Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 жовтня 2019 р. Справа№200/7603/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кочанової П.В.
при секретарі Дяченка А.В
за участю
представника позивача не з'явився
представника відповідача Голуба М.І., довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
10 червня 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (код ЄДРПОУ 24155428, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68-а), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0040894605 від 19.02.2019 р. про сплату грошового зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 27 412,24 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що статтями 6 та 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності; та на період проведення антитерористичної операції, орендна плат за користування державним та комунальним майном для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції скасовуються.
Позивач зауважив на наявності в нього сертифікатів Торгівельно-промислової палати, що підтверджують настання форс-мажорних обставин та є підставою звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податків, що виключає можливість притягнення його до відповідальності.
Також, позивач відмічає, що норми статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є нормами прямої дії, а положення вказаного Закону введено в дію для скаржника з 14 квітня 2014 року.
Відповідач по справі, Головне управління ДФС у Донецькій області, надав до суду 24.06.2019 року відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки за результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення платником сплати податку з орендної плати ТОВ «ПБП «Азовінтекс» п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Положеннями статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в редакції чинній до 08.06.2016 від сплати плати за землю звільнялися платники податків, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Після зміни редакції наведеної норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», від плати за землю звільнено земельні ділянки, що перебувають на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноважень та населених пунктів, що знаходяться на території лінії зіткнення. Відповідно до розпорядження КМУ №1085, м.Маріуполь не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Посилання позивача на звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату зобов'язання за умови наявності сертифікатів, що підтверджують настання обставин непереборної сили відповідач вважає також необґрунтованими, оскільки наведені сертифікати лише засвідчують факти, що можуть прийматися до уваги контролюючим органом для надання платнику податків розстрочення/відстрочення сплати зобов'язань через наявність обставин непереборної сили в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1235 від 27.12.2010.
Відповідач також зазначив, що звільнення від зобов'язання сплати податку за своєю сутністю є податковою пільгою, а тому має встановлюватися виключно шляхом внесення змін до Податкового кодексу України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/7603/19-а в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання по справі на 11.07.2019 року о 10 год. 00 хв.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0040894605 від 19.02.2019 року призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2019 року.
У підготовчому засіданні 22 липня 2019 року відкладено розгляд справи до 18 вересня 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що є відомості в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 24155428, місцезнаходження юридичної особи: Донецька обл., місто АДРЕСА_1 , Жовтневий район, проспект Ленина, будинок 68-А про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
ТОВ «ПБП «Азовінтекс» до Лівобержного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області подана електронна податкова декларація №9022473445 від 17.02.2017 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (звітна), відповідно до якої визначена загальна сума податкових зобов'язань в розмірі 835 917,96 грн.
Судом встановлено, що відповідачем по справі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за березень - травень 2017 року ТОВ «ПБП «Азовінтекс», за результатами якого складений акт № 57/05-99-46-05/05-583/24155428 від 24.01.2019 року.
За змістом акту позивач має у власності земельні ділянки, що знаходяться у м.Маріуполі, та є відповідно платником плати за землю до місцевих бюджету за територією розташування зазначених земельних ділянок.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання за березень - травень 2017 року по орендній платі за землю з юридичних осіб протягом строків визначених п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 із змінами та доповненнями, а саме: за березень 2017 року на суму 1521,30 грн. (граничний термін сплати 30.04.2017 року, дата сплати - 27.12.2018, кількість днів затримки - 606), за квітень 2017 року на суму 69 659,85 грн. (граничний термін сплати 30.05.2017 року, дата сплати - 27.12.2018, кількість днів затримки - 576) та за травень 2017 року на суму 65 880,05 грн. (граничний термін сплати 30.06.2017 року, дата сплати - 27.12.2018, кількість днів затримки - 545).
На підставі зазначеного акту перевірки №57/05-99-46-05/05-583/24155428 від 24.01.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0040894605 від 19.02.2019 р. про сплату грошового зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 20% в сумі 27 412,24 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивачем направлено до Державної фіскальної служби України скаргу № 522/80-06 від 07 березня 2019 року, відповідно до якої просив скасувати вищевказане податкове повідомлення - рішення.
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 10 травня 2019 року № 21414/6/99-99-11-06-01-25 спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга ТОВ «ПБП «Азовінтекс» - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 статті Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).
Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою до застосування штрафної санкції, згідно до податкового повідомлення-рішення є порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового Кодексу України, за що на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовується штраф.
Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд зазначає, що відповідно до даних облікової картки платника податків, позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2017 року, в зв'язку з чим податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0040894605 від 19.02.2019 р., №0053234605 від 11.03.2019р., №0053264605 від 11.03.2019 р.
Спірним питанням даної справи є правомірність застосування штрафної санкції, що передбачена статтею 126 Податкового кодексу України з огляду на приписи статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 року.
З підстав викладеного суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VII).
Відповідно до статті 6 Закону №1669-VII, в редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Частиною другою статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, яким місто Маріуполь віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Таким чином, у період з 14 квітня 2014 року до 07 червня 2016 року включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
08 червня 2016 року набув чинності Законом України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування”, яким стаття 6 Закону № 1669-VII була викладена в наступній редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».
Згідно частини 4 статті 4 Закону №1669-VII, в редакції Закону України № 1365-VIII, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”, в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 № 1276-р, затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з додатком 2.
З аналізу вищезазначеного розпорядження встановлено, що м. Маріуполь не входить ані до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ані до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії.
Отже, суд зазначає, що позивач до 08 червня 2016 року був звільнений від сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності, переданої йому в оренду, оскільки здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, а після внесення змін 08 червня 2016 року до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач мав здійснювати оплату за користування земельною ділянкою комунальної власності в строки передбачені законодавством.
Так, судом встановлено, що позивачем за 2017 року несвоєчасно здійснена сплата самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за землю, в зв'язку з чим суд вважає, що контролюючим органом правомірно нараховано позивачу штраф.
Також, суд звертає увагу на те, що з 15 квітня 2017 року порядок оподаткування об'єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділ 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-УІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні”.
У абзацах першому та другому підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення.
Відповідно до підпункту 38.1 підпункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу визначено, що: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями”, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України; територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 38.2 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;
2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Згідно зазначеного розпорядження м. Маріуполь, на території яких розташовані земельні ділянки позивача, не входять до зазначеного переліку.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято ГУ ДФС у Донецькій області у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, та про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ПБП «Азовінтекс» до ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають (стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вкладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (код ЄДРПОУ 24155428, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68-а) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0040894605 від 19.02.2019 р. про сплату грошового зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 27 412,24 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 жовтня 2019 року в присутності представника відповідача.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25 жовтня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя П.В. Кочанова