Справа № 620/1444/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
28 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Пилипенко О.Є., Файдюка В.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.02.2019 № 390-18/VII; зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об'єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тим самим створивши перешкоди на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Плисківської сільської ради» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Плисківської сільської ради. Зобов'язано Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах села Сиволож на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині позовних вимог в задоволенні яких судом було відмовлено, позивач звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про надання ОСОБА_1 у порядку норм ст. 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об'єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та поставити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає в подальшому протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Отже, приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання Плисківської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд першої інстанції не врахував наведені правові норми, що призвело до порушення права позивача на ефективний захист.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що позивачем в апеляційній скарзі не обґрунтовано невідповідність висновків суду першої інстанції нормам чинного законодавства.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.02.2019 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах села Сиволож на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства.
До вказаної заяви позивачем було додано обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки, графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду громадянина України.
Плисківською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області рішенням від 12.02.2019 № 390-18/VII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Плисківської сільської ради» позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу з підстав, що Плисківська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 25-10008/14-18-сг від 21.12.2018 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 р.
Позивач не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних підстав для такої відмови, що передбачені нормами Земельного кодексу України, що є протиправним.
В той же час, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об'єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, суд першої інстанції відмовив, оскільки вказана вимога є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
У відповідності до вимог частини п'ятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Водночас, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм, не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
Положеннями частини шостої статті 118 Земельного кодексу України передбачено відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Тобто, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Водночас, позивачем при зверненні до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах села Сиволож на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тієї підстави, що Плисківська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 25-10008/14-18-сг від 21.12.2018 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 р., оскільки така підстава для відмови не передбачена нормами 118 Земельного кодексу України.
Отже, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Як вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів тощо.
Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об'єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин колегією суддів не приймаються до уваги посилання позивача на те, що вказаною відмовою порушується право позивача на ефективний судовий захист, оскільки фактично відповідач не здійснив розгляд наданих позивачем документів у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, що не дає суду можливості
В той же час, суд першої інстанції з метою належного захисту прав позивача, користуючись наданим йому ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України правом, зобов'язав відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах села Сиволож на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги апелянта без задоволення, судові витрати перерахунку чи відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: О.Є. Пилипенко
В.В. Файдюк