21 жовтня 2019 року Справа № 280/3106/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.
за участю:
представника позивача - Безух А.М.
представника відповідача - Міщенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 53, м. Мелітополь,Запорізька область,72312, код ЄДЛРПОУ 00951652)
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Командитне товариства "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора" (далі - КТ «Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0008191202 та № 0008201202.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Агройл», С(Ф)Г «Росток», ФГ «Ковальова Володимира Олександровича», «ФГ «Посів» є неогрунтованими, оскільки за товар сплачено в безготівковому вигляді, поставка товару здійснювалась згідно договорів та підтверджується видатковими накладними та ТТН, податковий кредит від вказаних постачальників оформлено податковими накладними, які зареєстровані постачальниками в ЄРПН. Зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови в формуванні податкового кредиту, якщо інші дані свідчать про зміну в структурі активів та зобовязань власному капіталі в звязку з господарською діяльністю. Просить позов задовольтнити.
Ухвалою судді від 02.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 29 липня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач адміністративний позов не визнав, 29 липня 2019 року надав до суду відзив, відповідно до якого вказує, що з аналізу фінансово-господарських відносин з ТОВ «Агройл» вбачається, що згідно товарно-транспортних накладних пункт навантаження - Запорізька область, Мелітопольський район, с. Тихоновка, пункт розвантаження - адреса місцезнаходження пункту розвантаження відсутня. Відсутні дані особи, яка одержувала товар (довіреність вантажоодержувача), відсутня інформація про кількість місць, про відповідальних осіб, хто дозволив відпуск (ПІБ, посада, не зазначені супровідні документи на вантаж). Прибуткові ордери до перевірки не надані.
Що стосується фінансово-господарських відносин з ТОВ «Росток», то в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо перевізника вантажу (найменування, ПІБ), кількість соняшника при навантаженні, відсутні дані щодо особи, яка одержала товар (довіреність вантажоодержуваача), відсутня інформація про кількість місць, про відповідальних осіб, не зазначені супровідні документи на вантаж, на яку суму його відпущено. Крім того, існує розбіжність в даті видаткової накладної та ТТН (видаткова накладна № ро-0000014 від 22.02.2019, ТТН б/н від 21.02.2019, тобто перевезення товару раніше ніж його отримання від ТОВ «Росток»). Прибуткові ордери до перевірки не надані.
Що стосується фінансово-господарських відносин з ФГ ОСОБА_1 , то в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо кількості соняшника при навантажуванні, відсутні дані про особу, яка одержувала товар, відсутня інформація про відповідальних осіб, не зазначені супровідні документи на вантаж, на яку суму його відпущено, яас прибуття, вибуття при навантажуванні. Прибуткові ордери до перевірки не надані.
Також відповідач зазначає, що при аналізі фінансово-господарських відносин з ТОВ «Посів» в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні дані щодо особи, яка одержувуала товар, відсутня інформація про відповідальних осіб, не зазначені супровідні документи на вантаж, на яку суму його відпущено, час прибуття, вибуття при навантажуванні. Договори на здійснення послуг з перевезення з ФГ «Ромакс» не надано, акти виконаних робіт та розрахунки з перевізником відсутні. Прибуткові ордери не надані.
Посилається на те, що якщо ТТН оформлена невірно, вона не може вважатися належним первинним документом бухгалтерського обліку та не може бути належною документальною основою податкового обліку. Позивачем не надано документів щодо того, якими посадовими особами отримано товар, чи наявний рух товару від контрагента до позивача, перевезення товару не підтверджується належно складеними первинними документами, не належним чином оформлена первинна транспортна документація, не надано до перевірки документів по зберіганню товару від постачальників, його оприбуткування. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 29.07.2019 за клопотання сторін провадження було зупинено для примирення до 24.09.2019.
Ухвалою від 24.09.2019 провадження у справі було поновлено.
Протокольною ухвалою в підготовчому судовому засіданні 24.09.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 21.10.2019.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області з 26 квітня 2019 року по 14 травня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2019 року, за результатами якої складено Акт №288/08-01-12-02/00951652 від 17 травня 2019 року.
Відповідно до висновків Акту перевірки №288/08-01-12-02/00951652 від 17 травня 2019 року встановлено порушення КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора”: п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, підпункту б) пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19 декларації) на суму 949435 грн., завищено відємне значення з податку на додану ивартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 949434 грн. та суму від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 декларації) на суму 1 грн.
На підставі Акту перевірки №288/08-01-12-02/00951652 від 17 травня 2019 року податковим органом 11 червня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008191202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у лютому 2019 року на 949434 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 474717 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0008201202, яким збільшено суму грошового зобовязання на 1 грн.
Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
За правилами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, суд звертає увагу, що Податковим кодексом України імперативно встановлено, що податкова накладна є достатнім документом, на підставі якого у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
За визначенням підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
Постачанням товарів також вважаються:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;
б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;
в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);
г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;
д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;
е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.
Згідно з пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, відповідно до Акту перевірки №288/08-01-12-02/00951652 від 17 травня 2019 року позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Агройл».
Судом встановлено, що КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Агройл», які підтверджуються:
- Договором поставки №15-2019 від 01 лютого 2019 року;
- Договором поставки №39-2019 від 28 лютого 2019 року;
- видатковими накладними № РН-0000006 від 05.02.2019, № РН-0000007 від 06.02.2019, № РН-0000008 від 07.02.2019, № РН-0000009 від 11.02.2019, № РН-0000010 від 13.02.2019, № РН-0000011 від 15.02.2019, № РН-0000012 від 18.02.2019, № РН-0000013 від 20.02.2019, № РН-0000014 від 21.02.2019, № РН-0000015 від 22.02.2019, № РН-0000016 від 26.02.2019;
- товарно-транспортними накладними № 1 від 05.02.2019, № 2 від 05.02.2019, № 3 від 05.02.2019, № 5 від 06.02.2019, № 4 від 06.02.2019, № 6 від 06.02.2019, № 7 від 11.02.2019, № 8 від 11.02.2019, № 9 від 13.02.2019, № 10 від 15.02.2019, № 11 від 15.02.2019, № 13 від 18.02.2019, № 12 від 18.02.2019, № 14 від 20.02.2019, № 15 від 21.02.2019, № 16 від 22.02.2019, № 17 від 26.02.2019;
- Платіжним дорученням №15962 від 01.02.2019;
- Податковою накладною № 2 від 01.02.2019;
- Актом звірки розрахунків за період 01.02.2019-31.03.2019.
Судом встановлено, що КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” мало господарські взаємовідносини із ФГ «Посів», які підтверджуються:
- Договором поставки №24-2019 від 13 лютого 2019 року та Додатковою угодою № 1 від 20.02.2019;
- Накладними № 1 від 18.02.2019, № 2 від 19.02.2019, № 3 від 20.02.2019;
- товарно-транспортними накладними від 18.02.2019, від 19.02.2019, від 20.02.2019;
- Платіжними дорученнями №16271 від 25.02.2019, № 16175 від 14.02.2019;
- Податковими накладними № 1 від 14.02.2019, № 2 від 19.02.2019, № 3 від 20.02.2019;
- Актом звірки розрахунків за період лютий 2019 року.
Судом встановлено, що КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” мало господарські взаємовідносини із ФГ Ковальова В.О., які підтверджуються:
- Договором поставки №19-2019 від 05 лютого 2019 року;
- Накладними № 2 від 08.02.2019, № 3 від 14.02.2019, № 4 від 21.02.2019;
- товарно-транспортними накладними від 08.02.2019, від 14.02.2019, від 21.02.2019;
- Платіжними дорученнями №15991 від 05.02.2019, № 16298 від 26.02.2019;
- Податковими накладними № 1 від 05.02.2019, № 2 від 21.02.2019;
- Актом звірки розрахунків за період 01.02.2019-31.03.2019.
Судом також встановлено, що КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” мало господарські взаємовідносини із Селянським (фермерським) господарством «Росток», які підтверджуються:
- Договором поставки №31-2019 від 20 лютого 2019 року;
- Видатковими накладними № ро-0000012 від 20.02.2019, №ро-0000014 від 22.02.2019;
- товарно-транспортними накладними № 12 від 20.02.2019, № 14 від 22.02.2019;
- Платіжними дорученнями №16217 від 21.02.2019, № 16262 від 22.02.2019, № 16299 від 26.02.2019, № 16391 від 01.03.2019;
- Податковими накладними № 15 від 20.02.2019, № 17 від 22.02.2019.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно з статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Досліджені судом докази доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарських операцій з його контрагентом у спірний період.
Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 1.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Відповідно до пункту 2.1 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” своїх зобов'язань, реальне здійснення господарських операцій.
Як з'ясовано судом, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.
Отже, досліджені судом первинні документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Агройл», С(Ф)Г «Росток», ФГ «Ковальова Володимира Олександровича», «ФГ «Посів».
Тобто, документально підтверджено формування КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Агройл», С(Ф)Г «Росток», ФГ «Ковальова Володимира Олександровича», «ФГ «Посів».
При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем як до перевірки та і при судовому розгляді справи надані докази, які в своїй сукупності підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями. Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «Агройл», С(Ф)Г «Росток», ФГ «Ковальова Володимира Олександровича», «ФГ «Посів» в акті перевірки відсутні, зокрема будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.
Як встановлено із матеріалів справи, господарські правовідносини з ТОВ «Агройл», С(Ф)Г «Росток», ФГ «Ковальова Володимира Олександровича», «ФГ «Посів» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання послуг та товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.
Отже на підставі вищезазначеного, КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.
Щодо посилання владного органу на незазначення в товаро-транспортних накладних, виписаних контрагентами-постачальниками даних щодо пункту розвантаження, щодо особи, яка одержувала товар, щодо кількості місць, щодо відповідальних осіб, щодо відсутності інформації про перевізника вантажу, щодо кількості соняшника при навантажуванні, щодо не зазначення супровідних документів на вантаж, на яку суму його відпущено, час прибуття, час вибуття при навантажуванні, то суд зазначає, що дослідженні судом у судовому засіданні товаро-транспортні накладні містять інформацію про назву документу, дату складання, найменування перевізника, вантажовідправника та його адреса, вантажоодержувача та його адреса, найменування та кількість вантажу, що дає можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження, розвантаження, прізвище водія хто прийняв та здав вантаж, відповідальної особи, що здала та особи, що прийняла вантаж.
Таким чином, відсутність інших даних, не зазначених у вищезазначених товаро-транспортних накладних не може бути визнана судом підставою для висновку про заниження ПДВ.
Суд при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Щодо посилання контролюючого органу на відсутність договорів на здійснення послуг з перевезення з ФГ «Ромакс», актів виконаних робіт, розрахунків з перевізником, то суд зазначає, що договором поставки № 24-2019 від 13.02.2019, який надавався до перевірки та до матеріалів позовної заяви, взагалі не передбачений обов'язок сторін правочину складати такі первинні документи як і обовязок продавця надавати документи на підтвердження того факту, яким чином він поставляв товар, на виконання умов договору.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємодіях позивача з його контрагентами , а також в матеріалах справи відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними господарських операцій.
Що стосується посилання податкового органу на те, що позивач не надавав до перевірки прибуткові ордери, то суд зазначає, що на підтвердження оприбуткування придбаних ТМЦ позивачем надано Акт прийому-передачі на давальницьку переробку насіння соняшника від 28.02.2019, укладеного між ТОВ «Мелітопольський олійноекстраційний завод» (виконавець) та позивачем (замовник), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає з 01.02.2019 по 28.02.2019 на давальницьку переробку сировину, а саме насіння соняшника. Крім того, це обумовлено в наданих до матеріалів справи договорах поставки між позивачем та його контрагентами.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що існує розбіжність в даті видаткової накладної та ТТН (видаткова накладна № ро-0000014 від 22.02.2019, ТТН б/н від 21.02.2019, тобто перевезення товару раніше ніж його отримання від ТОВ «Росток»), оскільки відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В цьому випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи. При цьому, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора” цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення №0008191202 від 11.06.2019 та №0008201202 від 11.06.2019, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відносно КТ “Желєв С.С. і компанія “Мелітопольського елеватора”, є протиправними, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як визначено ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №17921 від 21.06.2019 та №17953 від 24.06.2019, який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем також було подано клопотання, в якому просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які складають 2000,00 грн.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу заявлених однією стороною тільки за відповідним клопотанням іншої сторони, у разі його обгрунтованості.
Представником відповідача, подано клопотання в якому представник просить відмовити позивачу у задоволенні вимог про повернення витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначив, що зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути передбаченим у договорі про надання правової допомоги, тоюто зі змісту послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах виконаних робіт) повинен мати посилання на конкретні дії/або документи вчинені/складені адвокатом. Також представником відповідача зазначено, що до матеріалів справи не надано акту виконаних робіт. КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). До того ж, вартість послуг адвоката має бути не тільки розумним, що підтверджує розмір витрат на правову допомогу. До матеріалів справи позивачем не надано жодного документу, що підтверджує розмір витрат на правову допомогу. Також, звертає увагу представник, що переліку та вартості послуг позивачем не надано, жодних документів, які б підтверджували та обґрунтовували суму витрат на правничу допомогу також не надано.
Судом встановлено, що представник позивача представляв інтереси Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора" відповідно до договору про надання юридичних послуг від 05.05.2019, який укладено між Командитним товариством "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора" (замовник) та Адвокатом Безух Андрієм Миколайовичем (виконавець).
Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати в обсязі та на умовах, передбачених даним договором комплексу юридичну допомогу, серед якої зокрема, представляти в установленому законодавством порядку інтереси замовника в судах, господарський та адміністративних судах та інших органах.
Протоколом узгодження договірної ціни до договору про надання юридичних послуг від 05.05.2019 сторони узгодили судові витрати на правовому допомогу - 2000,00 грн представництво інресів в суді першої інстанції із розрахунку 1000,00 грн. одне попереднє та судове засідання.
Адвокатом Безух Андрієм Миколайовичем виставлено рахунок Командитному товариству "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора" за надані юричні послуги, згідно договору від 05.05.2019, у розмірі 2000,00 грн.
Як вбачається із платіжного доручення № 18466 від 24.07.2019 позивачем сплачено грошові кошти за послуги адвоката згідно договору від 05.05.2019 на рахунок Адвоката Безух Андрія Миколайовича в розмірі 2000,00 грн.
Суд, опрацювавши надані позивачем докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що клопотання Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора" є цілком обґрунтованою та базується на принципі адміністративного судочинства - відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Доводи відповідача не приймаються судом до уваги оскільки, вони спростовуються матеріалами справи.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат зі сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2241, 243-246, 250 КАС України, суд,
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “В1” від №0008191202 від 11.06.2019, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “В4” від №0008201202 від 11.06.2019, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Стягнути на користь Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 53, м. Мелітополь,Запорізька область,72312, код ЄДЛРПОУ 00951652) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) сплачену суму судового збору в розмірі 19210,00 грн. та судові витрати зі сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.10.2019.
Суддя А.В. Сіпака