Справа № 694/337/19
провадження № 2/694/293/19
21.10.2019 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гончаренко Т.В.
секретаря судового засідання Блискавки А.С.
за участі: позивача ОСОБА_1
представника позивача Бабенка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ спільного майна та визнання права власності на частку в спільній сумісній власності, -
встановив:
04.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , який уточнила 11.03.2019 року, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 22.09.2005 року по 01.03.2019 року. Визнати спільною сумісною власністю домоволодіння та земельну ділянку площею 619 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею та ОСОБА_3 право власності по Ѕ частці вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки за кожним та стягнути судові витрати, посилаючись на те, що 21.01.1999 року вона одружилась з відповідачем ОСОБА_3 Проживали разом з липня 2001 року в будинку АДРЕСА_2 . За період подружнього життя у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2005 році вони, як подружжя вирішили придбати будинок, проте були складності з коштами, і як варіант було узгоджено отримати банківський кредит для придбання житла, проте у зв'язку з наявністю малолітньої дитини, кредит було отримати проблематично, тому було прийнято спільне рішення формально розірвати шлюб та придбання будинку оформити на чоловіка ОСОБА_3 , тому 22.09.2005 року за рішенням Звенигородського районного суду між ними шлюб було розірвано, проте жодних суперечок в подружжя не було, відносини були добрі, сімейні, подружжя спільно проживали разом вже без реєстрації шлюбу. 04.07.2007 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , частково за спільні кошти подружжя в сумі 31 153 грн.00 коп., а частково за кошти отримані як кредит від КБ «Надра» в сумі 96 847 грн.00 коп.придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 10.07.2007 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду, відповідно до якої продаж будинку здійснювався за 160153 грн.00 коп., з яких: 32 153 грн.00 коп. отримані продавцем від покупця до підписання цього договору, а решта суми 128 000 грн.00 коп. залишаються боргом, які покупець зобов'язується сплатити продавцеві до 04.08.2007 р. із залученням кредитних коштів згідно з кредитним договором з ВАТ «КБ «Надра». В подальшому, повністю було зроблено розрахунок з продавцем, а кредит перед ВАТ «КБ «Надра» було погашено спільними коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , значну частину коштів банку гасила вона сама, що підтверджується квитанціями про погашення боргу, на яких чітко наявний її підпис, що підтверджує її участь у погашенні коштів кредиту та участь у оплаті придбання вказаного будинку та землі. Після придбання будинку сторони переселились в новопридбаний будинок АДРЕСА_1 , в якому спільно проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу по даний час. Отже, з часу одруження по липень 2007 року сторони проживали за адресою: АДРЕСА_2 , а після переселились в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають по даний час однією сім'єю та ведуть спільне господарство, пов'язані спільним побутом, разом виховали сина ОСОБА_4 , їх відносини притаманні подружжю, спільно відпочивали, разом обробляли город біля будинку, в якому проживали. Кредит, який брався на придбання будинку було спільно погашено ще до 2010 року, проте отримати документи від банку не має можливості, в зв'язку з тим, що Комерційний банк «Надра» ліквідовано у 2015 році, документи знищені за давністю.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.03.2019 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання (а.с.89).
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду (а.с.101).
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення. Представник позивача адвокат Бабенко Р.В. в судовому засіданні просив позовні вимоги позивача задовольнити та винести рішення про задоволення уточненого позову.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи за адресою місця реєстрації, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі та визнання позову. Відзиву на позовну заяву подано не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 їй добре знайомі, вона знає ОСОБА_1 з 1997 року, яка товаришувала з її мамою, а ОСОБА_3 знає з 1999 року, тобто з часу коли ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_3. Ій достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають однією сім'єю з 1999 року, які у 2005 році формально розлучились з метою отримання кредиту для придбання будинку, їх стосунки є сімейними за весь період їхнього спілкування, тобто з часу одруження у 1999 році по даний час. Сторони спільно проживають, ведуть спільний побут, виховують сина ОСОБА_4 та мають відносини, притаманні подружжю, спільно відпочивають та дбають одне про одного, виконують кожен свої обов'язки, які притаманні члену подружжя. Підтвердила, що по липень 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 а після переселились в придбаний ними будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок вони придбали за спільні кошти і частково за кошти отриманого кредиту, який в подальшому вони разом же і погасили.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надала суду наступні пояснення. Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 їй добре знайомі з 2001 року, її співмешканець ОСОБА_18 хрестив їхнього сина ОСОБА_4 , тому вони куми. Засвідчує, що сторони проживають однією сім'єю з 2001 року (з часу їхнього знайомства), добре знає, що вони одружились ще до їх знайомства, а потім у 2005 році оформили формально розлучення з метою отримання кредиту для придбання будинку, бо за умови розлучення було легше обгрунтувати отримання кредиту, в подальшому після 2005 року вони проживають без реєстрації шлюбу, їх стосунки є сімейними за весь період їхнього спілкування, тобто з 2001 року по даний час. Сторони спільно проживають, ведуть спільний побут, виховують сина ОСОБА_4 та мають відносини, притаманні подружжю, спільно відпочивають, разом обробляють город біля будинку, в якому проживають. Підтвердила, що по липень 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 а після переселились в придбаний ними будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають по даний час. Вказаний будинок був придбаний за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , але оскільки будинок брався в кредит, то ще по 2010 рік вони разом за спільні кошти погашали кредит.
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 21.01.1999 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану управління юстиції в Звенигородському районі Черкаської області, актовий запис №5 (а.с.42).
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.ІІ.200І року /а.с.20/.
Між тим, ОСОБА_1 зазначає про те, що у 2005 році вони з відповідачем, як подружжя вирішили придбати будинок, проте були складності з коштами, і як варіант було узгоджено отримати банківський кредит для придбання житла, проте у зв'язку з наявністю малолітньої дитини, кредит було отримати проблематично, тому було прийнято спільне рішення формально розірвати шлюб та придбання будинку оформити на чоловіка ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Звенигородського районного суду від 22.09.2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано /а.с.43/.
Проте як вказано у позовній заяві, жодних суперечок в подружжя не було, відносини були добрі, сімейні, подружжя спільно проживали разом та вели спільне господарство вже без реєстрації шлюбу.
Згідно з копією договору купівлі-продажу жилого будинку від 04.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , останній придбав будинок за адресою: АДРЕСА_1 за суму 128 000 грн.00 коп., з яких - 31 153 грн.00 коп. отримані покупцем від продавця до підписання цього договору та є попередньою оплатою, а решта суми в розмірі 96 847 грн.00 коп. залишаються боргом, які покупець зобов'язується сплатити продавцеві до четвертого серпня 2007 року із залученням кредитних коштів згідно кредитного договору, укладеного покупцем з відділенням №11 філіалу ВАТ КБ «Надра» Черкаського РУ (а.с.15).
Згідно з копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2007 року, укладеного між
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , останній купив земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.38,39). Видано державний акт на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 (а.с.40).
Відповідно до витягів з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору купівлі-продажу та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16,17).
10.07.2007 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якої продаж майна за домовленістю сторін вчиняється на суму - 160 153 грн.00 коп., з яких: 32 153 грн.00 коп. отримані покупцем від продавця до підписання цього договору та є попередньою оплатою, а решта суми в розмірі 128 000 грн.00 коп. залишаються боргом, які покупець зобов'язується сплатити продавцеві до 04.08.2007 р. із залученням кредитних коштів згідно кредитного договору, укладеного покупцем із відділенням №11 філіалу ВАТ КБ «Надра» Черкаського РУ» (а.с.18).
Відповідно до копії заяви ОСОБА_5 від 12.07.2007 року, підтверджено отримання боргу в сумі 128 000 гривень, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, претензій фінансового характеру до ОСОБА_3 не має (а.с.19).
Як вказує позивачка, кредит перед ВАТ «КБ «Надра» було погашено спільними коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , значну частину коштів банку гасила вона сама, що підтверджується квитанціями про погашення боргу, на яких чітко наявний її підпис, що підтверджує її участь у погашенні коштів кредиту та участь у оплаті придбання вказаного будинку та землі (а.с.21-31). Відповідно до чеку про оплату проведення експертної оцінки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , останній підтверджує понесені позивачем витрати на залучення спеціаліста (а.с.32). Після придбання будинку сторони переселились в новопридбаний будинок АДРЕСА_1 , в якому спільно проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу по даний час та ведуть там спільний побут.
Вказані обставини підтверджуються:
-актом депутата Звенигородської міської ради Ульяницьким Р.С. від 10.01.2019 року та актом депутата Звенигородської міської ради Трубаєнко В.М. від 10.01.2019 року, про те, що зі слів свідків встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проживали в період з 2001 року до 2007 року по АДРЕСА_2 потім переселились в будинок АДРЕСА_1 , де проживають по даний час, ведуть спільний побут, виховують сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та мають відносини сімейні, спільно відпочивають, дбають один про одного, виконують кожен свої обов'язки, які притаманні члену подружжя. Будинок АДРЕСА_1 вони купили за спільні кошти під час спільного проживання однією сім'єю. Слід відмітити, що будинок АДРЕСА_1 частково був придбаний за кошти отриманого кредиту, який в подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом же і погасили (а.с.44-45, 46-47);
-показами, наданими в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 , допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_17 ;
- письмовими показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_17 (а.с.48-59);
-фотознімками, які посвідчують факт спільного проживання, ведення спільного господарства, спільне виховання сина, спільного побуту та відпочинку позивачки та відповідача за період, який передував придбання будинку АДРЕСА_1 та в період після придбання будинку (а.с.60-69),
та узгоджуються із дослідженими матеріалами справи.
Відповідно до статті 3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права таобов'язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 3.06.99 №5-рп/99, встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних звязках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сімї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Отже, наведене підтверджує факт проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки.
Крім того, за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не
встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Отже, особам, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обовязків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сімї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону Про власність, статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України Про власність"), тощо.
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Таким чином, враховуючи, що сторони проживають однією сім'єю як чоловік та жінка в період з 22.09.2005 року по 01.03.2019 року без реєстрації шлюбу, мають сина, ведуть спільний побут, придбали земельну ділянку та будинок, внаслідок спільної праці, суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий
збір у розмірі 1853,84 грн.
Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Договором/угодою про надання правової допомоги від 12.12.2018 року між адвокатом Бабенко Р .В. та позивачем ОСОБА_1 передбачено, що за надання правових послуг відповідно цієї угоди Клієнт сплачує виконавцю гонорар, який являється оплатою за роботу адвоката по справі і не залежить від ходу та результату справи. Розрахунки з адвокатом оформляються актом виконання робіт, розрахунком, квитанцією. Оплата адвоката здійснюється в сумі 600 грн. за годину роботи адвоката (а.с. 70).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надала суду договор/угоду про надання правової допомоги від 12.12.2018 року, квитанції до прибуткового касового ордера від 14.12.2018 року, № 5 від 03 січня 2019 року, акт від 02.03.2019 року приймання-передачі наданих юридичних послуг до договору/угоди та розрахунок від 02.03.2019 року (а.с. 71-74).
Таким чином позивачем підтверджено розмір її витрат на правову допомогу адвоката в сумі 8000 грн.
Тому з відповідача на користь позивача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі підлягає до стягнення сума у розмірі 8000 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 60, 74 СК України, ст.368 ЦК України, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259,263-265,354 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ спільного майна та визнання права власності на частку в спільній сумісній власності - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 22.09.2005 року по 01.03.2019 року.
Визнати спільною сумісною власністю домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку будинку літ. «А» загальною площею 129,5 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., а також: прибудову «а», прибудову «а-2», мансарда нежитлова «мс», сарай «Б», сарай «б», погріб «Г», вбиральня «Д», літня кухня «Е», балкон, ганок «г», сходи «с», огорожа - 1, ворота - 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право власності на Ѕ частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 619 кв.м., кадастровий № 7121210100:01:004:0202.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку будинку літ. «А» загальною площею 129,5 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., а також: прибудову «а», прибудову «а-2», мансарда нежитлова «мс», сарай «Б», сарай «б», погріб «Г», вбиральня «Д», літня кухня «Е», балкон, ганок «г», сходи «с», огорожа - 1, ворота - 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право власності на Ѕ частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 619 кв.м., кадастровий № 7121210100:01:004:0202.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - платників податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1853,84 грн. та витрати за надання професійної
правничої допомоги у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Повний текст рішення виготовлено 30.10.2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Гончаренко