Справа № 2а- 72/10
10 березня 2010 року
Малинський районний суд Житомирської області під головуванням
судді Ярмоленка В.Г.
при секретарі Ільніцька С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради третя особа відділ освіти виконкому Малинської міської Ради про стягнення коштів, -
в жовтні 2009 року позивачка звернулася з цим позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації.
В ході розгляду справи суд в порядку ст.. 52 КАС України за згодою позивачки допустив заміну первинного відповідача належним відповідачем: управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради.
Позивачка зазначила, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи IV категорії та постійно проживає в м. Малині, віднесеному до зони посиленого радіологічного контролю, а тому відповідно до 28.02.1991 року № 796 - XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /далі Закон № 796 - XII/, має право на щомісячну грошову допомогу у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та право на щомісячну доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а також має право отримувати щомісячно допомогу на дітей у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва.
Посилаючись на те, що всупереч згаданому Закону вказані допомоги проводились без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, /далі «Постанова № 836»/ позивачка, уточнивши свої позовні вимоги, вважає, що має право на стягнення з управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради /далі «Відповідач»/ відповідно до ст.. 37 Закону № 796-ХІІ 2980 грн. 30 коп. та по 2980 грн. 30 коп. на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також відповідно ст.. 39 Закону № 796-ХІІ 9516 грн. 80 коп. - за період з 01.06.2008 року по 31.10.2009 року.
Просить стягнути ці суми з відповідача.
Представник Відповідача не визнала позов.
Рахує, що виплати позивачці за 2008 -й рік по ст.. 37 Закону № 796 - ХІІ проводились вірно в межах асигнувань за відповідною бюджетною програмою та просить з задоволенні цих вимог відмовити за безпідставністю.
Стаття 71 Закону України від 26.12.208 р. № 835-VI «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року не визнані не конституційними, а тому розміри соціальних виплат у 2009 році встановлюються та визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Представник третьої особи рахує вимоги позивачки безпідставними.
Позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що позивачка працює та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю та має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Має статус потерпілої від аварії на ЧАЕС ІV категорії, що підтверджено відповідним посвідченням.
Згідно ст. 37 Закону № 796 - ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, - у зоні посиленого радіологічного контролю - 30% від мінімальної заробітної плати.
Всупереч цьому Закону фактично позивачці та дітям така допомога виплачувалась Відповідачем у зазначений ним період частково, у фіксованому розмірі - 1 грн. 60 коп., визначеному Постановою № 836, що видно з відповідної довідки.
У відповідності до ст.. 39 Закону № 796 - ХІІ, громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення провадиться доплата до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Однак у вказаний період позивачці вона виплачувалась Відповідачем 2 у розмірах 5 грн. 20 коп., визначених Постановою № 836, що підтверджується відповідною довідкою.
В період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.
В той же час розміри допомоги були сталими і здійснювались на підставі Постанови № 836.
Законом № 796 - ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми доплат і допомог, встановлених Законом. Більше того, ч. 1 ст. 67 Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, розміри допомог і доплат, передбачених ст.. ст.. 37, 39 Закону № 796 - ХІІ залишались незмінними з 1996 року, тобто не відповідали розмірам встановленим цим законом.
В силу ст.. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права за яким Закон має пріоритетне значення перед Постановою Кабінету Міністрів України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку щодо незаконності здійснення відповідачем зазначених виплат позивачці та її неповнолітнім дітям в розмірах, визначених Постановою № 836.
При цьому виходить з положень ст.. 99 КАС України.
В силу останньої України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Виходячи з цього, в межах строку звернення до суду підлягають судовому захисту позовні вимоги за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року.
Однак враховується, що на 2008 -й рік дія ст.. ст.. 37, 39 Закону № 796 - ХІІ зупинялась Законом України «Про Державний Бюджет України на 2008- й рік» № 107-VI від 28.12.2007 року і лише з 22.05.2008 року дія цих статей відновлена Рішенням Конституційного Суду України № 10-РП/2008, нарахуванню та виплаті позивачці підлягають допомога за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 року.
Згідно п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення виконкомів міських Рад.
Таким чином управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради є належним відповідачем по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
У відповідності з ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, практику Європейського суду, як джерело права /далі Конвенція/.
Як передбачено ст.. 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності» Європейський Суд оцінює їх як майнові права і таким чином як власність.
При розгляді справи «Кечко проти України» /заява № 63134/00/ він зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду).
Тому Суд не прийняв аргумент Уряду України на відсутність бюджетних асигнувань з посиланням влади на те, що органи державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань ( п. 26 Рішення Суду).
Відповідно ст.. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», надано право Кабінету Міністрів у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру заробітної плати в абсолютних сумах.
Зазначені виплати в 2009 році проводились законно.
За період 01.10 року по 31.12.2008 року підлягає стягненню з урахуванням виплачених кожному щомісячно по 1,60 грн. по ст.. 37 Закону № 796 - ХІІ на користь позивачки 503 грн. 70 коп., на користь сина ОСОБА_4 503 грн. 70 коп., на користь дочки ОСОБА_5 503 грн. 70 коп., а всього 1511 грн. 10 коп..
За період з 01.10 по 31.12.2008 р. підлягає стягненню з урахуванням виплачених позивачці щомісячно по 5,20 грн., а всього 15 грн. 60 коп. по ст.. 39 Закону № 796 - ХІІ 1679 грн. 40 коп., а всього загальну суму 3190 грн. 50 коп..
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Виходячи з викладеного, суд не сприймає доводів відповідача щодо відсутності фінансування як причини невиконання вимог ст.. ст.. 37, 39 Закону № 796 - ХІІ стосовно позивачки.
Крім того Відповідач в порушення вимог ст. 71 КАС України не довів належними доказами факти відсутності фінансування та видатків Державного Бюджету України, що направляються управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи за ст..ст. 37, 39 Закону № 796 - ХІІ.
В силу цієї норми Закону обов»язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідача, якщо вони заперечують проти адміністративного позову.
Така правомірність їх дій щодо позивачки ними не доказана.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 158, 163 КАС України,
ст.ст. 37, 39 Закону України № 796 - ХІІ, -
постановив :
позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради щодо виплати ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі меншому ніж визначено ст.. 37 Закону України № 796 - ХІІ за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради щодо виплати ОСОБА_1 доплати врозмірі меншому ніж визначено ст.. 39 Закону № 796 - ХІІ за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради на користь ОСОБА_1 1511 грн. 10 коп. грошової допомоги їй та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва згідно ст.. 37 Закону України № 796 - ХІІ за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 року.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської Ради на користь ОСОБА_1 доплату до заробітної плати в сумі 1679 грн. 40 коп. згідно ст.. 39 Закону України № 796 - ХІІ за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 року.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду упродовж 10 днів, а апеляційна скарга на постанову, - протягом 20 днів після заяви.
Головуючий: