Справа № 686/10132/18
Провадження № 2/686/448/19
21 жовтня 2019р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу №686/10132/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4
про визнання батьківства та стягнення аліментів,
До суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів. Позов мотивує тим, що перебувала з відповідачем з липня 2016 року у стосунках, від яких у них народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак ОСОБА_4 свого батьківства не визнає, у зв'язку із чим позивач змушена звернутись до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просить його задоволити в повному обсязі,
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим, просить відмовити в його задоволенні.
За клопотанням позивача, ухвалою суду від 28.11.2018 року по справі призначено судово-медичну біологічну (генетичну) експертизу, провадження зупинено.
Експертом неодноразово направлялись клопотання про виклик ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із дитиною, ОСОБА_5 , для відбору зразків крові, однак ОСОБА_4 на відбір зразків крові жодного разу не з'явилвся. У зв'язку із наведеним ухвала суду повернута без виконання.
26.02.2019 року провадження по справі поновлено.
Відповідачем надавався відзив на позов, позивач подавала заперечення на відзив.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з липня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у стосунках, від яких у них народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак ОСОБА_4 свого батьківства не визнавав, тому згідно норм ч. 1 ст. 135 СК України, запис про батька дитини був проведений за прізвищем та громадянством позивача, а ім'я та по-батькові батька дитини були записані зі слів ОСОБА_3 Копія свідоцтва додається.
Відповідно до ст. 121 СК України, - права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, - якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, - походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 136 СК України, - особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Пунктами 2.13, 2.13.1 "Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання", затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року N 96/5", встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3, справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК).
Європейський суд з прав людини зауважив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (справа № 3451/05 "Калачова проти Російської Федерації", § 34, від 7 травня 2009 року).
Вказані обставини, щодо цінності як доказу у справах про оспорювання батьківства висновку судово-генетичної експертизи, є загальновідомими та очевидно були зрозумілі відповідачу ОСОБА_4 , який є повнолітньою дієздатною особою із достатнім життєвим досвідом.
Разом із тим відповідач умисно ухилявся від участі у призначеній судом експертизі, шляхом неявки на неодноразові виклики до медичної установи для надання своїх біологічних зразків.
Суд критично оцінює заяву відповідача від 15.05.2019 року, в якій він зазначає, що 14.05.2019 року прибув до експертного закладу для відібрання аналізів крові, однак йому було відмовлено, оскільки кошти позивачем за проведення експертизи не внесено і він надасть аналізи у випадку внесення коштів позивачем на депозитний рахунок суду, оскільки для здачі аналізів ОСОБА_4 викликався 30.01.2019 року та 15.02.2019 року, а не 15.05.2019 року, до того ж у повідомленні про неможливість проведення експертизи зазначено, що висновок не можливо надати саме через неявку ОСОБА_4 .
Таким чином, внаслідок поведінки відповідача та відсутності біологічних зразків, проведення призначеної судом генетичної експертизи фактично стало неможливим.
Чинне цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості відібрання в примусовому порядку біологічних зразків у ОСОБА_4 .
Натомість законодавством передбачені наслідки ухилення від участі у експертизі.
Так, відповідно до ст. 109 ЦПК України, - у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість ОСОБА_4 взяти участь у проведенні судової генетичної експертизи, суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням викладених обставин, а саме: - умисне ухилення відповідача від участі у призначеній судом генетичній експертизі, яку без участі ОСОБА_4 провести неможливо, - доказової цінності висновку судової генетичної експертизи для сторін у справі про оспорювання батьківства; не надання суду доказів існування об'єктивних перешкод до участі ОСОБА_4 у призначеній судом експертизі; відсутності у суду при розгляді цивільної справи повноважень на примусове залучення відповідача до участі в генетичній експертизі; відсутність аргументованих заперечень з боку відповідача щодо позовних вимог - суд вважає за можливе визнати факт, для з'ясування якого була призначена генетична експертиза, а саме що ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_5 .
У зв'язку із визнанням судом вказаного факту, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 батьком дитини, ОСОБА_5 , підлягають задоволенню, отже вимогу про стягнення аліментів також слід задовільнити.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З врахуванням обставин справи, положень чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов'язані зі сплатою аліментів, обов'язку відповідача утримувати неповнолітню дитину, принципу законності, суд приходить до висновку, що в силу ст.ст. 180-183 СК України з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2018 року і до повноліття дитини.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини в такому розмірі, суд виходить з того, що відповідач, як батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язаний утримувати дитину до досягнення повноліття. При цьому, суд враховує те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Також, виходить з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дитини, а також з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 109, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 121, 125, 126, 136, 180, 182, 191 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3, суд
Позовну заяву задоволити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , іпн НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_4 , проживаючого в АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_2 в розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 08.05.2018 року і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 30.10.2019 року.
Суддя: