25 жовтня 2019 року Справа № 280/4415/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72311, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Вакуленчука, буд.99; код ЄДРПОУ 34976173)
про визнання протиправними та скасування постанов,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач, Мелітопольський ВДВС), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Мелітопольського ВДВС Коренченка Н.В. від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору та від 20.08.2019 про арешт майна боржника.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №57475750 про стягнення з позивача коштів на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». З моменту відкриття вказаного виконавчого провадження та до його завершення позивачем кошти у добровільному порядку на користь стягувача не сплачувались, у примусовому порядку державним виконавцем не стягувались. Зазначене виконавче провадження завершене без реального виконання. Враховуючи те, що фактичного стягнення коштів за виконавчим документом не відбулось, позивач вважає, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та накладення арешту є протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.ст.12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Призначено судове засідання на 23.10.2019.
23.10.2019 відповідач подав відзив на адміністративний позов (вх.№43941), в якому не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити в їх задоволенні. З посиланням на ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) зазначає про наявність обов'язку не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) винести постанову про стягнення виконавчого збору. Вважає, що при винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець діяв в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
23.10.2019 позивач звернувся до суду із заявою, у якій просить провести судове засідання щодо розгляду справи без його участі.
23.10.2019 відповідач звернувся до суду із заявою, у якій просить суд розглянути справу у письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 25.10.2019 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Коренченко Н.В. від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору та поновлено такий строк.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
На виконанні у Мелітопольському ВДВС перебувало виконавче провадження №57475750 з примусового виконання виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області №2/359/136/2016 від 09.11.2017 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2045573,53 грн.
Вказане виконавче провадження відкрито 22.10.2018 державним виконавцем Мелітопольського ВДВС Коренченко Н.В. відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №57475750, в пункті 3 якої зазначено про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 204557,35 грн.
29.07.2019 до Мелітопольського ВДВС надійшла заява стягувача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення виконавчого документа без виконання.
14.08.2019 державним виконавцем Мелітопольського ВДВС Коренченко Н.В. на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у п.3 якої вказано, що виконавчий збір у розмірі 204557,35 грн. не стягнуто та вирішено вивести в окреме виконавче провадження.
14.08.2019 державним виконавцем Мелітопольського ВДВС Коренченко Н.В. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 204557,35 грн.
Постановою державного виконавця Мелітопольського ВДВС Коренченко Н.В. від 19.08.2019 відкрито виконавче провадження №59827703 з примусового виконання постанови Мелітопольського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 14.08.2019.
Крім того, 20.08.2019 в межах виконавчого провадження №59827703 державним виконавцем Мелітопольського ВДВС Коренченко Н.В. прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн., а також постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 204826,35 грн.
Як вбачається з позовної заяви та відзиву на позовну заяву, позивачем сплачено суму коштів у розмірі 269,00 грн на виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 20.08.2019.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 14.08.2019 та постанови про арешт майна боржника від 20.08.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом 1404-VІІІ.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VІІІ (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.6 ст.27 Закону №1404-VІІІ у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Приписами ст.40 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як зазначено у п.1 ч.1 ст.37 №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802.
Відповідно до п.8 Розділу ІІІ зазначеної Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Отже стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання на підставі виконавчого документа та є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Необхідно звернути увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з організацією примусового виконання виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби.
При цьому стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення та пов'язується з початком примусового виконання.
Умовою для реєстрації постанови про стягнення виконавчого збору в автоматизованій системі виконавчого провадження як окремого виконавчого документа та початку її примусового виконання в порядку, передбаченому Законом№1404-VІІІ, є, крім іншого, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, якщо виконавчий збір не стягнуто.
Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VІІІ є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Мелітопольському ВДВС перебувало виконавче провадження №57475750 з примусового виконання виконавчого листа №2/359/136/2016 від 09.11.2017 Бориспільського міськрайонного суду Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2045573,53 грн., виконавчий документ у якому було повернуто стягувачу за його заявою.
Отже, повернення виконавчого документа стягувачу зумовило необхідність винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 204557,35 грн.
При цьому суд вважає помилковими посилання позивача на те, що виконавчий збір стягується лише за умови фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягнення з боржника сум заборгованості суд, оскільки відповідна редакція ст. 27 Закону № 1404-VІІІ діяла до 28.08.2019.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28.08.2018, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Тобто, починаючи з 28.08.2018 розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність постанови державного виконавця Мелітопольського ВДВС від 14.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 204557,35 грн.
За змістом ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника….Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна….Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Враховуючи, що постановою від 20.08.2019 про арешт майна боржника накладено арешт на майно позивача для забезпечення реального виконання постанови від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 204557,35 грн, і такий арешт накладений у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, підстави для визнання такої постанови протиправною відсутні.
Частиною 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому оскаржувані постанови від 14.08.2019 про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження ВП 57475750 та від 20.08.2019 про арешт майна боржника у межах виконавчого провадження ВП 59827703 прийняті правомірно.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених, зокрема статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, місцезнаходження: 72311, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Вакуленчука, буд.99; код ЄДРПОУ 34976173.
Повне судове рішення складено 25.10.2019.
Суддя М.О. Семененко