідача, а саме з перешкоджанням руху локомотивів по під'їзній колії «Артемсіль-регіон-Чернігів» ст. Чернігів Південно-Західної залізниці, що примикає до стрілочного переводу №65, який знаходиться на станційній колії №38, шляхом встановлення бетонної плити на колію, позивач здійснив витрати на відновлення права на доставку вантажу за адресою місця здійснення господарської діяльності у розмірі 108410,64 грн. Позивач посилається на норми ст.16, 22, 1166 ЦК України, ст.49 ГК України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.09.2019.
16.09.2019 від відповідача надійшов відзив вих.№17/09 від 10.09.2019 на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стверджує, що доводи позивача про повторне встановлення бетонної плити та блокування під'їзної колії ні чим не підтверджено та не відповідає дійсності. Відповідач вказує, що намагаючись встановить право власності на частину під'їзної залізничної колії він не вчиняв ніяких протиправних дій. Відповідач зазначає, що відповідно до договору №3253 про подачу та збирання вагонів від 06.07.2016 обов'язок по подачі та збиранню вагонів для ТОВ «Артемсіль-регіон-Чернігів» покладено на ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця ПАТ «Укрзалізниця». Оскільки відповідач не є стороною даного договору, він вважає, що не має нести відповідальність за його виконання.
В судове засідання 25.09.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача, суд перейшов до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 25.09.2019 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 09.10.2019, про що представники сторін повідомлені під розписки.
В судове засідання 09.10.2019 прибув уповноважений представник позивача.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.
В судовому засіданні 09.10.2019 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 21.10.2019, про що представник позивача повідомлений під розписку.
Ухвала виклик від 09.10.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.
21.10.2019 від позивача надійшла заява від 21.10.2019 про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні в м. Києві. Представником позивача зазначено, що докази неможливості явки будуть надані у наступне судове засідання.
В судове засідання 21.10.2019 прибув уповноважений представник відповідача.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400045946772, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.
В судовому засіданні 21.10.2019 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 29.10.2019. Ухвала виклик від 21.10.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.
В судове засідання 29.10.2019 прибув уповноважений представник відповідача.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400046041650, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає за доцільне позовну заяву залишити без розгляду з огляду на наступне.
21.10.2019 в судовому засіданні з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання визнавалась обов'язковою, у суду наявні питання до позивача стосовно поданих доказів та обставин справи, оскільки спір не міг бути вирішений у даному судовому засіданні, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та оголошення перерви у судовому засіданні до 29.10.2019. 29.10.2019 представник позивача в судове засідання повторно не прибув, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, однак причини неявки не повідомив. При цьому, позивачем не надано документального підтвердження перебування 21.10.2019 у відрядженні, на які позивач посилався у заяві від 21.10.2019.
Відповідно до ч.1ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Як встановлено судом, заяв та клопотань від позивача про розгляд справи за його відсутності не надходило, причини неявки позивач не повідомив.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, що задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що необґрунтоване затягування позивачем розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.
У рішенні Європейського Суду від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, аналіз викладених вище обставин, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення позивачем своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду позовної заяви.
При цьому, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням його права доступу до суду, адже доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.
Оскільки, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а позивач двічі повноважного представника в судове засідання не направив, при тому, що його явка визнавалась судом обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань від позивача про розгляд справи за його відсутності не надходило, а тому суд доходить висновку, що розгляд справи без участі повноважного представника позивача, порушує його права, відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, та перешкоджає з'ясуванню всіх обставин по справі та вирішенню спору по суті.
З урахуванням вищевикладеного та ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву позивача суд залишає без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на те, що позовну заяву позивача суд залишає без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача, при тому, що його явка визнавалась судом обов'язковою, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.
В судовому засіданні 29.10.2019 представник відповідача наполягав на своїй вимозі щодо стягнення з позивача 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за участь у судовому засіданні 25.09.2019 у даній справі, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило, а також представник відповідача повідомив про відсутність інших доказів на підтвердження понесених витрат щодо наданої правничої допомоги.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву. Як вбачається зі змісту відзиву №17/09 від 10.09.2019, він не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
При цьому, в судовому засіданні 25.09.2019, за усним клопотанням представника відповідача, до матеріалів справи долучено розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з додатком, без доказів його направлення позивачу.
В судовому засіданні 25.09.2019 представник позивача не заперечувала проти залучення документів відповідача до матеріалів справи, однак зазначила, що їх не можна приймати судом до розгляду, оскільки відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив відповідача на позовну заяву повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а у відзиві його немає, крім того розрахунок не був направлений позивачу, а позивач в свою чергу позбавлений був можливості подати свої заперечення стосовно розрахунку. У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.
Від відповідача або його повноважного представника не надходило клопотання в порядку передбаченому ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо намірів подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Виходячи зі змісту чинних норм законодавства, суд зазначає, що законодавець передбачив чітку процедуру розгляду питання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги стороні спору.
Водночас, суд звертає увагу, що недотримання унормованої Господарським процесуальним кодексом України процедури, у відповідності до приписів, зокрема, ст. 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат, пов'язаних із послугами адвоката.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, не було подано Господарському суду Чернігівської області попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс відповідач або очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді. Жодних об'єктивних доводів щодо неможливості їх прогнозування представником відповідача не наведено.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
За таких обставин, з огляду на неподання відповідачем попереднього розрахунку суми судових витрат, суд відмовляє йому у відшкодуванні 1000,00 грн правничої допомоги за участь у судовому засіданні 25.09.2019.
Крім того, судом враховано, що частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Нормою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас Європейський суд з прав людини неодноразово наголошува про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатом подано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю Серія ЧН №000349, ордер серія СВ №1000850 від 24.09.2019, договір про надання правової допомоги №б/н від 21.06.2019 та квитанцію до прибуткового касового ордера №101 від 24.09.2019.
Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів узгодження порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) та порядку його оплати, двосторонній акт приймання-передачі послуг.
При цьому, судом враховано, що відповідачем в супереч ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів на підтвердження надсилання або надання позивачу розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та доданих до нього доказів. Твердження відповідача про право позивача на ознайомлення з матеріалами справи оцінюються судом критично, оскільки дане право позивача не позбавляє відповідача обов'язку направлення цих доказів позивачу.
Керуючись ст.42, 130, ч. 4 ст. 202, п.4 ч.1, ч.4 ст. 226, ст.234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль-регіон-Чернігів» до Фізичної особи-підприємця Невойт Петра Петровича про стягнення 108410 грн 64 коп. збитків залишити без розгляду.
2. Відмовити Фізичній особи-підприємцю Невойт Петру Петровичу в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль-регіон-Чернігів» 1000 грн 00 коп. правничої допомоги.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://www.court.gov.ua. або в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 30.10.2019.
Суддя Н.Ю.Книш