22-ц/804/1961/19
241/1970/16-ц
28 жовтня 2019 року м. Маріуполь
Єдиний унікальний номер 241/1970/16-ц
Номер провадження 22-ц/804/1961/19
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Баркова В.М., Принцевської В.П.,
секретар судового засідання Тулянкіна М.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділ культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації,
треті особи: Мангушська районна рада, ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28 травня 2019 року, повний текст якого виготовлений 10 червня 2019 року, та на додаткове рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 23 липня 2019 року, у складі судді Демочко Д.О.-
У листопаді 2016 року позивач звернулася з позовом, в якому зазначила, що наказом начальника відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18.10.2016 року вона була звільнена з посади директора Мангушського районного будинку культури в зв'язку з припиненням безстрокового трудового договору (ст. 36 п.9 КЗпП України). В якості підстави звільнення зазначений п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ. Позивач вказує, що незаконність звільнення полягає у тому, що її було звільнено з порушенням передбаченого законом порядку, а саме: відповідно до п.6.2 статуту "Мангушського районного будинку культури" директор призначається на посаду та звільняється з посади начальником відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації за погодженням з головою Мангушської районної ради, що не було зроблено відповідачем. Крім того, звільнення працівника, з яким укладено безстроковий трудовий договір, тільки на підставі Закону № 955-VІІІ порушує положення Конституції України, КЗпП України, яким закріплені гарантії трудових прав працівника. У зв'язку з викладеними обставинами вважає, що її звільнення було незаконним. Просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог визнати незаконним та скасувати наказ відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18.10.2016 №10 про розірвання безстрокового трудового договору та звільнення останньої відповідно до п.9 ст.36 КЗпПУ; поновити її на посаді директора Мангушського будинку культури та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 28 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Визнаний незаконним та скасований наказ Відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18.10.2016 року № 10 про розірвання безстрокового трудового договору та звільнення ОСОБА_1 відповідно д п.9 ст.36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури.
Стягнуто з Відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 23 липня 2019 року доповнено рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28.05.2019 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури з 18.10.2016 року.
Стягнуто з Відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2016 по 28.05.2019 включно в розмірі 110324 грн. 97 коп. (сто десять тисяч триста двадцять чотири гривні дев'яносто сім копійок) (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).
Стягнуто з Відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійок.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури з 18.10.2019 року
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач в особі начальника відділу культури і туризму Мангушської райдержадміністрації подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28 травня 2019 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 23 липня 2019 року у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати покласти на позивача.
Апеляційні скарги вмотивовані тим, що судом першої інстанції не враховані обставини справи, що суттєво впливають на застосування норм матеріального права. Суд безпідставно надав перевагу положенням статуту Першотравневого районного будинку культури замість вимог п.2 та п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державний та комунальних закладів культури» від 28.01.2016 року (далі - Закон № 955 -VIII), що є порушенням норм матеріального права.
Суд першої інстанції неправильно застосував положення абз.2 ст. 235 КЗпП України. Питання працевлаштування позивача після спірного звільнення суд не дослідив та помилково стягнув середній заробіток в повному обсязі, хоча вимушеного прогулу за період, наведений судом в рішенні, не було, а позивач була працевлаштована. При ухваленні додаткового рішення судом не перевірено наявність факту вимушеного прогулу, безпідставно, без перевірки і мотивації прийнятий розрахунок середнього заробітку, виконаний позивачем.
Судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи та є недоведеними.
Судом також порушені норми процесуального права, що привело до звуження прав відповідача, внаслідок чого він не реалізував можливості захисту.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника третьої особи - Мангушської районної ради, повідомленої належним чином про дату та місце розгляду справи, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації - адвоката Касьянова М.М., третьої особи Тосхопаран Н.М., які просили задовольнити апеляційні скарги, заперечення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , які просили залишити рішення без змін, але погодилися із зміною додаткового рішення в частині суми стягнутої заробітної плати за час вимушеного прогулу, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.
Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів оскаржене рішення таким вимогам не відповідає.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з наказом начальника відділу культури і туризму Першотравневої районної державної адміністрації від 05.11.2010 №17 ОСОБА_1 з 08.11.2010 року призначена на посаду директора Першотравневого Районного Будинку культури (т.1 а.с.5, 8-9).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28.01.2016 року №955-УІІІ, який набрав чинності 24 лютого 2016 року, внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про культуру» - частина перша цієї статті викладена в новій редакції, яка передбачає, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.
А згідно з абз. 2 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.
Листом начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації ОСОБА_1 попереджена про розірвання безстрокового трудового договору з 24.08.2016 та про звільнення відповідно до п.9 ст.36 КЗпП України у зв'язку з виконанням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28.01.2016 року №955-VIII, з даним листом позивач ознайомилася 24.06.2016 року, про що поставила підпис. У цьому ж листі їй також запропоновано прийняти участь у конкурсі на посаду керівника Першотравневого районного Будинку культури (т.1 а.с.7).
Як встановлено апеляційним судом, з 25.08.2016 року по 09.09.2016 року, з 10.09.206 року по 27.09.2016 року, з 28.09.206 року по 04.10.206 року з 04.10.206 року до 18.10.2016 року, при цьому дата 18.10.2016 року є датою виходу на роботу, позивач хворіла, у підтвердження надала листки непрацездатності.
Наказом начальника відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18.10.2016 №10 з ОСОБА_1 з 18.10.2016 року припинений безстроковий трудовий договір відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» та на виконання наказу №6 начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації «Про попередження щодо розірвання безстрокового трудового договору» - позивач звільнена.(т.1 а.с.6)
Згідно з п.1.1 Статуту Першотравневого районного будинку культури, затвердженого рішенням Першотравневої районної ради від 24.03.2010 №5/34, будинок культури є комунальним закладом культури, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, що перебувають в управлінні Першотравневої (на час розгляду справи - Мангушської) районної ради. Засновником Першотравневого районного будинку культури є районна рада.
Відповідно до п. 6.2 Статуту директор призначається на посаду та звільняється з посади начальником відділу культури і туризму Першотравневого районної державної адміністрації за погодженням з головою Першотравневого районної ради. (т.1 а.с.11-12).
Мангушською районною радою тільки 23.12.2016 року затверджено Положення про порядок призначення керівників комунальних закладів культурі, що перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району, яким такий порядок призначення встановлений вже у відповідності до вимог закону України від 28.01.2016 року №955-VIII (т.1 а.с.59-64).
Судом першої інстанції цілком справедливо зазначено, що згідно зі ст. 58 Конституції України закони нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. І пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначає, що основні елементи інституту трудового договору як засобу реалізації конституційного права на працю (зміст і порядок укладення цього договору, гарантії працівникам при його укладенні, зміні та припиненні, підстави останнього тощо) повинні визначатися виключно законом.
Однак неможливо погодитися із висновками, які суд зробив на підставі встановлених обставин і виходячи з того, що звільнення позивачки з роботи на підставі п.9 ст. 36 КЗпП України проведено відповідачем без дотримання вимог п.6.2 статуту, що в свою чергу на думку суду є підставою для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18.10.2016 №10 про розірвання безстрокового трудового договору та звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.9 ст.36 КЗпПУ, поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.9 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
У пунктах 2,3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який набрав чинності 24 лютого 2016 року, передбачено, що набрання чинності цим законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками державних та комунальних закладів культури згідно з п.9 статті 36 КЗпП України.
Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договором з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.
Позивач ОСОБА_1 , отримавши попередження про майбутнє звільнення, не реалізувала своє право на участь у конкурсі на заміщення посади керівника будинку культури для роботи на контракті.
Разом з тим обставини справи свідчать про здійснення роботодавцем усіх необхідних дій для недопущення порушення трудових прав позивача при її звільненні на виконання положень Закону України від 28 січня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».
Управлінням культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації перевірялося звернення позивача зі скаргою на порядок проведення конкурсу на її посаду, порушень не виявлено, результат перевірки вона не оскаржувала (т.1 а.с. 67).
Таким чином, припинення трудового договору з позивачем відбулося відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який є спеціальним у застосуванні до спірних правовідносин, і набрання ним чинності є безумовною підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівником комунального закладу культури. Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі №761/34776/16-ц, провадження №61-27394св18.
Вбачається, що звільняючи позивача з посади керівника комунального закладу, відповідач діяв не з власної ініціативи, а відповідно та на виконання вимог закону, у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі.
Доводи позовної заяви про те, що звільнення відбулося із порушенням положень Статуту Першотравневого районного будинку культури, затвердженого рішенням Першотравневої районної ради від 24.03.2010 №5/34, який діяв на час її звільнення, не мають правового значення для вирішення спору, оскільки положення статуту будинку культури не можуть впливати на чинність та порядок реалізації норм права, що мають силу закону, тому не можуть слугувати підставами для задоволення позову по суті.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність законних підстав для задоволення вимог позивача про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення її на роботі. Відповідно, оскільки немає підстав для задоволення вимог про визнання звільнення незаконним, то колегія суддів не вбачає й підстав для задоволення вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, на підставі викладеного і у відповідності до положень статті 376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідача підлягають задоволенню, а рішення суду, і відповідно, додаткове рішення - скасуванню, з ухваленням постанови про відмову в позовних вимогах ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації - задовольнити.
Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28 травня 2019 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 23 липня 2019 року - скасувати.
В позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18.10.2016 року № 10 про розірвання безстрокового трудового договору та звільнення ОСОБА_1 відповідно д п.9 ст.36 КЗпПУ; про поновлення її на посаді директора Мангушського будинку культури; про стягнення з Відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складений 29 жовтня 2019 року.
Головуючий Є.Є. Мальцева
Судді: В.М. Барков
В.П. Принцевська