Справа № 127/15370/19
Провадження № 22-ц/801/2001/2019
Категорія: 50
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Копаничук С. Г.
30 жовтня 2019 рокуСправа № 127/15370/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий: Копаничук С.Г.,
Суддів: Сала Т.Б., Денишенко Т.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2019 року, постановленого під головуванням судді Іщук Т.П. в приміщенні вказаного суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
31 травняя 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки від усіх доходів, щомісячно і до досягнення дочкою трьохрічного віку. Вказала, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що на даний момент вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку. Вказала, що окрім соціальних виплат по догляду за дитиною, інших джерел доходу вона не має, а ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на утримання неї та дитини не надає, хоча має можливість її надавати, оскільки отримує високий дохід.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення допущено в частині стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити через порушенням судом норм матеріального та процесуального права та у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вказала, що судом не було враховано тієї обставини, що відповідач офіційно працевлаштований та отримує високий дохід, на підтвердження чого надала довідку з Пенсійного фонду України. Окрім того, вказала, що відповідач самоусунувся від участі в утриманні її та дитини, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористався та доказів, що спростовували б доводи позовної заяви, суду не надав, що, на її думку, свідчить про визнання відповідачем позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що з 29 серпня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, позивач ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 зареєстровані з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує щомісячну державну соціальну допомогу при народженні дитини у розмірі 860,00 грн., інших джерел доходу не має.
Стягуючи з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частки від усіх доходів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є здоровою, працездатного віку особою та може надавати матеріальну допомогу. При цьому суд прийняв до уваги той факт, що позивачем не було надано жодного доказу в обґрунтування заявленого нею до стягнення розміру аліментів та дійшов висновку, що розумним та справедливим є стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 трирічного віку.
Постановляючи рішення у справі, суд вірно встановив обставини справи, які перевірив доказами, оціненими відповідно до ст. 89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Згідно із ч.1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 6 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Апеляційним судом було досліджено надану позивачем довідку про доходи відповідача, з якої вбачається, що відповідач за 6 місяців 2019 року отримав дохід у розмірі 60170,56 грн., а середньомісячна заробітна плата відповідача у першому півріччі 2019 року становила 10 028,43 грн., відповідно. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір аліментів на її утримання є замалим, задоволенню не підлягають, оскільки отримуючи щомісячну соціальну допомогу у розмірі 860 грн. та визначені судом першої інстанції аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, буде достатнім для забезпечення гармонійного життя дружини.
Доводи апеляційної скарги про те, що тягар виховання дитини покладено виключно на позивача, а відповідач ухиляється від надання допомоги на утримання дитини є безпідставними, оскільки у випадку ухилення відповідача від здійснення батьківських прав в частині ненадання допомоги на утримання дитини, позивач не позбавлена права захистити свої права шляхом стягнення аліментів на дитину.
Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги той факт, що згідно ст. 80 СК України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального, або сімейного стану.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Враховуючи, що шлюб між позивачем та відповідачем не розірвано, а обов'язок утримувати дітей чинним законодавством покладено на обох батьків, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частки від усіх доходів, щомісячно і до досягнення дочкою трьохрічного віку є достатнім.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя : С.Г. Копаничук