Справа № 692/921/19
Провадження № 2/692/656/19
29.10.19
29 жовтня 2019 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді - Чепурного О.П., при секретарі - Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Драбів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю АТ «СЕРВІС» про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладання договорів, -
Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідачів про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладання договорів. Позов мотивовано тим, що 18 березня 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» було укладено Договір № 800640, предметом якого є надання Учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему «Автофонд». Договір укладено шляхом підписання Сторонами Договору та Додатку № 1, Додатку № 2, які є невід'ємною частиною Договору. Терміни, що використовуються в Договорі та системі «Автофонд», визначаються в Договорі. 18 березня 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» було укладено Договір доручення № 801238, предметом якого є зобов'язання сплатити Повіреним винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 23347,97 грн. за рахунок Довірителя. Тобто останній Договір взаємопов'язаний і укладений з метою виконання попереднього. Наданий ТОВ «АТ СЕРВІС» рахунок, був оплачений Позивачем. Метою підписання Договору про адміністрування № 800640 від 18.03.2018 року було отримання автомобіля марки/моделі Кіа Stonis, вартість якого 486416,00 грн., а метою Договір доручення № 800640 від 18.03.2018 року була оплата за вищезазначене, тобто оплата останнього договору здійснена лише за умови виконання першого договору, а інакше отримання оплати необгрунтоване. Вважає, що умови договорів є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Оскільки в Договорі адміністрування № 800640 від 18.03.2018 року не встановлено строк отримання автомобіля та строк, після якого Договір припиняє свою дію. Крім того, умовами спірного Договору адміністрування № 800640 від 18.03.2018 встановлюється обов'язок Позивача (споживача) виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх. При цьому, порушується п. З ч. З ст. 18 Закону про захист прав споживачів, відповідно до якого несправедливими є, зокрема, умови Договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Згідно умов Договору № 800640 від 18.03.2018, укладеного між ТОВ «Авто Просто» та Позивачем встановлено, що Позивач після укладення Договору та включення його до групи в системі АвтоТак, зобов'язаний сплачувати відповідно переліку платежів зазначених у таблиці Додатку № 1 до Договору: «Періодичний платіж» - 0,8333% від ціни автомобіля. «Щомісячна винагорода» - 0,415% від ціни автомобіля+ПДВ, «Винагорода за послуги пов'язані з передачею автомобіля Учаснику» - 3,00% від ціни автомобіля. Зазначені внески в сукупності становлять щомісячний платіж учасника системи Авто Так. Окремо у таблиці Додатку № 1 до Договору адміністрування зазначено, що : «Винагорода за послуги, пов'язані з включенням Договору до системи АВТОФОНД та формування груп» - 4,00 + ПДВ у гривнах по оспорюваному Договору адміністрування - 23347,97 грн. Згідно положень викладених у ст. 12. Розірвання Договору, повернення коштів, у 12.1 зазначено, що: «Поверненню підлягають тільки періодичні платежі, сплачені за Договором з урахуванням положень викладених у цій Статті». Згідно п. 12.1.1 Сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного Періодичного платежу разом із Щомісячною винагородою, за Вирахуванням Відступного за відмову від Договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих від Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного Періодичного платежу разом із щомісячною винагородою. Винагорода за послуги, пов'язані з включенням Договору до системи АВТОФОНД та формування груп» - 4,00 + ПДВ у гривнах по оспорюваному Договору адміністрування - 23347,97 грн. - поверненню не підлягає. Навіть при повній сплаті вартості автомобіля. Треба зазначити, що на рахунок ТОВ «Авто Просто» Позивач сплатив 24873,31 грн., загальна сума сплачених Позивачем коштів по оспорюваних договорах складає 48221,28 грн. Отже, умовами Договору встановлено жорсткі обов'язки споживача (Позивача), тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (Відповідача), оскільки останній не несе будь-якої відповідальності за не виконання умов Договору. Крім того, умовами Договору передбачено надання Відповідачу можливості збільшувати ціну без надання Позивачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення Договору. Просить визнати недійсним з моменту укладення Договір фінансових послуг № 800640 від 18.03.2018 року з Додатком № 1, Додатком № 2, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь нього грошові кошти в розмірі 18873,31 грн. Визнати недійсним з моменту укладення Договір доручення № 800640 від 18.03.2018 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» на користь позивача грошові кошти в розмірі 23347,97 грн.
Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 15.08.2019 року.
Відповідач ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ТОВ «АТ Сервіс» надали до суду відзив на позовну заяву із змісту якого вбачається, що останні позовні вимоги не визнали наполягаючи на тому, що договір укладений у відповідності до вимог законодавства України та ліцензійних умов надання таких послуг, які має відповідач. Так останній наполягав, що позивач посилається на вимоги законодавства, що у даному випадку застосування не підлягають, а діяльність самого відповідача ліцензована у встановленому законом порядку та здійснюється відповідно до ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, за таких обставин позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в ї сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» було укладено Договір № 800640, предметом якого є надання Учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему «Автофонд». Договір укладено шляхом підписання Сторонами Договору та Додатку № 1, Додатку № 2, які є невід'ємною частиною Договору. Терміни, що використовуються в Договорі та системі «Автофонд», визначаються в Договорі.
В додатку №1 до договору зазначено марку автомобіля - «КІА», модель - «Stonic», поточна ціна, дійсна на день укладення договору, - 486416,00 грн., винагорода за послуги, пов'язані з включенням договору до системи Автофонд та формування групи, - 4% + ПДВ (23347,97 грн), розмір періодичного платежу - 0,8333%, щомісячна винагорода - 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику - 3,00% + ПДВ.
В додатку №2 до договору зазначено, що учасник, який протягом строку дії договору належним чином та у встановлений строк виконав усі свої зобов'язання зі сплати періодичних платежів разом зі щомісячною винагородою товариства, має право на сплату 50% від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового внеску.
Зміст довідки про ознайомлення учасника групи із внутрішніми правилами підтверджує ознайомлення ОСОБА_1 . із Внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування активів для придбання товарів у групах ТОВ «АВТО ПРОСТО», а терміни, визначення та умови правил йому зрозумілі, про що позивач засвідчив своїм підписом. На виконання даного договору згідно платіжних документів позивач вніс на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО» кошти на загальну суму 18873,31 грн.
Крім того, 18.09.2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» було укладено Договір доручення № 800640, за умовами якого довіритель уповноважив повіреного сплатити від імені довірителя винагороду ТОВ «АВТО ПРОСТО» в розмірі 23347,97 грн., отриману повіреним від довірителя. Обов'язок довірителя по сплаті винагороди ТОВ «АВТО ПРОСТО» виникає після повідомлення довірителю номера групи, до якої він належить, та дати створення групи. Повірений за рахунок довірителя зобов'язаний перерахувати винагороду ТОВ «АВТО ПРОСТО» одноразово шляхом безготівковим платежем протягом 10 календарних днів з дня отримання від ТОВ «АВТО ПРОСТО» повідомлення про дату створення групи, до якої включено договір про адміністрування, та номер групи в системі Автофонд.
На виконання зазначеного договору доручення згідно платіжного документа позивач 18.09.2018 року сплатив ТОВ «АТ СЕРВІС» кошти в сумі 23347,97 грн. 21.06.2019 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ТОВ «АТ СЕРВІС» претензію з пропозицією повернути сплачені ним кошти, оскільки свої договірні зобов'язання він виконав, проте бажаного автомобіля не отримав; укладені договори суперечать вимог законодавства про захист прав споживачів. Відомості про отримання відповідачами даної претензії та надання на неї відповіді відсутні.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України, а саме: 1)зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5)правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6)правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; водночас у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом положень ч.1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Частина 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка визначає ознаки несправедливих умов договорів, що обмежують права споживача, до таких умов відносить, зокрема: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, проте згідно з вимогами ч.4 ст. 18 цього Закону вони не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем.
Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Відповідно до п.11-1 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відноситься до фінансових послуг.
За змістом положень ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються суб'єктами господарювання на підставі договору, який повинен містити, зокрема: розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Отже, системний аналіз вищевказаних вимог законодавства та зміст оспорюваних позивачем правочинів дає підстави для висновку, що спірні правовідносини, окрім законодавства про захист прав споживачів, регулюються також нормами ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Аналізуючи укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» договір про адміністрування №800640 від 18.09.2018 р., суд вважає, що його зміст відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Так, своїми підписами на договорі та додатках до нього позивач засвідчив факт ознайомлення та згоду з умовами договору, які йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе; фінансова послуга, що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав'язування з боку відповідача, що свідчить про безпідставність посилання позивача на його необізнаність про предмет угоди (придбання автомобіля, а не отримання фінансових послуг для придбання товару).
При цьому, суд також зважує і на ту обставину, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» мало відповідну ліцензію на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Предметом оспорюваного договору є не купівля-продаж автомобіля, а надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему Автофонд, в зв'язку з чим ТОВ «АВТО ПРОСТО» не є постачальником автомобіля та не визначає його ціну, а лише надає послуги, спрямовані на його придбання та оплату. Водночас у договорі визначена поточна ціна транспортного засобу - 486416,00 грн, яка відповідає розміру фінансового активу на день укладення правочину; марка та модель транспортного засобу зазначені в додатку №1 до договору, що є цілком достатнім для визначення технічних характеристик автомобіля та відповідає терміну «Товар»; строк дії договору вказано в ст.5 розділу І договору, а умовами ст.5 розділу ІІ договору визначено мінімальний та максимальний терміни одержання права на отримання автомобіля, що спростовує твердження позивача на відсутність у договорі та додатках до нього відомостей про підприємство-постачальника товару, основних характеристик автомобіля, строків дії договору та отримання учасником автомобіля.
В статтях 2, 4 розділу І оспорюваного договору встановлено обов'язки фінансової установи та учасника групи й їх порівняльний аналіз не дає підстав вважати більш жорсткими обов'язками позивача, умови договору не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін. Відповідальність ТОВ «АВТО ПРОСТО» як сторони правочину передбачена в п.13.1, 13.2 розділу ІІ договору.
Пунктами 2.1, 2.2 розділу ІІ договору визначено, що поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку розміру періодичних платежів, винагороди товариства та інших платежів, передбачених договором; у разі зміни поточної ціни автомобіля товариство має право змінювати розмір поточних платежів та винагороди, які мають вноситися учасниками групи. Термін «Поточна ціна автомобіля», спосіб та механізм її визначення й можливість зміни були погоджені між сторонами, засвідчені їх підписами й не суперечать Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою КМУ № 913 від 07.12.2016 року та іншим вимогам чинного законодавства.
Щодо посилань позивача на недостовірність та неповноту наданої ТОВ «АВТО ПРОСТО» інформації про товар, недобросовісну його рекламу, то як зазначалося вище, позивач був ознайомлений зі змістом договору, особисто та усвідомлено підписав його, умови угоди містять необхідну, доступну та достовірну інформацію про предмет договору та строки його виконання, перед підписанням правочину позивач мав можливість скористатися юридичними послугами, а додатковою гарантією повного усвідомлення учасником своїх прав та обов'язків за договором є положення п.12.1.5 ст.12 розділу ІІ договору щодо односторонньої відмови від договору протягом 14 календарних днів без настання будь-яких санкцій та можливістю повернення всієї суми сплачених коштів.
Відтак, з огляду на приписи ст. ст. 15, 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» та специфіку укладеного між сторонами договору, який є договором про надання фінансової послуги, неможна погодитися з доводами позивача про несправедливість вищевказаних умов договору з адміністрування чи ведення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики.
Отже, позивачем всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами свої вимоги щодо недійсності укладеного з ТОВ «АВТО ПРОСТО» договору №800640 від 18.09.2018 р.
Даний висновок суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року по справі №235/1832/16-ц, від 08 червня 2018 року по справі №557/42/17-ц, від 01 серпня 2018 року по справі №371/292/17.
Водночас, суд приймає до уваги ту обставину, що хоча зазначені правочини й є взаємопов'язаними, проте укладений позивачем з ТОВ «АТ СЕРВІС» договір доручення носить самостійний характер, має свій предмет, строки, містить притаманні йому права та обов'язки сторін, їх відповідальність та ін. Крім того, суд зважує і на те, що позивач погодився з умовами договору доручення, підписавши його та вчинивши дії на його виконання шляхом сплати ТОВ «АТ СЕРВІС» коштів в сумі 23347,97 грн., як то і обумовлено угодою; ТОВ «АТ СЕРВІС» також виконало свої зобов'язання за цим правочином, про що свідчить відсутність майнових претензій у ТОВ «АВТО ПРОСТО».
Відтак, договір доручення між позивачем та ТОВ «АТ СЕРВІС» від 18.09.2018 року укладений з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, не суперечить іншим вимогам чинного законодавства й підстав для визнання його недійсним не вбачається.
Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошових сум, сплачених на виконання оспорюваних договорів, є похідними від основних його вимог про визнання недійсними цих правочинів, у задоволенні яких судом відмовляється, то вказані вимоги позивача також не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач при подачі заяви до суду був звільнений від сплати судового збору, спір вирішений не на його користь, то у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати з розгляду даної справи слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 6, 203, 215, 627, 638 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 19, 23, 49, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладання договорів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий