Справа № 149/2768/18
Провадження № 22-ц/801/2004/2019
Категорія: 47
Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.
Доповідач:Матківська М. В.
30 жовтня 2019 рокуСправа № 149/2768/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Марчук В. С.
Секретар: Константинов А. К.
За участю: прокурора Гущиної Н.В.; позивача ОСОБА_1 і його представника - адвоката Адамчука П.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай),
Рішення ухвалив суддя Войнаревич М. Г.
Рішення ухвалено об 11 год 25 хв в м. Хмільнику Вінницької області
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2018 року,
Встановив:
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай), мотивуючи свої вимоги тим, що 10 серпня 1992 року він був прийнятий в члени колгоспу «Дружба» с. Уланів Хмільницького району, на базі якого в листопаді 1992 року було створено КСП «Дружба». В 1993 році у зв'язку з призовом до армії його було звільнено з КСП «Дружба». Після служби в армії - 05 червня 1995 року його було прийнято на роботу трактористом в КСП «Дружба». 10 листопада 1999 року його було звільнено з членів КСП «Дружба» за власним бажанням.
Розпаювання колгоспної землі відбулося 31 травня 1995 року, коли КСП «Дружба» було видано Державний акт на право колективної власності на землю. Проте його помилково не було включено до списків осіб, які мають право на розпаювання землі, оскільки в 1993 році його було призвано на військову службу в армію. Хоча, перебуваючи на службі в армії на час розпаювання земель, він мав право на земельну частку (пай) у КСП «Дружба», оскільки з членів колгоспу не був виключений.
У зв'язку з чим просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,37 в умовних кадастрових гектарах на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,37 в умовних кадастрових гектарах на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову і стягнути з позивача на користь прокуратури сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1291,67 грн.
Зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки в порушення вимог процесуального законодавства судом першої інстанції не встановлено, за рахунок яких земель можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , та відповідно не визначено коло осіб, які мають бути залучені до участі в цій справі належними відповідачами. Крім того судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до уповноважених органів щодо включення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що мало б передувати зверненню до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай). Також судом не враховано, що право на цей позов у позивача виникло ще у 1995 році, а пред'явивши позов лише 2018 році він не порушив питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та не зазначив обставин пропуску строку позовної давності.
Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора відмовити повністю, оскільки позиція прокурора в тому, що саме Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Хмільницька районна державна адміністрація мають бути відповідачами у цій справі є помилковою. Уланівська сільська рада не заперечувала проти задоволення позову, а його право на земельну частку (пай) є беззаперечним, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову. Крім того зазначив, що прокурор не має права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, оскільки визнання за ним права на земельну частку (пай) жодним чином не порушують інтересів держави, а визначені заступником прокурора органи виконавчої влади не мають повноважень у вирішенні питань, що є предметом судового розгляду.
Відповідач Уланівська сільська рада відзив на апеляційну скаргу не подав, натомість подав до суду заяву, у якій зазначає про те, що у межах населеного пункту Уланівської сільської ради земельних ділянок резервного фонду та запасу немає; при цьому зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить вирішити справу на розсуд суду за наявними у справі документами.
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не подало відзиву на апеляційну скаргу. Ним подано до суду пояснення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі та розгляд справи здійснювати без участі представника управління.
Хмільницька районна державна адміністрація відзиву на апеляційну скаргу не подала.
В судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу і просить її задовольнити.
Позивач і його представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її залишити без задоволення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час, місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надіслав заяву, де просив вирішити справу на розсуд суду за наявними в справі документами.
Представник Хмільницької районної державної адміністрації, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Представник Головного управління Держгеокадастру, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, у поданому письмовому поясненні на апеляційну скаргу, просив розглянути справу без участі його представника.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 10 серпня 1992 року прийнятий в члени колгоспу «Дружба» с. Уланів, на базі якого 23 листопада 1992 року створено КСП «Дружба». 02 жовтня 1993 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку з призовом в армію та 05 червня 1995 року - прийнято трактористом в КСП «Дружба» після служби в армії. 10 листопада 1999 року ОСОБА_1 звільнено з членів КСП «Дружба» за власним бажанням (а. с. 6-7).
Із військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 27 жовтня 1993 року, вбачається, що з жовтня 1993 року до травня 1995 року позивач перебував на строковій службі в армії (а. с. 8-10).
Згідно відповіді відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.25-390/119-18 від 22 серпня 2018 року Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Дружба» с. Уланів Хмільницького району видано 31 травня 1995 року; ОСОБА_1 відсутній у списку громадян-членів КСП «Дружба», які мають право на земельну частку (пай) (а. с. 11).
Згідно відповіді відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.25-417/119-18 від 17 вересня 2019 року середня вартість земельної частки (паю) на території Уланівської сільської ради по колишньому КСП «Дружба» с. Уланів становить 2,37 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 86 111,42 грн. (а. с. 13).
Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на земельну частку (пай) розміром 2,37 у умовних кадастрових гектарах на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не зазначив мотивів, за яких прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а обмежився лише посиланням на норми матеріального права. Таким чином оскаржуване рішення не відповідає вимогам процесуального закону щодо змісту рішення суду (ст. 265 ЦПК України).
Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Згідно з пунктом 2 цього Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 24 постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
До апеляційної скарги прокурором додано повідомлення Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 31 липня 2019 року № 02-18-310 про те, що у межах населеного пункту Уланівської сільської ради земельних ділянок резервного фонду та запасу немає (а. с. 72).
Також із матеріалів справи вбачається, що після ухвалення оскаржуваного рішення, 16 серпня 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення від 05 листопада 2018 року, зазначивши, що йому відмовлено у виділенні земельної ділянки на виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю вільних земель. До цієї заяви позивач додав витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань зміцнення законності, правопорядку, права комунальної власності, регулювання та реформування земельних відносин Уланівської сільської ради від 21 лютого 2019 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної ділянки (паю) для ведення сільськогосподарського виробництва розміром 2,37 га у зв'язку з відсутністю вільних земель (а. с. 39).
Ухваливши рішення про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) розміром 2,37 в умовних кадастрових гектарах на території Уланівської сільської ради Хмільницького району, суд першої інстанції не з'ясував, чи є можливість виділити позивачеві таку земельну частку за рахунок земель, розташованих у межах населеного пункту Уланівської сільської ради та відповідно чи є Уланівська сільська рада належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточнюють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Частиною першої цієї статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною четвертою цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Частиною першою статті 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Враховуючи те, що у межах населеного пункту Уланівської сільської ради земельних ділянок резервного фонду та запасу немає, а землі запасу та землі резервного фонду, які знаходяться за межами населеного пункту Уланівської сільської ради Хмільницького району, є землями державної власності, Уланівська сільська рада Хмільницького району згідно чинного законодавства не наділена повноваженнями щодо розпорядження такими землями, а отже не є належним відповідачем у цій справі.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 роз'яснено, що позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Звернувшись до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай), позивач ОСОБА_1 відповідачем зазначив лише Уланівську сільську раду Хмільницького району Вінницької області, яка не є належним відповідачем у цій справі з огляду на те, що у межах населеного пункту Уланівської сільської ради земельних ділянок резервного фонду та запасу немає. Підприємство, яке є правонаступником КСП «Дружба» с. Уланів, відповідну районну державну адміністрацію та виконавчий орган, до повноважень якого входить вирішення питань про виділення земельної частки (паю) в натурі із земель резервного фонду чи земель запасу, які знаходься за межами населеного пункту, позивач відповідачами не зазначив, та відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України не подавав клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.
Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належних відповідачів.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4).
З огляду на викладене апеляційна скарга заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яких не було залучено до участі у справі відповідачами, підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Хмільницька районна державна адміністрація не є належними відповідачами у даній справі, а відповідач Уланівська сільська рада не заперечувала проти задоволення позову та його право на земельну частку (пай) є беззаперечним, спростовуються вищевикладеним, зокрема тим, що у зв'язку з відсутністю земельних ділянок резервного фонду та запасу у межах населеного пункту Уланівської сільської ради, остання не є належним відповідачем у цій справі.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що прокурор не має права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів на здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що в апеляційній скарзі прокурор відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував виключні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Хмільницької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оскільки інтереси держави порушуються наданням позивачеві права на земельну частку (пай) і виділення такої земельної ділянки можливе із земель, що знаходяться за межами населеного пункту, тобто є землями державної власності.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Як свідчать матеріали справи при поданні до суду апеляційної скарги на рішення суду Прокуратурою Вінницької області сплачено судовий збір в розмірі 1291,67 грн. (а. с. 88).
Враховуючи те, що апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції підлягають до стягнення на користь Прокуратури Вінницької області з позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Прокуратури Вінницької області (код ЄДРПОУ 02909909; місцезнаходження: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця) 1291,67 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто одну грн. шістдесят сім коп.) судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
В. С. Марчук
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2019 року