Справа № 524/4159/19
Провадження №2/524/1964/19
24.10.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Предоляк О.С.,
при секретарі судового засідання - Яковлєвій К.В.,
за участю представника позивача Гонтара ОСОБА_1 М ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
До суду звернувся ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
В обґрунтування позову вказує, що на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.04.2014 року по справі № 524/436/14 ОСОБА_3 повинен йому сплатити 97450 грн. На виконання вказаного рішення Автозаводським районним судом м.Кременчука 21.05.2014 року видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Автозаводському ВДВС м. Кременчука, виконавче провадження № 43525011. Відповідач борг добровільно не погашав, тому стягнення проводилось державним виконавцем у примусовому порядку, шляхом звернення стягнення на отримуваний ОСОБА_6 дохід у вигляді заробітної плати та пенсії, що підтверджується наданими Автозаводським ВДВС звітами про здійснювання відрахувань та виплат за загальний період з 01.04.2014 року по 01.05.2019 року.
Посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно виконав вказане грошове зобов'язання, що має наслідком застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України, просить задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь інфляційні втрати в сумі 126015,54 грн. та 3% річних у сумі 8430 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 01.05.2014 року по 01.05.2019 року.
Ухвалою суду від 24.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
24.07.2019 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що грошове зобов'язання в розмірі 97450 грн. виникло на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 30.04.2014 року. 02.06.2014 року державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ відкрито виконавче провадження № 43525011, проте копію постанови про відкриття провадження він отримав 10.07.2014 року, у зв'язку з чим державним виконавцем винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 16.07.2014 року. 17.07.2014 року ОСОБА_5 звернувся до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ із заявою, в якій не заперечував проти стягнення моральної шкоди в сумі 97450 грн. у вигляді стягнень з пенсії, заробітної плати, накладення стягнення на належний йому автомобіль. 20.08.2014 року позивач знову звернувся до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ із заявою про здійснення стягнення з пенсії та інших видів доходів боржника в розмірі 50 %. 01.09.2014 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на дохід боржника в розмірі 50%. Відповідач самостійно обрав спосіб одержання грошового зобов'язання в сумі 97450 грн. шляхом щомісячних відрахувань в розмірі 50 % від його заробітної плати, пенсії та інших видів доходів, про що свідчать його заяви від 17.07.2014 р., 20.08.2014 р., 26.08.2014 р., 15.09.2014 р., адресовані Автозаводському ВДВС Кременчуцького МУЮ. На момент ухвалення рішення про стягнення моральної шкоди єдиним його майном, що належало на праві власності був легковий автомобіль марки DAEWOO Lanos, який був переданий у власність в рахунок погашення боргу. Єдиним джерелом доходів була заробітна плата та пенсія. Погашення заборгованості за заявами позивача здійснювалось за рахунок його доходів шляхом щомісячних, своєчасних платежів. За період з жовтня 2014 року по 30.04.2019 року з заробітної плати та пенсії відраховано на користь ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 98699,55 грн., що на 1249,55 грн. більше ніж передбачено до стягнення за виконавчим листом. Вважає, що дані обставини повністю виключають порушення ним строків виконання грошового зобов'язання в розмірі 97450 грн. Крім того, просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.
02.09.2019 року позивачем ОСОБА_5 подано відповідь на відзив. Зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Щодо строків позовної давності зазначає, що сума присуджена до стягнення - це сума шкоди завданої його здоров'ю внаслідок злочину. Вважає, що позовна давність до його вимог не повинна застосовуватись, оскільки відшкодування інфляційних та 3 % річних є за своє функцією механізмом компенсації знецінення основної суми боргу, не є якимось окремим видом стягнення, і в даному випадку є коштами на відшкодування шкоди завданої його здоров'ю.
05.09.2019 року відповідачем ОСОБА_3 подано заперечення на відповідь на відзив. Не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для застосування у спірних відносинах ч.2 ст. 625 ЦК України з підстав викладених у відзиві. Щодо застосування строку позовної давності зазначає, що предметом даного позову є стягнення інфляційних втрат та 3 річних, нарахованих позивачем на грошове зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду, а не стягнення шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженнями здоров'я. До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.
16.09.2019 року позивачем ОСОБА_5 подано пояснення на заперечення. Зазначає, що зобов'язання, що виникли у відповідача на підставі судового рішення є грошовими та виражені в національній валюті. Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, а тому ним правомірно заявлені вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 позов підтримує, просить задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_4 у задоволенні позову просять відмовити з підстав викладених у відзиві та запереченнях. Крім того, просять застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.03.2014 року позов ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування завданої моральної шкоди 150000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 у відшкодування завданої моральної шкоди 150000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 у відшкодування завданої моральної шкоди 100000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.04.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 березня 2014 року змінено, зменшивши розмір моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_8 із 150000 гривень до 100000 гривень та 50000 гривень відповідно.
Стягнуто на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди із АТ «СК «АХА Страхування» 2550 гривень та із ОСОБА_3 97450 гривень.
Стягнуто на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди із АТ «СК «АХА Страхування» 2550 гривень та із ОСОБА_3 47450 гривень.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди рішення суду скасоване, ухвалино нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
На виконання вищевказаного рішення Апеляцій ного суду Полтавської області 21.05.2014 року Автозаводським районним судом м.Кременчука видано виконавчий лист.
02.06.2019 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
01.09.2014 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на дохід боржника, відповідно до якою постановлено, починаючи з 01.09.2014 року проводити утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику ОСОБА_3 , після відрахування податків в розмірі 50 % до погашення боргу ив розмірі 97450 грн.
За період з жовтня 2014 року по 30.04.2019 року з заробітної плати та пенсії ОСОБА_3 відраховано на корить ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 98699,55 грн., а саме:
- стягнення з заробітної плати за період за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року на загальну суму 3117,19 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень про стягнення заборгованості з заробітної плати наданими відповідачем: № 12484 від 13.11.2014 року на суму 265,49 грн., № 13483 від 09.12.2014 року на суму 614,27 грн., № 483 від 16.01.2015 року на суму 382,55 грн., № 674 від 23.01.2015 року на суму 37,83 грн., № 1803 від 13.02.2015 року на суму 437,71 грн., № 2199 від 24.02.2015 року на суму 40,41 грн., № 3508 від 17.03.2015 року на суму 650,84 грн., № 4517 від 06.04.2015 року на суму 619,85 грн., № 5961 від 30.04.2015 року на суму 68,24 грн.
- відрахування з пенсії за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року на загальну суму 26589,38 грн., що підтверджується копією звіту про здійснення відрахування та виплати Управління з координації та контролю за виплатою пенсій наданим позивачем;
- відрахування з пенсії за період з березня 2016 року по квітень 2019 року на загальну суму 68992,98 грн., що підтверджується копією звіту про здійснення відрахування та виплати Управління з питань виплати пенсій наданим позивачем.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що відповідач не своєчасно виконав своє грошове зобов'язання, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946 цс 15.
Відповідачем заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
За ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В Постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі № 3-1522гс16 викладено правовий висновок про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, то відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).
Позивач визначив період для стягнення інфляційних втрат та 3% річних з 01 травня 2014 року по 01 квітня 2019 року, з позовом до суду звернувся 07 червня 2019 року. Оскільки нарахування індексу інфляції та 3 % річних здійснено на щомісячні періодичні платежі, то такі нарахування повинні бути розраховані в межах трирічного строку позовної давності, який передує дню звернення до суду з позовною заявою.
Позивачем та відповідачем надані розрахунки суми інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Суд погоджується з розрахунком наданим відповідачем, оскільки він проведений з врахуванням щомісячних відрахувань з заробітної плати ОСОБА_3 за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 3117,19 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень наданими відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 01 червня 2016 року по 01 квітня 2019 року інфляційні втрати в сумі 11014,11грн., три проценти річних від простроченої суми 2868,88 грн., а всього 13882,99 грн.
У відповідності до положень ст.ст. 141, ст. 142 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень, оскільки позивача звільнено від його сплати при зверненні із позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 257,267,509, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 3,4, 10,12, 81, 263-265, 354-355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 01 червня 2016 року по 01 квітня 2019 року інфляційні втрати в сумі 11014,11грн., три проценти річних від простроченої суми 2868,88 грн., а всього 13882,99 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Предоляк