Справа № 665/1930/19
"29" жовтня 2019 р. Суддя Чаплинського районного суду Херсонської області Пилипенко І.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням земель у м. Нова Каховка, Каховському, Горностаївському, Великолепетиському, Верхньорогачинському, Нижньосірогозькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Волєвич Віктора Валерійовича про скасування постанов та приписів у справах про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням земель у м. Нова Каховка, Каховському, Горностаївському, Великолепетиському, Верхньорогачинському, Нижньосірогозькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Волєвич Віктора Валерійовича у якому просить суд скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП від 07.06.2017 року №186/0/92-17-ДК/0024ПО/08/01/-17, №200/0/92-17-ДК/0023ПО/08/01/-17 та від 26.07.2017 року №271-ДК/0103По/08/01/-17 винесені провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Чаплинському, Новотроїцькому, Іванівському, Генічеському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держеокадастру у Херсонській області Лавріненко Віолетою Олександрівною та скасувати приписи №186/0/92-17-ДК/0043Пр/03/01/-17 від 07.06.2017 року, №200/0/92-17-ДК/0042Пр/03/01-17 від 07.06.2017 року винесені провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Чаплинському, Новотроїцькому, Іванівському, Генічеському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держеокадастру у Херсонській області Лавріненко Віолетою Олександрівною.
Одночасно із позовною заявою, позивач подав заяву про поновлення строків на оскарження вказаних постанови та приписів, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанов про адміністративне правопорушення та поновити строк на оскарження цих постанови про адміністративне правопорушення, зазначаючи про те, що строк на оскарження ним пропущено у зв'язку з тим, що в період з 06.06.2017 року по 22.06.2017 року перебував на амбулаторному лікуванні та не міг своєчасно звернутися до суду із заявою про оскарження постанов. Після закінчення строку на оскарження вказаних постанов, протягом двох років сприяє працівникам поліції у встановленні осіб причетних до вчинення самозахвату земель та з метою надання суду беззаперечних доказів своєї невинуватості не звертався із позовом про скасування постанов до суду, оскільки чекав рішення у кримінальному провадженні щодо встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Вважає, що вказані причини пропуску строку звернення до суду є поважними, тому на даний час коли дізнався про звернення Головного управління Держеокадастру в Херсонській області до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої нецільовим використанням земельної ділянки, звернувся із даним адміністративним позовом.
Дослідивши матеріали поданого адміністративного позову, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, доводи на які позивач посилається у поданій ним заяві про поновлення строку, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 має бути залишена без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 КАС України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.
Частиною 2 ст. 286 вказаного Кодексу передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення(постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,- протягом десяти днів з дня вручення такого рішення(постанови).
Згідно ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Аналізуючи доводи, викладені у заяві про поновлення строків звернення до суду в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, слід зазначити, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Відсутність цієї умови призводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Причина пропуску строку, з позиції суду, є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Як вбачається з позовної заяви оскаржувані приписи та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були винесені 07 червня 2017 року та 26 липня 2017 року, в присутності позивача та отримані ним під підпис ще в червні-липні 2017 року.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із відповідним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що він спочатку перебував на амбулаторному лікуванні а в подальшому надавав допомогу органам досудового розслідування при розслідуванні відповідного кримінального провадження з приводу використання земельних ділянок не за призначенням.
Проте, суд вважає, що поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не надано та судом не встановлено, а зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до суду, на думку суду, є неповажними, оскільки позивач отримавши відповідні приписи та постанови по справі про адміністративне правопорушення не був позбавлений можливості після одужування звернутися до суду за захистом як він вважав свого порушеного права.
Натомість з матеріалів поданого адміністративного позову вбачається, що отримавши відповідну постанову від 26.07.2017 року, ОСОБА_1 у добровільному порядку сплатив штраф на виконання відповідної постанови, що свідчить про наявність у нього реальної можливості в разі заперечення своєї вини звернутися до суду за захистом порушеного права.
Посилання ж позивача на ту обставину, що до суду з позовом про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення він не звертався з метою надання беззаперечних доказів його невинуватості, які він намагався отримати в ході розслідування кримінального провадження за відповідним фактом, через що ним було пропущено процесуальний строк, на думку суду також є не поважною причину пропуску відповідного строку, так як в даному випадку оскарження цих постанов навпаки могло б сприяти встановленню осіб, що вчинили відповідне правопорушення, шляхом виключення з кола таких осіб саме позивача.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено змістом ч. 1 ст. 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ "Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
У рішенні від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 по справі №21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку. Суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити "визнати поважними причини пропуску процесуальних строків".
З урахуванням положень ст.ст. 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність у суду повноважень на стадії відкриття провадження вирішувати питання про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду або про поважність причин пропущення таких строків, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження поважності не подання даного адміністративного позову в межах строку, визначеного процесуальним законодавством, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачу необхідно вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які мають бути поважними.
Керуючись ст. ст. 123, 286 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням земель у м. Нова Каховка, Каховському, Горностаївському, Великолепетиському, Верхньорогачинському, Нижньосірогозькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Волєвич Віктора Валерійовича про скасування постанов та приписів у справах про адміністративні правопорушення залишити без руху, а позивачу надати строк - десять днів з дня вручення копії ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Роз'яснити, якщо подані в зазначений строк вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Пилипенко